1. Врожайність за рахунок природної родючості

Для розрахунку необхідно мати дані про якісну оцінку ґрунтів кожного поля сівозміни у балах і ціну 1 бала в кілограмах врожаю. Добуток цих показників дасть величину врожаю, яка формується в умовах природної родючості ґрунтів. Необхідні дані беруться в агрономічній службі підприємства. Дані про ціну 1 бала землі в кілограмах врожаю можна знайти в довідниках.

2. Розрахунок приросту врожайності за рахунок внесення добрив

Можливі два підходи: перший передбачає використання даних про норми внесення (з технологічних карт) на 1га посівів органічних (у тоннах) і мінеральних добрив (в кг д.р.) та окупність одиниці (1 кг д.р. NPK, 1т) внесених добрив врожаєм зерна (дані з довідників або дані виробничих досліджень, проведених агрономічною службою підприємства). Множенням кількості передбачених до внесення добрив на відповідні величини їх окупності врожаєм та наступним додаванням отриманих результатів визначається сумарний приріст врожайності від застосування добрив.

Другий підхід базується на розрахунках, методика проведення яких вивчалася під час планування врожайності сільськогосподарських культур з урахуванням її приросту за рахунок додаткового внесення добрив.

3. Розрахунок приросту врожайності за рахунок сортооновлення

За рівень врожайності нового сорту приймаються дані найближчої сортовипробувальної станції або дані виробничого випробування сорту у досліджуваному підприємстві.

4. Розрахунок приросту врожайності за рахунок удосконалення агротехніки

Приріст врожайності за рахунок цього фактора (факторів) визначається по аналогії з розрахунком її приросту від впровадження нових сортів. Перевагу слід надавати даним виробничих досліджень, які проводяться безпосередньо в умовах підприємства.

5. Поправка до розрахункової врожайності на погодні умови

З величиною врожаю найбільш тісно пов'язаний показник зволоженості – гідротермічний коефіцієнт (ГТК). Це відношення суми опадів протягом вегетаційного періоду (для зернових травень-червень) до суми температур, зменшеної у 10 разів. За 100% приймається середній рівень врожайності культури за декілька років (наприклад 37,5 ц з 1га) при середньому за цей час значенні ГТК (наприклад 0,85).

Використовуючи дані довгострокових прогнозів найближчих метеостанцій розраховується очікуваний ГТК на вегетаційний період розрахункового року (наприклад 0,90). Різниця між врожайністю при ГТК= 0,90 і ГТК=0,85 складе величину поправки до ресурсної врожайності:

а) 37,5 х 0,90\0,85=39,7 ц з 1га б)39,7 – 37,5 = +2,2 ц з 1га

3.3. Спираючись на наявний ресурсний потенціал та можливості підприємства для його нарощування і удосконалення обґрунтовуються масштаби (площі) упровадження інтенсивних технологій вирощування зернових культур. Найдоцільнішим тут є підхід, який передбачає врахування вимог запроектованих сівозмін. Проте обов’язково до уваги слід брати можливості реалізації продукції.

Після цього розраховуються обсяги і показники економічної ефективності виробництва зерна. Обчислюються собівартість та трудомісткість одиниці продукції, розраховується ціна реалізації, що забезпечує розширене виробництво. Особливо важливо правильно обчислити собівартість продукції. Слід пам’ятати, що матеріально-технічні ресурси, які будуть спрямовані на вирощування зернових оцінюються по існуючих на момент розробки проекту цінах.

Провести розрахунок проектних показників економічної ефективності впровадження інтенсивних технологій вирощування зернових у підприємстві, прокоментувати отримані результати, обґрунтувати їх реальність.

Сформулювати узагальнюючі висновки по всій роботі. Такі висновки мусять відображати сучасний стан досліджуваного питання взагалі, та в умовах конкретного підприємства з його позитивними і негативними сторонами, містити пропозиції, спрямовані па практичне вирішення цього питання. Рекомендації мусять бути конкретними (з використанням цифрового матеріалу) і пов’язаними зі змістом роботи.