37.Ензимодіагностика

Ензимодіагностика широко застосовується в практичній медицині з

метою уточнення діагнозу, встановлення ефективності лікування та

прогнозу перебігу патологічного стану. В клініці найчастіше вивчають

активність ферментів крові, рідше – сечі та інших біологічних рідин. За

умов ураження тканин і органів внаслідок порушення проникності

клітинних мембран ферменти надходять у кров, що проявляється

підвищенням їх активності, яку можна зафіксувати за допомогою

специфічних способів. Із метою діагностики захворювань найчастіше

вивчають зміни в крові (в основному підвищення) так званих органо-

специфічних ферментів або ізоферментів. Для печінки такими фермен-

тами є аланінамінотрансфераза, гістидаза, орнітинкарбамоїлтрансфераза,

лужна фосфатаза та інші; для діагностики захворювань серця вивчають

ферменти аспартатамінотрансферазу, креатинфосфокіназу, лактатде-

гідрогеназу; для діагностики уражень підшлункової залози застосовують

дослідження активності альфа-амілази, трансамідинази тощо.

Іноді для більш грунтовного дослідження стану хворого вивчають

активність кількох ферментів, зокрема їх ізоформ. Наприклад, для діа-

гностики уражень серця і печінки в сироватці крові визначають активність

і співвідношення між ізоформами лактатдегідрогенази, аспартат- та аланін-

амінотрансферазою (АсАТ і АлАТ). Інфаркт міокарда супроводжується

збільшенням вмісту ізоформ ЛДГ1 і ЛДГ2, а також аспартатаміно-

трансферази, тоді як ураження печінки призводить до зростання

переважно аланінамінотрансферази та ізоферментів ЛДГ5 і ЛДГ4.

Ферментні препарати використовуються також для визначення вмісту

деяких речовин із діагностичною метою. Зокрема, препарат ферменту

101глюкозооксидази, що окиснює глюкозу киснем повітря, застосовують у

клініці для виявлення глюкози в крові й сечі хворих на цукровий діабет.

Зараз виготовляють індикаторні папірці (глюкотест), що використовують

в експрес-методах для визначення глюкози біля ліжка хворого.

38.Ензимотерапія

Ензимотерапія проводиться переважно в тих випадках, коли в

організмі не вистачає якогось ферменту чи коферменту або як

допоміжний засіб при деяких захворюваннях. Так, нестача ферментів

у шлунково-кишковому тракті через зниження секреції травних соків

може бути компенсована призначенням хворим препаратів пепсину із

соляною кислотою за умов ахілії або препаратів трипсину в капсулах

за умов нестачі ферментів підшлункової залози.

Препарати цитохрому с застосовують для лікування хворих, отруєних

окисом вуглецю і деякими іншими сполуками, що порушують процеси

тканинного дихання. Різні протеолітичні препарати використовують для

первинної обробки некротичних ран, опіків, гангренозних уражень з метою

розщеплення білків загиблих клітин. Це сприяє очищенню ран і

зменшенню запальних явищ. Нуклеази застосовують для лікування деяких

вірусних захворювань. Наприклад, для лікування вірусного кон'юнктивіту

використовують очні краплі, що містять ДНКазу: фермент руйнує ДНК

вірусу і цим виліковує захворювання.

Широко застосовуються протеолітичні ферменти в лікуванні й

попередженні тромбозів, тобто закупорень судин згустками крові. Фер-

мент аспарагіназу використовують для лікування деяких форм лейкозів.

Воно полягає в тому, що амінокислота аспарагін у лейкозних клітинах

не синтезується і вони їх одержують із плазми крові. Тому введення

хворим аспарагінази призводить до руйнування в крові аспарагіну,

пригнічення синтезу білків у лейкозних клітинах, що викликає їх за-

гибель. Із метою знешкодження збудників запальних процесів під час

лікування ран як зовнішній засіб використовують глюкозооксидазу.

Крім ферментів, у лікувальній практиці застосовують також ко-

ферменти. Наприклад, тіамінпірофосфат (кокарбоксилазу) вводять

хворим на серцеві захворювання, нервові розлади тощо. Хворим на

серцеві захворювання, м'язові дистрофії, променеву хворобу

призначають АТФ, НАД та інші.

Широко застосовують у лікувальній справі інгібітори ферментів.

Так, для пригнічення активності протеолітичних ферментів у

підшлунковій залозі за умов гострого панкреатиту використовують

інгібітор протеаз– трасилол. Природні інгібітори протеаз застосовують

також у лікуванні алергічних захворювань, гострих артритів, при яких

спостерігається активація протеолізу і фібринолізу, що супроводжується

утворенням вазоактивних кінінів. Використовуються й інгібітори

амінооксидаз, які, інгібуючи моноамінооксидази, сприяють збереженню

потрібної кількості моноамінів.