6.Динамічні моделі міжнародної конкурентоспроможності.

Сучасне економічне середовище характеризується посиленням динамізму протікання всіх процесів, у тому числі й конкурентної боротьби. У теперішніх умовах, які характеризуються постійною зміною зовнішніх факторів, зростанням ризику діяльності, питання конкурентоспроможності підприємств на зовнішньому ринку стає актуальним. На ґрунті цих процесів у зарубіжних країнах здійснюється широкомасштабне впровадження креативних моделей управління міжнародною конкурентоспроможністю фірм і корпорацій, виокремлення його у самостійну ланку системи менеджменту та перетворення в одне з найбільш пр.іоритетних завдань державної економічної політики.

Міжнародна конкурентоспроможність - це здатність підприємства ефективно функціонувати на зовнішньому ринку, а також можливість досягнення ефективної фінансово-господарської, зовнішньоекономічної діяльності і лідируючих позицій в умовах конкурентного середовища.

7. Загальні принципи розвитку міжнародних економічних відносин.

Закономірності розвитку МЕВ

Разом з тим для світового господарства, як єдиної цілісної системи, властиві й свої специфічні закономірності:

Тенденція до інтернаціоналізації господарського життя, яка протистоїть іншій тенденції - до національного відокремлення.

Нерівномірність розвитку його окремих частин і загострення суперництва між ними на цій основі.

Безперервна конкурентна боротьба за ринки збуту, сфери прикладання капіталу, джерела сировини й дешевої робочої сили.

У своїй сукупності особливості дії економічних законів та закономірностей у світовому господарстві відображають удосконалені форми і культуру господарювання, які викристалізовуються в процесі суспільного добору, що відбувається одночасно з розвитком і поглибленням міжнародного поділу праці.

Поняття та система принципів розвитку МЕВ

Розглядаючи систему принципів розвитку МЕВ, доцільно розділяти їх на дві групи: загальні і специфічні.

Загальні принципи розвитку МЕВ

1. Еволюційність міжнародних економічних процесів, відсутність силового нав'язування співробітництва, відсутність підштовхування до цього.

2. Системність розвитку МЕВ, тобто комплексний розвиток системи МЕВ, рівномірний розвиток усіх її взаємодіючих елементів і зв'язків.

3. Еквівалентність обміну, тобто взаємовигідність економічних зв'язків для двох і більше партнерів.

Деякі автори ще виділяють такі головні принципи МЕВ:

- неконфронтаційність МЕВ, тобто розвиток МЕВ на основі компромісних кроків назустріч один одному;

- розвиток МЕВ на науковому ґрунті, у відповідності з об'єктивними законами, на базі наукових досліджень і прогнозів, щоб не допускати дисбалансу світової економіки;

- спільне вирішення глобальних проблем людства.

У сучасному міжнародному праві діють загальні принципи міжнародного співробітництва.

Принцип суверенної рівності держав.

Принцип невтручання, що означає заборону прямого чи посереднього втручання з довільних причин у внутрішні та зовнішні політичні, економічні та інші справи будь-якої держави.

Принцип рівноправності та самовизначення народів.

Принцип співробітництва держав для забезпечення міжнародного миру і безпеки, розвитку продуктивних сил, культури.

Принцип поважання прав людини.

Принцип добросовісного (сумлінного) виконання міжнародних зобов'язань.

На розвиток МЕВ, а отже, і на реалізацію принципів розвитку МЕВ, найбільший вплив має політичне середовище. Так, через політичні причини кожна країна по відношенню до інших може застосовувати преференції, режими найбільшого сприяння, інтегруватися з ними. А з іншого боку, можливі тарифні та нетарифні бар'єри, ембарго, бойкот, блокада. Розвиток МЕВ багато в чому залежить від взаємної адаптивності політичних устроїв, зокрема демократичних та недемократичних. Міжнародна політика є своєрідним механізмом задоволення або узгодження інтересів суб'єктів міжнародних відносин. Адекватна реалізація принципів МЕВ можлива лише у стабільному політичному середовищі.