3. Зовнішньоекономічний договір

Основний вид зобов’язань в міжнародному приватному праві – це зобов’язання з договорів з іноземним елементом. Іноземний елемент в цивільно-правовому контракті з’являється у таких самих формах, як і в інших галузях МПП. Право зовнішньоекономічних угод є центральним інститутом загальної частини МПП.

Зовнішньоекономічний договір є головною правовою формою здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Поняття зовнішньоекономічної угоди не уніфіковані ні в націо-нальному законодавстві, ні на міжнародному рівні, ні в правовій док-трині. Майже всі вчені визначають нестабільність цього поняття.

У сучасній практиці основним критерієм зовнішньоекономічно-го характеру угоди є ознака, встановлена у Венській конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р. – перебуван-ня комерційних підприємств – контрагентів в різних країнах [1].

Цивільно-правовий договір (контракт) є важливим інстру-ментарієм міжнародного торговельного обігу. Будь-який дого-вір, передбачений національним цивільним правом, потенційно є зовнішньоекономічним договором. Порівняно з внутрішніми цивільно-правовими угодами (господарськими договорами), зо-внішньоекономічні контракти мають специфіку – зовнішньоеконо-мічні торкаються правових систем двох чи більше країн, а внутрішні знаходяться у сфері дії лише національного права.

Необхідно відокремлювати цивільно-правові контракти, лише ускладнені іноземним елементом від зовнішньоекономічних угод. Цивільно-правові договори з іноземним елементом укладаються на особистому рівні, мають разовий, нерегулярний характер і не впливають на міжнародний торговельний обіг. Зовнішньоеконо-мічні угоди складають основу міжнародного товарообігу. Це його фундамент. Такі угоди мають тривалий характер і у сучасній науці об’єднуються у поняття «макрологістика» [2, C. 209].

З точки зору цивільно-правових характеристик, зовнішньоеко-номічні угоди мають такі самі ознаки, що і внутрішні господарські договори – юридично самостійний предмет договору, передбачають 106

Глава 5. Зовнішньоекономічні договори (контракти)

визначені способи і виконання, враховують фактичну неможли-вість виконання тощо [3, С. 33]. Головні особливості зовнішньое-кономічних угод – виконання митних правил, підвищений ризик невиконання зобов’язань, правова основа – уніфіковані міжнародні норми, серед яких можна визначити: Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торговельної палати 2000 [4], Конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнарод-них повітряних перевезень 1998 р. [5], Конвенція про позовну дав-ність в міжнародній купівлі-продажі товарів 1983 р. [6], Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р. [7], Митна конвенція, що стосується контейнерів 1956 р. [8], Уніфі-ковані правила та звичаї для документарних акредитивів [9] тощо.

На національному рівні питання форми, порядку укладення і ви-конання зовнішньоторговельних договорів (контрактів) врегульо-вують: Господарський кодекс України [10], Цивільний кодекс Укра-їни [11], Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. (надалі – Закон «Про ЗЕД») [12], Закон України «Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних від-носинах» від 15.09.1993 р. [13], Закон України «Про регулювання товарообмінних (обмінних) операцій в галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23.12.1998 р. [14], Декрет Кабінету Міністрів Укра-їни «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1995 р. [15], Указ Президента України «Про заходи з вдо-сконалення кон’юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоеко-номічної діяльності» від 10.02.1996 р. [16], Указ Президента Укра-їни «Про заходи із впорядкування розрахунків за договорами, що укладаються суб’єктами підприємницької діяльності України» від 04.11.1994 р. [17], Указ Президента України «Про вживання Міжна-родних правил інтерпретації комерційних термінів» від 04.10.1994 р. [18], Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних догово-рів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньо-економічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті» від 21.06.1995 р. № 444 [19], Наказ Міністерства економіки з питань Європейської інтеграції України «Про порядок здійснення обліку (реєстрації) зовнішньоекономічних договорів (контрактів)» від 29.06.2000 р. № 136 [20] тощо.

Зміст зовнішньоекономічного договору визначається в Поло-женні про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів),

Міжнародне приватне право

затвердженому наказом Міністерства економіки з питань Європей-ської інтеграції України від 06.09.2001 р/ № 201 [21]. Це Положення застосовується при укладенні договорів купівлі-продажу (наданні послуг, виконанні робіт) і товарообмінних договорів між україн-ськими та іноземними суб’єктами підприємницької діяльності, не-залежно від форм власності і видів діяльності.

Згідно зі ст. 382 ГК, суб’єкти зовнішньоекономічної діяльнос-ті мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, які заборонені законодавством України [10].

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про ЗЕД», зовнішньоекономіч-ний договір (контракт) – матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів ЗЕД та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав і обов’язків у ЗЕД [12].

Ознаки зовнішньоекономічного договору:

– однією зі сторін зовнішньоекономічного договору є іноземний

суб’єкт господарювання; – виконання договору пов’язано з перетинанням митного кордону держави певним майном або робочою силою. Договори в зовнішньоекономічній діяльності можуть мати різні найменування: контракт, угода, власне договір. Проте, як свідчать міжнародна практика, найбільш часто використовується термін «контракт». Різні найменування будь-якої юридичної ролі не гра-ють, усі ці угоди є договорами.

Свобода договору є одним із основних положень цивільного законодавства. Вона надає суб’єктам можливість самостійно виби-рати контрагента, визначати зміст договору тощо. Сторони можуть укладати передбачені чинним законодавством договори, а також ті договори, які ним не передбачені, за умови, що вони прямо не забо-ронені законом. Сторони самостійно визначають умови зовнішньое-кономічного договору, при цьому вони повинні враховувати вимоги закону щодо його істотних умов.

Зовнішньоекономічний договір повинен містити такі реквізити: Преамбула, яка повинна містити такі елементи: – повне найменування сторін – учасників зовнішньоекономічної операції, під яким вони офіційно зареєстровані, з вказівкою кра-їни; – коди країн сторін за міжнародним класифікатором «Країни сві-ту» для полегшення митного оформлення;