5. Роль византийской культуры в развитии древнерусской культуры

Хронологічні рамки епохи Київської Русі - середина 1Х-Х11 в.в. Уісторії слов'янського народу 1Х століття відкриває нову сторінку. Починаєтьсяпроцес збирання східнослов'янських племен під єдиною князівської владою здопомогою військової сили народжується в Гардарика (скандинавська назва Русі,що означає «країна міст») молоде сильна держава. Для російського народу, порівняно пізно вступив на шляхісторичного розвитку, прийняття християнства означало в той часприлучення до багатовікової і високої культури Візантії. Але християнізація Русі не є єдиною відправною точкою окультурення російськоїнароду. Навіть незважаючи на те, що музика, живопис, значною міроюархітектура і майже вся література Київської Русі знаходилися в орбітісаме християнської думки. При детальному вивченні шедеврів давньоруськогомистецтва виявляється глибоке їх спорідненість зі спадщиною архаїки: будьто заставки - ініціали текстів книг і літописів, фрескові і скульптурніорнаменти соборів, а так само мелодійний лад церковних піснеспівів. Краса візантійського богослужіння, і її естетичний ефектзмусили російських послів віддати перевагу християнську віру візантійськогозразка. Захоплені цією красою, давні слов'яни і звернули свої серцядо грецької мудрості, сприйнятим ними перш за все у формі художніхобразів. За визначенням мистецтвознавця В. В. Бичкова, Платонова думка про «Тотожність краси, істини і божества, своєрідно втілене ввізантійському храмовому дійстві, виявилося дуже близької серцю давньогослов'янина. Вже при перших контактах з Візантією Русь сприймала, ще неусвідомлюючи цього повністю, саму суть візантінізму - висуненняемоційно - естетичної сфери на чільне всієї духовної культури. Візантійська естетика справила величезний вплив на музичнукультуру Київської Русі, надовго визначивши шлях розвитку російської музики. Церковний спів, почуте російськими послами в Константинополі, вразило їхуява нечуваної до того приємним красою. Принцип канону відігравав найважливішу роль в культурі Візантії, де вінскладався поступово, формуючи всі види богослужбовихчинопослідування. Канон володів охоронною тенденцією, він не дозволявпривносити в церковну культуру нічого низького банального, чужого їй. Візантійський канон ліг в основу співочої церковної культури Давньої Русі. В епоху Київської Русі був задан тип культурно --історичного розвитку російського народу, в якому тісно перепліталосяхристиянство та язичництво.

6. Деятельность Кирилла и Мефодия и возникновение письменности на Руси

У другій половині IХ створюється слов'янська писемність на основі грецького статутного листи з додаванням кількох літер. Брати Кирило (827-869гг.) І Мефодій (815-885 рр..) Прибули з Візантії в Великоморавське державу на запрошення князя Ростислава з місіонерськими цілями в 863 році. Договір 911 року між Олегом і Візантією вже був написаний двома мовами - грецькою і слов'янською. Про досить значне поширення грамотності серед різних верств суспільства свідчать літописи та археологічні знахідки, пов'язані з Х1 століття, а так само численні новгородські берестяні грамоти. В основі літературної мови - жива розмовна мова Давньої Русі, точніше - обласні його діалекти (південні і північні) - Подніпров'я і Новгорода Великого. Разом з тим в процесі його формування велику роль зіграв близькоспоріднених йому, хоча й іноземний за походженням, мову старослов'янську, або церковнослов'янська. Саме на цю мову Кирилом і Мефодієм були переведені в другій половині 1Х століття книги Святого Письма. На його основі розвивалася на Русі церковна писемність і велося богослужіння. Будучи одним з діалектів староболгарської мови, церковнослов'янська володів великим набором абстрактних понять, які стали невід'ємним надбанням російської мови: «простір», «вічність», «розум», «істина». Перші оригінальні твори, написані східнослов'янськими авторами, відносяться до кінця Х1 - ХП століть. Серед них такі видатні пам'ятники, як «Повість временних літ», «Сказання про Бориса і Гліба», «Житіє Феодосія Печерського», «Слово про закон і благодать». Жанрове різноманіття давньоруської літератури Х1 - ХП століть невелика: літописання, житіє і слово. Поділ творів давньоруської літератури на жанри є досить умовним. Це відбувається тому, що самі східнослов'янські книжники не мали єдиних уявлень про жанрових категоріях. Одним і тим же, найбільш загальним терміном «слово», письменники називали і урочисту промову митрополита Іларіона, і військову повість.