Тема 6. Основні види та класифікація цін.

Ціни, що застосовуються в господарській практиці, можуть бути класифіковані за різними ознаками, з яких найзагальнішими є: 1) класифікація за економічним механізмом формування цін; 2) класифікація цін за видом господарської діяльності.

Основні типи механізмів формування цін. Практиці товарного виробництва відомі такі механізми формування цін:

1. маркетинговий, за якого ціни формуються з урахуванням попиту й пропозиції;

2. нормативний, чи формування ціни на базі відомих нормативів собівартості і рентабельності (чи параметрів цін) і в межах відомих нормативних актів (методик, директив, постанов, законів тощо); формування цін у межах нормативного механізму здійснюється одним із таких методів: нормативним, параметричним чи нормативно-параметричним;

3. механізм комбінованого типу, з різним ступенем переваги маркетингового чи нормативного підходів: маркетингово-нормативний, що формується на базі маркетингового механізму (відомі методи розрахунку цін: повних, прямих чи граничних витрат; на базі стандартних, чи нормативних, витрат виробництва; на базі цільової, чи нормативної, величини прибутку); норматив­но-маркетинговий, що формується на базі норматив­ного підходу.

Облік витрат у ціні. Кожному з названих механізмів ціноутворення відповідає певний механізм обліку витрат у ціні. Нормативний механізм припускає переваж­но директивне регулювання, серцевиною якого є планування з обліком досягнутих підприємством результатів.

Маючи низку незаперечних переваг (перекриття каналів збільшення витрат, не пов’язаних зі зростанням фізичних обсягів виробництва; можливість шляхом установлення диференційованих нормативів нівелювати розходження у внутрішньовиробничих соціально-економічних умовах з метою забезпечення приблизно однакової оплати праці працівників однакової кваліфікації на різ­них підприємствах країни; централізація фінансових ресурсів з подальшим інвестуванням ключових напрямів науково-техніч­ного прогресу та ін.), цей механізм інноваційного розвитку поступово сковує ініціативу, тому що нормативно визначає не тільки витрати, а й бажані розміри їхнього зниження за рахунок заходів технічного та організаційного розвитку.

Маркетинговому підходу (якщо розглядати ринок епохи вільної конкуренції як пропозицію за цінами, що залежать від попиту) відповідає стихійно-ринковий механізм формування витрат, економічним змістом якого є необхідність виживання в конкурентній боротьбі за допомогою збільшення маси прибутку (за даних цін) та протидія тенденції норми прибутку до зниження (у зв’язку зі зниженням витрат на одиницю продукції в результаті впровадження нових пристроїв і способів). Для цього підходу характерні: з одного боку — незалежність товаровиробників у формуванні «портфеля замовлень», а також вартісних показників, у тому числі цін; з іншого боку — повна чи майже повна відсутність впливів уряду на прийняття товаровиробниками рішень щодо цін.

Маркетингово-нормативний механізм, що виникає з маркетингового в напрямі нормативного, як і маркетинговий, функціонує в умовах незалежності товаровиробників у формуванні вартіс­них і натуральних показників. Однак, на відміну від останнього, припускає посилення ролі уряду в прийнятті рішень за цінами. Так, наприклад, уряд США:

1. обмежує можливості фіксації цін по горизонталі і вертикалі (антитрестовський закон Шермана; закон про федеративну торгову комісію; закон про ціноутворення споживчих товарів);

2. вводить заборони на ціни, що дискримінують окремих учас­ників каналів збуту (закон Рибонсона—Патмана);

3. забороняє продаж за цінами нижче собівартості (закони Шермана і Клейтона);

4. встановлює стандарти припустимої поведінки під час здійснення цінової реклами.