1. Невизначеність як першопричина ризику підприємницької діяльності

5.1 Сутність та види невизначеності

У процесі функціонування суб'єкти підприємництва зазна­ють впливу ряду чинників — соціально-політичних, адміністра­тивно-законодавчих, виробничих, комерційних, фінансових то­що. Майбутній розвиток ситуацій, кінцеві результати господар­ських операцій спрогнозувати дуже складно, оскільки прийнят­тя рішень в економіці на всіх рівнях управління відбувається в умовах неоднозначності розвитку, неможливості точного про­гнозування певних подій, неповної чи недостовірної інформації. Усунути невизначеність майбутнього в підприємницькій діяль­ності неможливо, тому що вона являє собою елемент об'єктив­ної дійсності.

Умови невизначеності є предметом досліджень й об'єктом по­стійного спостереження з боку економістів та спеціалістів інших сфер. Одним із перших учених, який займався вивченням про­блеми невизначеності в рамках сучасної економічної теорії, був Френк Найт.

З погляду економічної теорії невизначеність — це об'єктивна неможливість здобуття абсолютного знання про об'єктивні та суб'єктивні фактори функціонування системи, неоднозначність її параметрів. Чим більша невизначеність під час прийняття госпо­дарського рішення, тим більший ступінь ризику.

Кількісно невизначеність може виступати як можливість від­хилення результату від очікуваного (або середнього) значення як у менший, так і в більший («спекулятивна» невизначеність) бік, або можливість тільки негативних відхилень кінцевого результа­ту події («чиста» невизначеність).

Основні причини невизначеності схематично подано на рис. 1.

Недетермінованість процесів, які мали місце на підприємстві та у економічному житті.

Причини виникнення невизначеності

Наявність помилок в інформації:

• систематичних;

• випадкових;

• механічних.

Вплив суб’єктивних чинників на результати проведених аналізів (рівень кваліфікації працівників, тощо)

Повна відсутність, або суб’єктивний аналіз інформації під час планування поведінки суб’єкта господарювання

Відсутність правдивої інформації підприємств щодо своєї господарської діяльності, приховування інформації

Рис. 1. Основні причини невизначеності.

Економіка ринкового типу передбачає існування найрізноманіт­ніших видів невизначеності для всіх суб'єктів господарювання (рис. 2). Найпоширенішою є класифікація невизначеності за сту­пенем імовірності настання події. Ця класифікація дає можливість розрізнити повну та часткову невизначеність, повну визначеність. Часткова чи повна невизначеність пояснюється тим, що, по суті, економічні проблеми зводяться до задач вибору з деякої кількості альтернатив. При цьому економічні суб'єкти не мають повної інформації про стан систем для розробки оптимального рішення й достатніх мож­ливостей для адекватного обліку всіх доступних даних. Невизначе­ність інформації можливо зняти, визначивши ймовірність, з якою можна очікувати цю інформацію.

Залежно від засобів визначення ймовірності розрізняють два типи невизначеності — статистичну та нестатистичну. Якщо мається на увазі статистична невизначеність, то іноді кажуть, що рішення приймається в умовах ризику, якщо нестатистична — то рішення приймається в умовах невизначеності. У чистому вигляді той чи інший вид імовірності трапляється рідко — найчастіше можна зустріти мішаний вид.

Статистична невизначеність

Невизначені параметри можуть спостері­гатися достатньо для визначення частоти появи події кількість разів за допомогою статистичних даних, імітації, моделюван­ня, експерименту.

Імовірність розглядається як об'єктивна ймо­вірність настання події. Визначається на ос­нові реальних даних через відносну частоту

Нестатистична (апріорна, суб'єктивна) невизначеність

Подія повторюється не часто або зовсім не спостерігається, і її реалізація мож­лива тільки в майбутньому. Ймовірність розглядається як ступінь упев­неності, що ця подія відбудеться, тобто це суб'єктивна ймовірність. Визначається на основі опитувань, ймовірностей

Невизначеність (недостовірність, неоднозначність, невідомість)

Технічна невизначеність

Пов'язана з надійністю обладнання, непередбаченістю виробничих процесів, складністю технології, рівнем автома­тизації, темпами оновлення, обсягами виробництва

Часткова невизначеність

(ступінь прогнозованості (імовірності) на­стання події знаходиться в межах від 0 до 1

0<Lim P_i<1

t→n ,

Має конкретний практичний характер, порівняно з попередніми видами, що яв­ляють собою теоретичні припущення про можливості суб'єктів господарювання

Залежно від засобів визначення ймовірності

Людська невизначеність

Пов'язана з неможливістю точного перед­бачення поведінки людини в процесі роботи через відмінності у рівні освіти, емоційно-психологічному настрої, світо­гляді кожної особи

Повна невизначеність

(близький до 0 ступінь прогнозованості (ймовірності) настання подій)

Lim P_i= 0

t→n ,

де P_i - прогнозованість настання події i; t — час; п — кінцевий час прогнозування події. Повністю відсутня можливість будь-яким чином прогнозувати перспек­тиви розвитку як підприємства, так і рин­ку в цілому

За ступенем імовірності настання подій

Повна визначеність

(близький до 1 ступінь прогнозованості (ймовірності) настання подій)

Lim P_i=1

t→n ,

Можливість зі 100 %-ю ймовірністю про­гнозувати не тільки стратегію підпри­ємства на ринку, а й ситуацію, тенденції розвитку тощо

Соціальна невизначеність

Зумовлена прагненням людей утворю­вати соціальні зв'язки та поводитися відповідно до загальноприйнятих норм, традицій, узятих на себе зобов'язань

Залежно від засобів визначення ймовірності

Розвиток фірми в умовах ринкової економіки на кожному ета­пі повинен формуватися з врахуванням різних видів невизначе­ності. Чинники невизначеності, що впливають на будь-який рин­ковий суб'єкт, також наявні безпосередньо в процесі управління ним. За місцем виникнення невизначеність в управлінні підприєм­ством (фірмою) може бути наслідком:

• невизначеності у встановленні планового періоду і, зокрема, періоду, на який розробляється стратегія розвитку підприємства;

• невизначеності формування цілей підприємства та вибору пріоритетів у визначених цілях, що може бути зумовлено наявніс­тю ряду альтернативних цілей;

• помилок в оцінках дійсного стану справ усередині самого підприємства та його місця на ринку, до чого, у свою чергу, може призвести ряд причин об'єктивного та суб'єктивного характеру;

• неповної або помилкової інформації стосовно перспектив розвитку даного підприємства й ринку в цілому, рішень, прийня­тих на її підставі;

• можливих перебоїв у розробці чи реалізації стратегії розвит­ку підприємства;

• невизначеності контролю й оцінки результатів діяльності підприємства.

Таким чином, невизначеність виступає невід'ємним атрибу­том прийняття господарських рішень. Але слід зазначити, що во­на не завжди є негативним фактором, оскільки усвідомлення фак­ту її існування мотивує до самостійного розв'язання господар­ських завдань, веде до ініціативності та творчого пошуку.

На практиці зниження рівня невизначеності, необхідне для прийняття господарських рішень, забезпечується:

• збором інформації, що зменшує невизначеність очікувань;

• обробкою інформації методами аналізу, прогнозу, сценарію та з'ясуванням причин, форм і наслідків невизначеності;

• розробкою моделей, адекватних ситуаціям, що мають міс­це, і здобуттям у результаті моделювання значень цільових вели­чин, функціональних залежностей станів об'єкта управління та навколишнього середовища.