Історико-економічне значення Трипільської культури.

Людина з’являється на теренах України майже 1,5 млн р. до н. е. Найдавнішими палеолітичними стоянками є: Королеве, Рокосів на Закарпатті, Лука-Врублевецька на Дністрі, Амвросіївка на Донбасі.

Від VI – до III тис. до н. е. в умовах неолітичної революції на Українських землях формується могутня трипільська культура, носіями якої були осідлі землеробські племена індоіранської групи народів. Територія, яку вони займали, – це Карпати, П. Буг, Подніпров’я, Волинь, Степове Причорномор’я. Проживали в сільських городищах (1,5 тис. в Україні), протомістах з колорадіальною системою забудови (20 таких міст, найбільше Майданецьке поселення до 400 га).

Господарство носить відтворювальний характер. Основними галузями господарства були: хліборобство, тваринництво, гончарство, ткацтво. Формується наземний транспорт (віз, сани, лижі, волокуша). У виробництві використовували вдосконалені знаряддя праці сучасного типу, зокрема: дерев’яні мотики з крем’яними наконечниками; рало, кістяні й крем’яні сокири, серпи, коси; сверла, пили; застосовували шліфування; для виготовлення борошна використовували зернотерки (просорушка). Трипільські племена першими на території України вступили в добу використання металів.

Високого рівня досягли мистецтво оздоблення, вимальовування приміщень, писанок, а також гончарство, килимарство різь­бярство.

На основі господарської діяльності сформувалася духовна культура та релігійні уявлення.

Розвиток спеціалізованого будівництва та землеробської діяльності забезпечував високий рівень математичних та астрономічних знань. Трипільці першими створили чіткий сонячний календар з відповідними циклами землеробських робіт.

Наслідком неолітичної революції стала досить розвинена система товарообміну. Торгували з остготськими племенами, народами Балкано-Дунайського регіону. В обмін на продукти сільського господарства трипільці отримували коней, кераміку, мідну руду.

Із входженням у добу використання металів у праслов’ян­ських племен зростає продуктивність сільського господарства, ви­користовуються мідно-бронзові, а згодом і залізні знаряддя праці. Відбувається остаточний поділ: від сільського господарства відокремилося громадське ремесло. Утверджується відтворювальний ха­рактер життєдіяльності: хліборобство, придомне стійлове та ко­чове тваринництво, птахівництво, залізоробне ремесло, гончарство на основі використання гончарного круга. Зміцнюються еко­номічні зв’язки з іншими цивілізаціями (Ближній Схід, Єгипет, Греція, Візантія, Гольштатська культура на території Австрії).

Трипільська культура заклала господарсько-економічні та технологічні традиції виробничої діяльності, етно-куль­тур­ні осо­бливості, філософсько-релігійні уявлення майбутнього сло­в’ян­ського світу, саме в цьому полягає її історико-економічне зна­чення.

Тема 1.3. Особливості господарського розвитку та економічної думки періоду формування світових цивілізацій (VІІІ ст. до н. е. – V ст.)

Перелік питань до самостійної роботи студентів

(самостійна робота у вигляді конспекта)

1. Зародження елліністичних полемічних шкіл – стоїки, софісти, гностики, піфагорійці, демагоги, як основа філософії наступних віків.

2. Економічні погляди Цицерона ( ідеологія латифундистської аристократії).

Матеріалістична філософія Стародавньої Греції

Мілетская школа: Файес (624 - 547 рр. до н. е.): Архе (першопочатки світу) - вода, у воді зародилася життя.

Анаксімандр (610 - 546 рр. до н. е.): Архе - це Апейрон (первісна матерія, з якої виник світ; поєднання протилежностей).

Анаксімен (588 - 525 рр. до н. е.): Архе - повітря, від степені його ущільнення з’являються вода, вогонь, земля і т.д.

Геракл Ефеский (к. 6 ст. до н. е. - п. 5 ст. до н. е.): Архе - вогонь, душа складається з вогню і води – “Заради хвилинної слабкості людина п’є вино - вона розріджує свою душу”.

Еліати: Ксенофан і Зенон (сер. 6 ст. до н. е. - п. 5 ст. до н. е.): Все в світі з води і землі. Світ вічний, незмінний, в цілому постійний. Рух - діaлектика преривного і безперервного.

Емпідокл (490 - 430 рр.. до н. е.): Виділяються чотири форми світу: земля, вода, вогонь і повітря, на які впливають активні начала: Ворожнеча і Дружба, під впливом яких коріння світу переміщуються.

Анаксгор (500 – 428 рр.. до н. е.): Продовжувач Емпідокла. Існують гомеомеріі - первоначала матеріі. Нус - уми зумовлені змішуванням і разділенням гомеометріі. Джерело руху протистоїть матеріі.

Атомістична концепція: Левкіпп і Демокріт.

Левкіпп (500 - 440 рр. до н. е.): Небуття існує анітрохи не менше, ніж буття (сукупність атомів). Зміна речей - результат зміни порядку і положення атомів.

Демокріт (460 - 370 рр. до н. е.): Виділяє два види якостей: первинні (залежать від властивостей атома - щільність, величина), вторинні (з’являються коли річ сприймається людиною - смак, запах).