1. Виплата дивідендів готівкою - найпростіша та найпо­ширеніша форма дивідендних виплат;

2. виплата дивідендів акціями. Така форма передбачає на­дання акціонерам додатково емітованих акцій на суму дивідендних виплат. Вона становить інтерес для акціо­нерів, менталітет яких орієнтований на зростання капі­талу в майбутньому періоді. Акціонери, що орієнтують­ся на отримання поточного доходу, можуть продати ці акції на ринку.

Банк вибирає той спосіб виплати дивідендів, що мінімізує податкові платежі і відповідає інтересам акціонерів банку.

5.4. Емісійна політика банку

Емісійна політика банку охоплює значний спектр проблем, що виходять за межі фінансового менеджменту. Тому розглядаючи питання емісійної політики банку, ми розглянемо тільки фінан­сові аспекти емісійної політики, не зачіпаючи організаційних та правових питань.

Емісійна політика банку являє собою частину загальної полі­тики формування власних фінансових ресурсів і полягає в забез­печенні залучення необхідного їх обсягу за рахунок випуску та розміщення на ринку цінних паперів власних акцій.

З позиції фінансового менеджменту основною метою емісійної політики є залучення на ринку цінних паперів необхідного обся­гу власних фінансових ресурсів у мінімально можливі строки.

Розробка ефективної емісійної політики охоплює такі етапи.

1 етап - вивчення можливостей ефективного розміщення емісії акцій, що планується.

Необхідним на цьому етапі є:

а) аналіз кон'юнктури ринку цінних паперів, який містить:

• вивчення попиту та пропозиції на акції;

• динаміку цін на акції;

• обсяги продаж акцій нових емісій тощо;

б) оцінка інвестиційної привабливості власних акцій:

• урахування перспективності банківського сектору еко­номіки порівняно з іншими галузями;

• оцінка показників фінансового стану банку порівня­но з середньогалузевими показниками.

Результат аналізу - визначення ступеня реагування ринку цінних паперів на нову емісію та оцінка можливості поглинання ним обсягів акцій, що емітовані банком.

У разі неправильної оцінки попиту банк може зазнати пря­мих і непрямих збитків:

- якщо обсяг нової емісії перевищує наявний попит, то банк недоотримає заплановану суму кошів у поєднанні з необ­хідністю випуску нерозміщеної частини цінних паперів, що зменшує обсяг власних коштів та погіршує імідж бан­ку в очах клієнтів та інших учасників ринку;

• якщо обсяг емісії менший від величини наявного попи­ту, то частину потенційного прибутку банку отримують біржові спекулянти в процесі перепродажу цих цінних паперів.

  2. етап - визначення мети емісії.

У зв'язку з високою вартістю залучення капіталу шляхом емісії акцій мета емісії має бути досить вагомою з позиції страте­гічного розвитку банку та можливості суттєвого підвищення його ринкової вартості в наступному періоді.

Основними з таких цілей, якими керується банк, використо­вуючи дане джерело формування капіталу, є:

• необхідність виконання нормативних вимог;

• необхідність реального інвестування, пов'язаного з про­дуктовою (впровадження нових продуктів і технологій) та регіональною (розширення мережі філій і відділень) диверсифікацією;

• необхідність суттєвого поліпшення фінансового стану бан­ку: підвищення питомої ваги капіталу з метою зміцнення фінансової стійкості; забезпечення більш високого рівня власної кредитоспроможності та зниження за рахунок цього вартості залучених ресурсів; підвищення ефекту фінансо­вого леверіджу;

• планове злиття та поглинання інших банків;

• інші цілі, що потребують значних обсягів власного капі­талу банку.

3. етап - визначення обсягу емісії.

Обсяг емісії визначається виходячи з раніше розрахованих потреб у залученні капіталу банку за рахунок зовнішніх джерел, а саме:

• визначення мінімального (за межею якого емісія втрачає практичний сенс) обсягу капіталу, що залучається за ра­хунок емісії акцій;

• визначення максимального (виходячи з потреб банку у фінансових ресурсах з даного джерела) обсягу капіталу, що залучається за рахунок емісії акцій.

3. етап — визначення ліміту фінансових резервів для мож­ливого викупу нерозміщених цінних паперів.

4. етап - визначення номіналу, видів та кількості акцій, що емітуються банком.

Номінал акцій визначається виходячи з основних категорій потенційних інвесторів:

• найбільші номінали акцій орієнтовані на їх придбання інституційними інвесторами;

• найменші номінали акцій орієнтовані на їх придбання населенням.

Під час визначення видів акцій (звичайних та привілейова­них) з'ясовується доцільність емісії привілейованих акцій; якщо така емісія визнана доцільною, то визначається співвідношення простих та привілейованих акцій (при цьому слід враховувати обмеження щодо частки привілейованих акцій у структурі ста­тутного капіталу банку).

Кількість акцій, що емітуються, визначається за обсягом емісії та номіналом однієї акції (у процесі однієї емісії може бути вста­новлений тільки один номінал акції).

3. етап - оцінка вартості капіталу, що залучається.

Відповідно до принципів такої оцінки вона здійснюється за

двома параметрами: