5.Моделі торгової політики і міжнародної економічної інтеграції.

На практиці торговельна політика найчастіше впливає на експорт та імпорт товарів. Якщо дивитися на неї з такої точки зору, то можна виділити кілька моделей зовнішньоторговельної політики.

Перша модель - протекціонізм. Під ним мається на увазі введення таких правил імпорту товарів, який би не дозволив ввозять їх підприємцям мати економічні вигоди від його реалізації на зазначеній території. Встановлюються або завищені мита, або прямі заборони на ввезення. Дана політика застосовується вкрай рідко, так як вона може спричинити не тільки економічну напругу в країні, але і зовнішньополітичну. Протекціонізм може мати свої різновиди. Перший різновид - селективний протекціонізм, спрямований на певну групу товарів чи конкретну країну. Друга - галузевий, головною метою якого є захист певної галузі виробництва чи економіки. Третій - це колективний протекціонізм, який передбачає застосування протекційної заходів кількома країнами одночасно. Четверта різновид - прихований протекціонізм, який відрізняється від всіх інших відсутністю використання митних методів.

Друга модель зовнішньоторговельної політики - політика вільної торгівлі. Назва говорить сама за себе. Держава повністю знімає всі торговельні обмеження як усередині країни, так і на своїх митних кордонах, дозволяючи вільно курсувати потоку товарів. Застосування такої політики можливе лише за наявності розвиненої національної економіки, яка дозволила б підприємцям на рівних конкурувати з імпортними товарами і послугами.

Особливе положення займає модель монетаризму, згідно з якою головним для економіки країни є не наявність розвиненої національної економіки або сильних торгових зв'язків, а велика кількість грошової маси в економіці. З точки зору торгових відносин велика кількість грошових коштів можна досягти не тільки реалізацією вироблених у країні товарів, а й за рахунок виконання посередницьких функцій між країнами, що формують попит і пропозиція на товари та послуги. Також наявності великої кількості грошей в економіці можна домогтися за рахунок кредитно-грошової політики та розвитку міжнародного кредитування та інвестування. Але не можна забувати, що надлишок коштів неминуче веде до інфляційних процесів.

Моделі міжнародної економічної інтеграціі:

• модель спільного центру: основною інтегруючою силою виступає спеціалізована юрисдикція – наддержавний орган або центральній уряд, який не пов'язаний ні з однією конкретною територією;

• модель міжурядових договорів: бар’єри усуваються окремими територіальними органами влади на основі домовленостей у відповідності з принципом консенсусу;

• модель домінуючого учасника: функцію ліквідації бар’єрів приймає на себе один конкретний територіальний орган влади (наприклад, уряд ведучої країни або території), який володіє правом примусу по відношенню до всієї решти гравців;

• модель корпоративної взаємодії: основним «інтегратором» виступають великі корпорації, які формують та охоплюють виробничими мережами весь регіон;

• модель неформальної торгівлі: місце великих корпоративних структур займають неформальні мережі, які об’єднують підприємців та торговців і нерідко хоча б частково оперують в нелегальній економіці;

• модель недержавного права: основу для інтеграції складають спільні правила гри, які свідомо генеруються конкретними позарегіональними гравцями для організації економічної взаємодії між окремими територіями .