Властивості його прихильників.
Майже всі його прихильники це люди із робочого класу, котрі довірилися обіцянкам Леніна про верховодство робочих, про надання їм вищого соціального статусу та справедливого забезпечення.
Висновок:
Ми можемо сказати що люди котрі пішли за Леніним були не дуже розумними (виходячи з того, що робочий клас та селяни за звичай були з неповною середньою та без вищої освіт) та наївними. Вони фанатично виконували накази свого лідера, дивлячись як він жорстоко розправляється зі своїми опонентами та не могли навіть здогадуватися, що він може так же само віднестися до них.
Взаємовідносини лідера зі своїми прихильниками.
Ленін часто проводив публічні виступи з метою підбадьорювання народу, що в певній мірі зумовило його успішну революційну діяльність. З часом, він почав використовувати методи залякування для підтримання свого авторитету.
Прояви політичного конформізму або нонконформізму.
Ленін був нонконформістом, він відкрито виступав проти існуючої влади, і вимагав змін у методології правління.
Приклади радикальних та поміркованих дій.
Із радикальних дій можна зазначити:
Революцію 1917 року
Розстріл царської сім’ї
Розстріл Колчака
Червоний терор
Закриття церкви
Висновок:
Більшість вчинків зроблених Леніном є радикальними, що показую його відмову від пошуку шляхів спільного існування, він не намагався вирішувати проблеми, він їх знищував.
Вільям Джефферсон «Білл» Клінтон
Вільям Джефферсон «Білл» Клінтон — 42-й Президент Сполучених Штатів Америки з 1993 до 2001 рр. Він також був губернатором штату Арканзас протягом 12 років. Білл Клінтон — третій наймолодший президент США після Теодора Рузвельта та Джона Кеннеді.
1. Політичні переконання лідера характеризуються тим, що в своїй першій інавгураційній промові Білл Клінтон оголосив курс на оновлення Америки, якій належить очолювати світ після колапсу Радянського Союзу. Політичний курс Президента поєднував ліберальні та консервативні тенденції. У перші роки президентства Клінтон приділяв основну увагу плану «економічного відродження» США та зростанню життєвого рівня. Щодо його соціальних переконань, то Президент Клінтон нагадав, що однією з найдавніших та найголовніших американських цінностей, проголошеною у Конституції, є рівні можливості для усіх громадян.
2. Першим пріоритетом американської зовнішньої політики за Б.Клінтона проголошувалась демократизація колишніх соціалістичних держав Євразії; другим - допомога щодо "розширення демократії" передбачала включення нових країн, коли вони досягнуть відповідного демократичного рівня, до військово-політичних і економічних структур Заходу.
3. а)Свою політичну кар'єру Білл почав у штаті Арканзас, коли він невдало балотувався на посаду депутата в Палату Представників Конгресу США у 1974 році. Пізніше він балотувався і був вибраний на посаду губернатора штату Арканзас, ставши наймолодшим губернатором штату. Однак у 1980 р. він зазнав поразки і не був переобраний. Попри це, у 1982 р. його знову обрано губернатором штату. У 1992 р. Клінтон успішно балотувався на посаду президента США від Демократичної партії і виграв вибори, випередивши свого найближчого конкурента з Республіканської партії Джорджа Буша — старшого. У 1992 році журнал «Таймс» назвав Клінтона «людиною року».
б) Оскільки вертикальна мобільність в тій чи іншій мірі присутня в будь-якому суспільстві то між шарами повинні існувати деякі «ліфти», якими дозволено індивідам переміщуватись вгору чи вниз, з одного прошарку в інший. Виділяють 7 основних ліфтів: армія, церква, школа, сім'я, політичні, професійні організації та організації по створенню матеріальних цінностей. Одним з використаних ліфтів була освіта. Навчання в Нільському університеті Клінтон поєднував з політичною діяльністю: очолював і успішно провів виборчі кампанії ряду конгресменів і навіть кандидата на посаду президента від демократичної партії. Клінтон отримав диплом юриста 1973 року. Його успіхи у навчанні забезпечували блискучу кар'єру в столиці. Задля просування вгору у своїй кар’єрі найбільше Білл Клінтон скористався таким соціальним ліфтом як політичні партії. Він був представником Демократичної партії США,яка є однією з двох головних партій США, створюючих двопартійну систему. Є однією з найдавніших політичних партій у світі. Саме завдяки успішним діям в партії та рішучості , Білл Клінтон став 42 Президентом США.
