- •6.1. Сутність валюти та її конвертованість
- •6.2. Валютний курс і способи його визначення
- •Методика визначення валютних курсів
- •6.3. Валютний ринок: суть та основи його функціонування
- •6.4. Валютна система та її розвиток
- •6.5. Формування валютної системи України
- •5.1. Інфляція: її сутність, причини, види й типи
- •5.2. Вимірювання інфляції
- •5.3. Розвиток та особливості інфляції в Україні
- •5.4. Наслідки інфляції та антиінфляційна політика
- •5.5. Грошові реформи та методи проведення їх
5.4. Наслідки інфляції та антиінфляційна політика
Інфляція негативно впливає на суспільство в цілому. Погіршується економічне становище: знижуються обсяги виробництва, оскільки коливання та зростання цін роблять непевними перспективи розвитку виробництва; відбувається переливання капіталу з виробництва в торгівлю та посередницькі операції, де швидший обіг капі- талу та більший прибуток, а також легше ухилитися від сплати податків; розширю- ється спекуляція в результаті різкої зміни цін; обмежуються кредитні операції; змен- шуються фінансові ресурси держави.
Виникає соціальне напруження у зв’язку з тим, що інфляція перерозподіляє на- ціональний дохід не на користь найменш забезпечених верств суспільства. Вона зни- жує реальні доходи (кількість товарів та послуг, які можна придбати за номінальний дохід), а отже, і загальний рівень життя населення, якщо номінальний дохід буде від- ставати від зростання цін.
Особливо важка інфляція для осіб з фіксованими доходами: пенсіями, стипендіями, заробітною платою працівників бюджетної сфери. Крім того, інфляція знецінює заоща- дження громадян. У зв’язку з цим, щоб стримати різке падіння життєвого рівня, держа- ва здійснює індексацію доходів та податкових пільг. Розгортання інфляційних процесів призводить до такого загострення економічних та соціальних суперечностей, що держа- ви починають вживати заходів для подолання інфляції та стабілізації грошового обігу. Основні форми боротьби з інфляцією — грошові реформи та антиінфляційна політика.
Антиінфляційна політика — комплекс заходів державного регулювання економіки, спрямований на боротьбу з інфляцією. Історично сформувалися два основних шляхи такої політики: дефляційна політика (регулювання попиту) та політика доходів.
Дефляційна політика Особливість дії дефляційної політики полягає в тому, що вона, як правило, спричинює уповільнення економічного зростання і навіть кризові явища. Тому більшість урядів при її проведенні в 60–70-х роках виявляли стрима- ність у її проведенні або навіть відмовлялися від неї.
Варіанти антиінфляційної політики обираються залежно від пріоритетів. Якщо ставилося завдання стримувати економічне зростання, то проводилась дефляційна політика; якщо метою було стимулювання економічного зростання, то перевага нада- валась політиці доходів. У разі коли кінцевою метою було стримання інфляції будь- якою ціною, паралельно використовувались обидва методи антиінфляційної політики.
Таким чином, мета антиінфляційної політики держави полягає в тому, щоб уста- новити контроль над інфляцією і досягти прийнятних її темпів для народного господарства. Важливим завданням у боротьбі з інфляцією є подолання еконо- мічного спаду, кризи неплатежів, зниження інвестиційної активності, формуван- ня стабільної ринкової інфраструктури, оздоровлення економіки, пов’язане з під- тримкою пріоритетних галузей народного господарства, стимулювання експорту продукції, виваженою протекціоністською політикою і валютною політикою, що сприяє вирішенню питань конкурентоспроможності вітчизняних товарів.