2.3.3. Формулювання мети і задач дослідження, об’єкта і предмета дослідження

Лаконічно стисле формулювання досліджуваної проблеми (назва теми) визначає мету дослідження. Досягненню її сприяють чітко сформульовані завдання дослідження, які, по суті, є декомпозицією мети на ряд окремих підцілей. Якщо мета визначає стратегію дослідження, то задачі – тактику дослідження. У дипломній магістерській роботі зазвичай виділяються 3–4 задачі, які необхідно вирішити для досягнення мети дослідження.

Об’єктом дослідження або предметною сферою, в межах якої знаходиться досліджувана проблема, є система показників, закономірностей, зв’язків, відносин, видів діяльності і т.д. Формулювання предмета дослідження спрямоване на виділення з об’єкта дослідження більш вузької і конкретної області дослідження. Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове.

2.3.4. Конкретизація методів і методик дослідження

Метод дослідження – це сукупність прийомів, способів і правил, які дослідник застосовує для отримання нових знань і фактів, відкриття нових законів, нових формулювань економічних категорій, удосконалення економічної теорії та вироблення обґрунтованих практичних рекомендацій. У теоретично-методологічному розділі дипломної магістерської роботи передбачається опис методів збору науково-практичної інформації і її оброблення (спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент, абстрагування, аналіз і синтез, індукція і дедукція, моделювання, сходження від абстрактного до конкретного і т. д.).

Методика – це послідовність вирішення поставлених завдань на основі вибраного методу дослідження, система умов, вимог і обмежень проведення дослідження. Наприклад, метод ланцюгових підстановок конкретизується у методиці певною послідовністю розрахунків: у першу чергу оцінюються кількісні показники (фактори), потім – якісні.

Методи і методики служать інструментами вирішення поставленої мети дослідження.

2.3.5. Теоретичні засади дослідження

Вивчення ретроспективи розвитку досліджуваного питання і аналіз його сучасного стану здійснюється безпосередньо при роботі з спеціальною науковою літературою (монографіями, підручниками, статтями в періодичних виданнях, тезами доповідей, бібліографічними, інформаційними, реферативними виданнями і т. ін.). Тому важливо визначити правильні орієнтири у ході пошуку літератури по темі. Як правило, такими орієнтирами є чітко сформульовані гіпотеза та мета дослідження. При цьому збір теоретичної інформації ведеться ретроспективно – від сучасних джерел до більш старих. Крім того, вивчення матеріалу рекомендується починати з найбільш фундаментальних робіт. Надалі необхідно продовжити пошук теоретичних джерел у напрямку від загального до конкретного, тобто від базисних положень до більш конкретних. Доцільно звертатися до джерел, автори яких володіють максимальним науковим авторитетом в обраній сфері дослідження. Завдання дисертанта – знайти самостійну позицію, яка спиралася б на все найкраще, що можна почерпнути з авторитетних джерел.

Теоретична основа дослідження обов’язково включає вивчення і використання наукових праць вітчизняних і зарубіжних авторів у галузі економіки, пов’язаної з темою магістерського дослідження. Це можуть бути праці з економічної теорії, макро- і мікроекономіки, виробничого і фінансового менеджменту, економічної статистики, фінансового та економічного аналізу, програмно-цільового планування, управління та ін. При цьому дослідження в області вирішення завдань прикладного характеру не виключають доцільності вивчення робіт загальнометодологічного характеру, звернення до праць з соціології, філософії, політики тощо.

Критичний огляд літературних джерел, що характеризують теоретичні основи досліджуваної проблеми, дозволить виділити найбільш істотне в сучасному стані вивченості теми, оцінити раніше зроблене іншими дослідниками і сформувати майбутні контури власного дослідження. В результаті аналізу наукових праць має бути сформульовано конструктивне авторське ставлення до відомих законів, процесів, принципів, термінології, прийнятої в економічній практиці, що в подальшому може розглядатися як внесок у розвиток теорії питання. Отже, потрібно чітко і ясно охарактеризувати сучасний стан проблеми у вигляді невирішеного питання або ситуації, необхідності уточнення її теоретичної чи практичної складової.