Інтенсивна терапія геморагічного шоку

Загальні принципи лікування гострої крововтрати:

1. Негайна зупинка кровотечі консервативними або хірургічними методами в залежності від причини розвитку кровотечі.

2. Відновлення ОЦК.

3. Забезпечення адекватного газообміну.

4. Лікування органної дисфункції та профілактика полі органної недостатності.

5. Корекція метаболічних порушень.

Першочергові дії при виникненні геморагічного шоку:

1. Оцінюють життєво важливі функції (пульс, артеріальний тиск, частоту та характер дихання, психічний статус).

2. Піднімають ноги хворої - положення Тренделенбурга для підвищення венозного оберту до серця.

3. Повертають жінку на лівий бік для запобігання розвитку аорто-кавального синдрому, зменшення ризику аспірації при блюванні та забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів.

4. Катетеризація однієї-двох периферичних вен.

5. Визначення групи та резусу крові, перехресної сумісності, вмісту гемоглобіну і гематокриту, виконують тест Лі-Уайта до початку інфузії.

6. Інгаляція 100% кисню зі швидкістю 6-8 л/хв. через носову канюлю.

Подальші дії для ліквідації геморагічного шоку.

1. Інфузійно-трансфузійна терапія акушерської крововтрати.

Об’єм крововтрати		Інфузійні середовища
% ОЦК	% від маси тіла	Рінгер- лактат	Гелофузин	Свіжозаморожена плазма	Альбумін (10-20%)	Еритроцитарна маса	Тромбоконцентрат
до 25% (до 1,25л)	до 1,5%	1-2 л	1-2 л
до 50% (до 2,5л)	до 3,0%	2л	2-2,5 л	1×250 мл		1×250 мл
до 65% (до 3,25л)	до 4,0%	2л	2-2,5 л	1-3×250 мл	0,25-1 л	1-3×250 мл
до 75% (до 3,75л)	до 4,5%	2л	2-2,5 л	3-5×250 мл	0,25-1 л	3-6×250 мл
>75%	>4,5%	2л	2-2,5 л	5×250 мл і >	0,5-1 л	6×250 мл і >	Уразі необхідності

2. Зупинка кровотечі консервативними або хірургічними методами в залежності від причини розвитку кровотечі.

3. Зігрівають жінку, але не перегрівають її тому, що при цьому поліпшується периферична мікроциркуляція, а це може спричинити зменшення кровопостачання у життєво важливих органах.

3. Катетеризують сечовий міхур.

4. Продовжують інгаляцію 100% кисню зі швидкістю 6-8 л/хв., за необхідності - ПІВЛ.

5. Лабораторне спостереження: загальний аналіз крові, кількість тромбоцитів, час згортання, коагулограма, електролітний склад крові.

7. Моніторне спостереження: АТ, ЧСС, пульсоксиметрія, ЕКГ, термометрія, контроль погодинного діурезу. При 3-4 ст. – контроль ЦВТ.

8. У разі наростання серцевої недостатності на фоні проведення інфузійної терапії (ЦВТ більше 140 мм.вод.ст., поява набряку легень) темп інфузії зменшують і вводять симпатоміметики.

9. При появі ознак коагулопатії проводять терапію ДВЗ-синдрому.

10. Корекція ацидозу гідрокарбонатом натрію при рН крові <7,1.

Для зупинки кровотеч використовують утеротонічні засоби: метилергометрин – по 1 мл внутрішньом’язово, або внутрішньовенно з 10 мл 40% глюкози, окистоцин – по 5 ОД з 500 мл 5% розчину глюкози або 1 мл окситоцину внутрішньом’язово або внутрішийково.

Окситоцин – гормон задньої долі гіпофіза, викликає ритмічне скорочення міометрія з періодами релаксації, імітуючи нормальне фізіологічне скорочення. Період напівелімінації складає 5-10 хвилин. Окситоцин по структурі подібний до вазопресину, тому має деяку антидіуретичну активність. При тривалому введенні внутрішньовенно може відбутися інтоксикація рідиною, особливо якщо хвора одночасно приймає її в великих об'ємах.

Метилергометрин - алкалоїд спориньї, при внутрішньовенному введенні ефект якого наступає через 2 хвилини. Цей алкалоїд викликає звуження судин (артерій і вен), внаслідок чого підвищується артеріальний тиск. Така дія розвивається внаслідок стимуляції α-адренорецепторів і підвищенню їх чутливості до ендогенного норадреналіну. Ступінь звуження судин залежить від початкового тонусу. Період напіввиведення препарату складає близько 2 годин, в результаті депонування в тканинах його дія пролонгується.