16. Культурная и просветительская деятельность князя Константина Острожского. Основание Острожской академии, а также её значение для развития высшего образования

Князь Константин (Василий) Острожский основывал школы по городам и городкам и основал Острожскую Академию и подарил богатую библиотеку. За свой счет отправлял в Европу лучших выпускников академии, которые продолжили свое обучение в Падуе, Венеции, Варшаве, Кельне. В академии обучали не только греческим и латынью, а древнерусском языке. Захария Копыстенский в своем панегирике называл Константина Острожского первым между всеми князьями Русской земли,

В Остроге, вместе с академией, было заложено типографию, где впервые напечатано Библию и еще 25 книг. Для удержания типографии Острожский передал свои имения. В 1582 году он построил монастырь Святой Троицы в Остроге, при нем госпиталь и школа.

Благодаря деятельности князя-мецената Острожского Острог стал образовательным центром Украина того времени. После смерти Острожского в 1608 году, Острожская Академия пыталась сохранить свой ​​уровень, и к ней уже проникали иезуиты.

Академия была основана Константином Острожских. Она была первой на территории Украины греко-славянском школой. Первым ректором был Герасим Смотрицкий, среди преподавателей были высокообразованные и известные личности того времени. В школу приезжали учиться из Галичины и Литвы. В стенах Острожской академии учился и гетман Петро Сагайдачный Конашевича. В Острожской академии преподавались разные языки: славянский, греческий, латинский, также грамматика, арифметика, логика, риторика.

Основания Острожской славяно-греко-латинской академии большинство современных авторов относят к 1576 г. Именно в это время князь Василий-Константин Острожский окончательно закрепил за собой право собственности на город своих предков. А уже в 1578 г. в первенце Острожского книгопечатания - "Букварь" Ивана Федорова, мы встречаем первые письменные упоминание о деятельности в Остроге учебного заведения, для младших учеников для которого эта книга, собственно, предназначалась. 1579 г. датируется завещание Гальшкы Острожской, где открытый князем образовательный центр, впервые назван академией.

1582 г. князь осуществил крупный земельный фонд на построенный им в Остроге Троицкий монастырь и открыт при нем госпиталь. Именно через это религиозное и благотворительное заведение, вероятно, предоставлялось содержание новосозданной академии и ее преподавателям. Известны и другие свидетельства о пожертвования князя В.К. Острожского на эти цели.

Традиционное для Европы изучение семи свободных наук (грамматики, риторики, диалектики, арифметики, геометрии, музыки, астрономии) впервые в украинском образовании было положено в основу учебной деятельности Острожской академии в сочетании с совершенным владением тремя языками - греческим, латынью и церковнославянским языком.

16. Развитие книгопечатания в Украине. Значение деятельности Ивана Федорова

У зв'язку з розвитком культури зростав попит на книги. Як і раніше, в монастирях, зокрема в Києво-Печерській лаврі, переписувалися книги і збиралися рукописи. 

Однак  У другій половині XVI — на початку XVII ст.

розмножування книг переписуванням уже не могло задовольнити потреб суспільства. Це й зумовило поширення друкарства — однієї з найважливіших передумов прискорення дальшого культурно-наукового і технічного розвитку.

Виникнення друкарства на Україні — яскравий приклад російсько-українських культурних зв'язків. 

 У середині XVI ст. в Москві було засновано друкарню, яку тепер називають анонімною, оскільки ні на одному з кількох її видань не вказано місце й час видання. Першою російською точно датованою друкованою книгою став «Апостол», виготовлений Іваном Федоровим і його помічником білорусом Петром Мстиславцем у Москві (1564).

Невдовзі після видання «Апостола» Іван Федоров і Петро Мстиславець були змушені виїхати з Москви. У 1569—1570 pp. вони видали дві книжки («Учительноє євангеліє» і «Псалтир з часословцем») у білоруському містечку Заблудові на кошти православного магната Григорія Ходкевича. Звідти Федоров переїхав до Львова.

Долаючи численні труднощі, І. Федоров організував у Львові друкарню, в якій протягом року (25 лютого 1573 — 15 лютого 1574) видрукував книгу «Апостол» — первісток друкарства на Україні. Книжка вийшла церковнослов'янською мовою, яка залишалася засобом міжслов'янських культурних взаємин. Львівський «Апостол» за текстом повторює московське видання. У післямові до книги Федоров підкреслює свою відданість друкарству як служінню народові «мистецтвом рук своїх». У 1574 р. І. Федоров видав ще одну книжку — перший у східнослов'янських народів друкований буквар. Зміст цього букваря подекуди виходить за межі початкового навчання грамотиПісля смерті Федорова (1583) його друкарське обладнання, що потрапило до лихварів, викупило Львівське Успенське братство і заснувало свою друкавню. Від 1591 р. до середини XVII ст. братська друкарня опублікувала граматику грецької і церковнослов'янської мов та ряд віршів і драматичних творів українською мовою. Вона перетворилася на справжню школу для цілої плеяди працівників друкарської справи на Україні. 

У другій половині 80-х років XVI ст. відновилася діяльність Острозької друкарні. Крім навчальних і богословських книг, там було видано ряд публіцистичних творів, спрямованих проти ідеологічної експансії католицизму. Протягом деякого часу Острозька друкарня працювала в Дерманському монастирі, де видавничою справою керував Дем'ян Наливайко.

В 1604—1606 pp. у Стрятині (поблизу Рогатина) і в Крилосі (поблизу Галича) діяли друкарні Федора та Гедеона Балабанів. У Стрятинській друкарні, заснованій майстром Семеном Будзиною, уперше в практиці східнослов'янського книгодрукування з'явилися сюжетні ілюстрації, вмонтовані в текст книги (перед тим уживались лише орнаментальні прикраси й нечисленні портретні гравюри на всю сторінку).

Після закриття Стрятинської друкарні її «припале пилом» обладнання купив Єлисей Плетенецький, архімандрит Києво-Печерської лавр.

Незабаром після заснування Києво-Печерська друкарня стала найбільшою на Україні.

Лаврська друкарня не була єдиною в Києві. В 1624—1628 pp. тут працювала ще друкарня київського міщанина і реєстрового козака Тимофія Вербицького, а в 1628—1630 рр. — друкарня Спиридона Соболя.

Крім продукції українських друкарень, на Україні поширювалися видання Московського Друкарського двору, а також різноманітна література, що виходила в Білорусії, Польщі, країнах Західної Європи. Не тільки діячі культури, але й окремі освічені міщани (ремісники і купці) мали досить великі бібліотеки, в яких значне місце займала світська література, в тому числі твори Петрарки, Кампанелли, Еразма Роттердамського та інших діячів епохи Ренесансу, а також наукові праці з медицини, юриспруденції, філософії.

Розвиток друкарства й книжкової торгівлі сприяв пожвавленню культурного життя, зміцненню міжнародних культурних зв'язків.

Роль друкарень, передусім Острозької, Львівської братської, Києво-Печерської, у той час не обмежувалася розмноженням літературної і наукової продукції. Навколо них об'єднувалися гуртки вчених та інших високоосвічених людей. Друкарні були важливими осередками освіти й культури.