Тема №9 Ефективність управління персоналом План:

1. Загальні засади ефективності управління.

2. Витрати на персонал.

3. Економічна ефективність менеджменту персоналу.

4. Соціальна ефективність менеджменту персоналу.

9.1. Загальні засади ефективності управління

Мистецтво управління економікою полягає насамперед у тому, щоб максимально задовольняти постели суспільства за наявності обмежених для цього ресурсів. В менеджменті прийнято називати економічною ефективністю виробництва співвідношення результату діяльності на “виході” (продукція або послуги) та сукупних витрат на “вході” (матеріально-сировинні, трудові, фінансові та ін. ресурси).

Оцінювати ефективність менеджменту персоналу можна за допомогою показників:

• продуктивності організації (має найбільшу інформаційну цінність):

, (9.1)

де Д – сукупний дохід, одержаний від реалізації товарів (послуг), гр.од.;

В – сукупні витрати на виробництво, гр.од.;

• продуктивності праці:

, (9.2)

де Q – обсяг виробленої продукції, нат. або варт. вим.;

- середньоспискова чисельність, чол.

• продуктивність трудових ресурсів:

, (9.3)

де - сумарні витрати на персонал за звітній період.

Взагалі, сутність понять ефект та ефективність: ефект –результат внаслідок яких-небудь причин, дій; ефективність – здатність забезпечувати ефект.

Ефективність менеджменту персоналу – це характеристика якості, корисності управління людськими ресурсами, здатність забезпечувати потрібний ефект (рис.9.1):

• економічна вигода для підприємства (кращі фінансові умови);

• удосконалення виробництва та організації праці (організаційні заходи);

• соціальна вигода для працівників (покращання якості трудового життя).

Управлінські рішення в галузі менеджменту персоналу

Організаційна ефективність менеджменту персоналу

Економічна ефективність менеджменту персоналу

Соціальна ефективність менеджменту персоналу

Рис. 9.1. Схема взаємодії складників ефективності менеджменту персоналу

9.2. Витрати на персонал

Витрати на персонал – це сукупні витрати організації на виробничий фактор “праця”.

Згідно наказу Міністерства статистики (1997р.) фактичні витрати роботодавця на персонал визначаються за такими групами (І – IV – прямі витрати (50%); V – X – непрямі витрати) за визначенням Міжнародної організації праці:

1. Пряма оплата:

• заробітна плата за виконану роботу і відпрацьований час, не залежно від форм і систем оплати;

• надбавки і доплати до тарифних ставок і посадових окладів;

• винагороди за вислугу років і стаж роботи;

• премії за виробничі результати, за економію матеріальних ресурсів;

• оплата за договорами підряду;

• виплати різниці в окладах у разі тимчасового заміщення;

• оплата праці за брак не з вини працівника;

• керівництво практикою студентів;

• перебування на підвищенні кваліфікації.

2. Оплата за невідпрацьований час:

• оплата основних та додаткових відпусток;

• оплата передбачених законодавством перерв в роботі;

• оплата за виконання державних і громадських обов’язків;

• надбавки за роз’їзний характер роботи;

• оплата простоїв не з вини працівника;

• оплата працівникам – донорам;

• оплата працівникам за участь в страйках.

3. Премії та нерегулярні виплати:

• винахідництво і раціоналізаторство;

• до ювілейних та пам’ятних дат;

• грошові компенсації за невикористану відпустку;

• матеріальна допомога;

• витрати на придбання акцій з прибутку підприємства.

4. Заробітна плата в натуральній формі, пільгові послуги, допомоги в грошовій і натуральній формах:

• вартість продукції, яка видана в натуральній формі;

• вартість безкоштовних продуктів харчування;

• за спеціальний одяг;

• зменшення вартості харчування;

• індивідуальні виплати (проїзні квитки, передплата на газети і журнали, компенсації вартості палива).

5. Витрати на оплату житла працівників:

• витрати на утримання житла, що перебуває на балансі підприємства;

• витрати на погашення позик, виданих на придбання житла.

6. Витрати на соціальне забезпечення працівника:

• відрахування в соціальні фонди (Пенсійний фонд, фонд соціального страхування, фонд зайнятості);

• вихідна допомога у разі припинення трудового договору;

• вартість путівок на лікування і відпочинок;

• вихідна допомога по виходу на пенсію;

• оплата додаткових відпусток жінкам по догляду за дитиною;

• щорічна допомога на оздоровлення дітей;

• витрати на страхування.

7. Витрати на професійне навчання.

8. Витрати на утримання громадських служб.

9. Витрати, які не віднесені до інших груп:

• оплата працівникам, які перебувають у відрядженні;

• харчування плавскладу;

• витрати на оплату проїзду до місця роботи;

• витрати на поховання.

10. Податки, що не належать до витрат на робочу силу – суми, які вносяться до бюджету у зв’язку з перевищенням фонду оплати праці.

Джерела інформації для розрахунку витрат на персонал: первинна документація з обліку особового складу працівників; використання робочого часу; облік виробітку та зарплати.

В ідеалі, на прикладі західних підприємств) співвідношення основної і додаткової зарплати та соціальних виплат становить 50% : 50%.