4. Білл Клінтон проявив мистецтво маневру в справі економічних реформ, зміг подолати опір не тільки політичних противників, а й союзників. Фахівець із політичної психології Фред Грінстейн, автор книжки «Відмінності між президентами: стиль лідерства від Рузвельта до Клінтона» вважає найважливішою рисою державного лідера розумну емоційність, тобто здатність президента керувати своїми емоціями й використовувати їх із конструктивною метою. На його думку, президенту Біллу Клінтону ця риса властива в меншій мірі,адже саме емоції Клінтона довели його до імпічменту. Психологи встановили, що успішними лідерами президентів робить їх «безстрашне панування». Білл Клінтон належить саме до таких безстрашних особистостей.
5. Політичний стиль Клінтона – демократичний. Це означає, що лідер під час прийняття рішень радиться, заохочує ініціативи, підбирає грамотних працівників, він є прихильником розумної дисципліни, здійснює диференційований підхід до людей. Дискурс Президента Білла Клінтона орієнтується на моральні та традиційні сімейні цінності, Президент Клінтон нагадав, що однією з найдавніших та найголовніших американських цінностей, проголошеною у Конституції, є рівні можливості для усіх громадян, говорячи про велику роль освіти у житті людей, яка також належить до системи цінностей, Білл Клінтон зазначає, що американська система вищої освіти є найкращою у світі. Для дискурсу Білла Клінтона характерне широке використання акціональних дієслів поряд із займенником першої особи однини, завдяки чому дискурс президента набуває більшого динамізму, що сприяє створенню загального позитивного враження про активну діяльність президента. У своїх промовах Президент Клінтон повсякчасно підкреслює ексклюзивність Сполучених Штатів Америки. За його словами, це країна, якій належить усе саме найкраще.
6,7. Президент уникав міжнародних справ на початку своєї політичної кар’єри, передавши свої обов’язки підлеглим. Закордонна політика не привертала увагу Клінтона, допоки вона не торкалася національної економіки.
8. В діях Вільяма Клінтона спостерігаються прояви нонконформізму(незгода, неприйняття норм, цінностей, цілей, домінуючих у конкретній групі в конкретному суспільстві; в деяких випадках нонконформізмом називають просто готовність індивіда відстоювати свою особисту позицію в тих випадках, коли вона суперечить позиції більшості), оскільки він відстоював рівність громадян та шляхом реформ та дій, які до цього не були впровадженні, він втілював в життя свою політику.
9. За роки свого перебування в Білому домі Б. Клінтон не вдавався до радикальних реформ, проводячи прагматичну політику. Проте він започаткував реформи в освіті та охороні здоров'я, соціальному забезпеченні. Важливі здобутки його правління — створення додаткових 10 млн робочих місць, скорочення державного дефіциту, боротьба з наркобізнесом. Був виданий пакет законів, які стосувалися боротьби із злочинністю. Найяскравішою рисою діяльності адміністрації Б.Клінтона стала соціалізація урядової економічної політики. У зовнішній політиці Б. Клінтон виступав за розширення НАТО, за участь США в урегулюванні регіональних конфліктів і проведення миротворчих акцій. Серйозними зовнішньополітичними акціями США у період президентства Б. Клінтона стали збройні операції в Сомалі, Гаїті, Боснії, Іраці та Афганістані. У період його Президенства США брали участь в інтеграційних процесах Амекриканського континенту, кінцевою метою яких було створення якомога більшої кількості зон вільної торгівлі.
Висновок: Вільям Білл Клінтон є 42 президентом США, який є представником демократичної партії США. Він приділяв основну увагу плану «економічного відродження» США та зростанню життєвого рівня, наголошував, що однією з найдавніших та найголовніших американських цінностей, проголошеною у Конституції, є рівні можливості для усіх громадян. У 1992 році за версією журналу «Таймс» його було проголошено людиною року.