3. Класифікація управлінського персоналу в організації.

Найбільш поширений підхід, згідно з яким управлінський персонал, залежно від функціональної ролі в процесі управлі­ння, поділяють на керівників, фахівців, службовців.

Головну роль в управлінні організацією відіграє керівник, який очолює відповідний колектив, наділений необхідними повноваженнями прийняття рішень з конкретних видів діяльності організації і несе повну відповідальність за ре­зультати роботи очолюваного ним колективу. Менеджер — це керівник або управляючий, що обіймає постійну посаду на контрактній основі та наділений повноваженнями в галузі прийняття рішень щодо конкретних видів діяльності фірми. Термін менеджер використовується щодо: організатора конкретних видів робіт у межах окремих підрозділів; керівника щодо підлеглих; адміністратора будь-якого рівня, що організовує ро­боту.

За вертикальним поділом праці та місцем у системі управ­ління організацією виділяють керівників трьох рівнів: вищого, нижчого і середнього.

Керівники вищої ланки — це представники вищого рівня управління, що мають найбільшу владу і несуть відповідальність за діяльність усієї компанії. Це директори (президенти) орга­нізацій, їхні заступники (віце-президенти). Вони визначають загальні напрями функціонування і розвитку організації в ціло­му, приймають ключові рішення щодо поточних справ і майбутнього організації, розробляють довго­строкові плани, формують політику і представляють компанію за її межами. Їх діяльність характеризується масштабністю, складністю, най­більшим зв'язком із зовнішнім середовищем, різноманітністю рішень, що приймаються і т.п. Вище керівництво в першу чергу зобов'язане: визначати мету і довгострокову стратегію фірми; формувати організа­ційну структуру; розподіляти стратегічні ресурси; управляти прибутком.

Керівник середньої ланки проводить у життя політику ви­щого керівництва, виконує його накази, розпорядження; пред­ставляє інтереси очолюваного колективу перед вищими керів­никами, вносить пропозиції щодо поліпшення його діяльності, а також організації в цілому; спрямовує, координує і контролює діяльність керівників ниж­чої ланки. До основних обов'язків керівників середньої ланки входить розробка тактичних планів щодо здійснення загальних завдань, поставлених керів­никами вищого рівня управління, і координація роботи керів­ників нижчої ланки. До складу середньої ланки входять мене­джери відділів, служб (завідувач відділу, начальник цеху).

Керівник нижчої ланки втілює в життя політику вищого ке­рівництва організації, виконує накази, розпорядження керів­ництва вищої і середньої ланки; представляє інтереси безпосе­редніх працівників перед керівниками, вносить пропозиції щодо поліпшення діяльності очолюваного колективу, умов праці підлеглих, керує безпосередньо працівниками. На нижчому рівні управління зосереджені керів­ники нижчої ланки, або менеджери-контролери. Вони відпові­дають за виконання виробничих завдань, за безпосереднє ви­користання виділених ресурсів, контролюють роботу вико­навців і втілюють у життя плани, розроблені на більш високих рівнях управління. Цей рівень об'єднує такі посади: цеховий майстер, майстер дільниці, керівник групи.

Фахівці — це працівники, які виконують визначені функції управління: планування, нормування, підготовка інформації для прийняття управлінських рішень, облік та ін. (наприклад, економісти здійснюють аналіз і планування діяльності, бухгалтери – облік і контроль). Фахівці аналізують зібрану інформацію і готують ва­ріанти рішень для керівників відповідного рівня. До фахівців належать економісти, бухгалтери, фінансисти, юристи та ін. За посадовою класифікацією фахівців поділяють на провідних, старших, І категорії. Відмінності між ними зумовлені різною складністю та обсягами виконуваних робіт і, відповідно, оплатою праці. Фахівцям потрібна відповідна повна вища освіта освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст», «магістр».

Службовці (технічні виконавці) – це працівники, які обслуго­вують діяльність фахівців і керівників. Вони покликані виконувати інформаційно-технічні операції, звільняючи керівників і фахівців від цієї роботи. Це секретарі, друкарки, молодші техніки та ін. Посади службовців можуть займати особи з базовою і неповною вищою освітою, тобто ті, які мають кваліфікацію «бакалавр», «молодший спеціаліст». Деякі посади службовців не вимагають спеціальних знань, тобто їх можуть посідати особи з загальною освітою.

Приблизні витрати робочого часу на виконання різних видів управлінської праці:

Вид операції, процедури		Витрати робочого часу до загальних витрат, %
		керівників		фахівців	службовців
Інформаційні	ЗО		60	80
Підготовка і прийняття управлінських рішень	ЗО		25	20
Організаторська робота	40		15	—