Полісько-подільський рекреаційний регіон

охоплює Рівненську, Житомирську, Вінницьку, Тернопільську, Хмельницьку й Волинську області. Більша частина району розміщена на півночі й північному заході України та на Поділлі — у центральній частині правобережжя України.

Дефіцит рекреаційних ресурсів мають Рівненська та Житомирська області.

пізнавальний, лікувально-оздоровчий, релігійний та спортивний (у тому числі мисливський) види туризму; пішохідний, водний, спелеологічний туризм із сезонним циклом.

Унікальні мальовничі ландшафти і місцевості курортно-оздоровчого типу, значний лісовий фонд, численні озера, річки та водоспади, спелеологічні ресурси, насамперед карстові печери (одна з найдовших у світі печер — Оптимістична поблизу с. Коралівка (Тернопільська область).

Взагалі в Тернопільській області налічується близько 70 печер, з-поміж яких особливо виділяються Кришталева, Вертеба, Озерна, Млинки, Ювілейна Угринь, Тимкова Скеля.

Серед печер Хмельницької області – Атлантида та інші.

Кліматичні умови для рекреаційної діяльності характеризуються як помірно-комфортні. Найбільше використовуються із рекреаційною метою річки Дністер, Південний Буг, Случ, Горинь, а також Шацькі озера та озеро Біле на Рівненщині.

Цікавими об'єктами туризму є водоспади, розміщені переважно в пониззях річок Стрипи й Коропця (Тернопільська область). Одним із найбільших є Русилівський каскад з 12 водоспадів заввишки до 13 м і завдовжки до 3 км.

значні запаси мінеральних вод – понад 40 родовищ. Це радонові води Хмільника (Вінницька область), Корбутівське та Денешське родовища Житомирської області, кілька родовищ є в Рівненській області. Мають практичне застосування мінеральні води з підвищеним вмістом органічних речовин – типу "Нафтуся", сульфідна, кам¢яниста, бромна. Перспективні для рекреаційного використання басейни лікувальних торфів (родовища Війтівецьке, Настасівське, Журавицьке та ін.), сапропелів (розвідані запаси лише на Волині становлять 61,2 млн. т). Загалом забезпеченість району цим видом ресурсу перевищує потреби населення вп’ятеро.

об'єкти природно-заповідного фонду, зокрема національні природні заповідники – Медобори, Подільські Товтри (найбільший в Україні за площею – 261,3 тис. га), Поліський, Рівненський, заказники – "Нечимне", Коростовецький, Бугагівський, Білозерський, Циківський; ботанічні сади – Кам'янець-Подільський, Кременецький, Луцький.

Історико-культурні ресурси в районі різноманітні. Переважає громадська архітектура; значна кількість культових об'єктів і фортифікаційних споруд. Усього налічується понад 10 тис. культурно-історичних об'єктів.

Луцький державний історико-культурний заповідник,

Державний історико-культурний заповідник "Володимир",

Національний історико-меморіальний заповідник "Поле Берестецької битви",

Острозький державний історико-культурний заповідник,

Державний історико-архітектурний заповідник "Збараж",

Національний історико-архітектурний заповідник "Кам'янець"

Екологічний стан району характеризується від передконфліктного до катастрофічного на півночі в зоні відчуження ЧАЕС.

ХАРКІВСЬКИЙ РЕКРЕАЦІЙНИЙ РАЙОН охоплює Луганську, Харківську і Сумську області. За рекреаційними ресурсами район оцінюється як дефіцитний. Частка рекреаційно-туристичних земель від загальної площі областей становить до 30% у Сумській області й менше 20% у Харківській і Луганській областях.

Рельєф і клімат району оцінюються як помірно комфортні для рекреаційно-туристичної діяльності. Територія району розташована у двох природних зонах – степу і лісостепу, найбільша річка району – С. Донець; багато озер, найбільше – оз. Лиман; водосховища – Червонооскільське, Печенізьке, Краснопавлівське. У Харківському районі виявлено багато джерел мінеральної води (Березівські – найвідоміші гідрокарбонатно-кальцієво-магнієві мінеральні води).

У районі є території, що належать до природно-заповідного фонду країни. Однак площа заповідних територій становить лише 1,5% від загальної площі району.

Серед основних природно-заповідних об'єктів виділяються філіал Українського степового природного заповідника Михайлівська цілина, Луганський заповідник, Катеринівський заказник, гідрологічна пам'ятка "Шелехівське озеро", зоологічна пам'ятка "Боромля", Деснянсько-Старогутський національний природний парк.

У Харківському районі налічується 4161 об'єкт, що належать до історико-культурних туристичних ресурсів, з них державного значення — 200, історичних селищ і місць – 31. Основними туристичними об'єктами в Сумській області є державні історико-культурні заповідники в м. Глухові та м. Путивлі, у Харківській області – Історико-археологічний музей-заповідник "Верхній Салтів" та Чугуївський історико-культурний заповідник імені І. Рєпіна, у Луганській області – Деркульський кінний завод (найстаріший в Україні). До визначних історичних місць належать смт. Кияниця в Сумській області з палацом і садибою XIX ст., Гамаліївка з ансамблем монастиря, Червоний Оскіл – поселення салтівської культури, Цареборисів, що відомий залишками фортеці, смт. Старий Мерчик і Шарівка з палацами й парками; у Луганській області – садиба другої половини XVIII ст. (м. Олександрівськ).

У Харківському районі переважає пізнавальний, діловий та педагогічний туризм із річним циклом. Стан території оцінюється як екологічно кризовий і передконфліктний. Зважаючи на незначний рівень забезпечення району рекреаційно-туристичними ресурсами, спостерігається помітна міграція рекреантів і туристів до інших, більш привабливих районів, а також підвищення рівня оздоровчої рекреації на берегах водосховищ Харківської області. Перспективними можуть бути такі тури, як: "Шляхами видатних учених і винахідників", "Гетьманські столиці", "Шляхами гетьманів", а також педагогічні, екстремальні та виробничі екскурсійні тури. Значні перспективи має район для розвитку дитячо-юнацького туризму. При середньому показнику охоплення туристсько-краєзнавчою, екскурсійною роботою учнівської молоді в Україні – 7%, у Харківському рекреаційному районі цей показник становить 15%.