![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •1.Місце цивільного права в системі галузей права.
- •2. Предмет і метод цивільного права
- •2. Джерела цивільного права
- •3. Визначення і система цивільного права.
- •4. Юридичне значення Постанов Пленуму Верховного Суду України та судової практики.
- •5. Аналогія права і аналогія закону.
- •6.Загальна характеристика цивільного законодавства.
- •7. Ієрархічна структура цивільного законодавства.
- •8. Дія цивільного законодавства у просторі та за колом осіб.
- •9.Дія цивільного законодавства у часі.
- •10. Поняття та особливості цивільних правовідносин.
- •11. Види цивільно-правових відносин.
- •12. Елементи цивільно-правових відносин.
- •13. Поняття цивільної правоздатності і дієздатності фізичних осіб.
- •14. Поняття та види цивільної дієздатності фізичних осіб.
- •15.Види цивільної дієздатності фізичної особи.
- •18. Оголошення фізичної особи померлою.
- •19. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою.
- •20. Поняття і ознаки юридичної особи.
- •21. Види юридичних осіб.
- •22. Порядок виникнення юридичної особи.
- •23. Порядок припинення юридичної особи.
- •24. Субєкти цивільних правовідносин.
- •25. Обєкти цивільних правовідносин
- •1) Залежно від оборотоздатності:
- •2) Залежно від можливості переміщення у просторі:
- •26. Поняття та види господарських товариств.
- •27. Класифікація речей як об’єктів цивільного права.
- •Поняття та види об’єктів цивільного права.
- •29. Поняття і види правочинів Стаття 202. Поняття та види правочинів
- •30. Умови дійсності правочинів.
- •31. Сторони в правочині
- •32. Вимоги щодо форми правочинів Стаття 205. Форма правочину. Способи волевиявлення
- •Стаття 206. Правочини, які можуть вчинятися усно
- •Стаття 207. Вимоги до письмової форми правочину
- •33. Єдність волі та волевиявлення субєктів як умова дійсності правочину.
- •34. Правові наслідки недійсності правочинів. Стаття 216. Правові наслідки недійсності правочину
- •35. Нікчемні та оспорювані правочини.
- •36. Фіктивні і удавані правочини. Стаття 234. Правові наслідки фіктивного правочину
- •Стаття 235. Правові наслідки удаваного правочину
- •37. Поняття та види представництва. Стаття 237. Поняття та підстави представництва
- •38. Представництво за довіреністю. Стаття 244. Представництво за довіреністю
- •39. Поняття, види та форма довіреності. Стаття 244. Представництво за довіреністю
- •Поняття та види цивільно-правових строків. Строки та терміни. Стаття 251. Поняття строку та терміну
- •Стаття 252. Визначення строку та терміну
- •Види цивільно-правових строків (термінів)
- •41. Поняття та види позовної давності. Стаття 256. Поняття позовної давності
- •Стаття 257. Загальна позовна давність
- •Стаття 258. Спеціальна позовна давність
- •Зупинення та переривання перебігу строків позовної давності. Стаття 263. Зупинення перебігу позовної давності
- •Стаття 264. Переривання перебігу позовної давності
- •43. Поняття власності і права власності. Стаття 316. Поняття права власності
- •44. Зміст права власності. Стаття 317. Зміст права власності
- •45. Форми власності.
- •Стаття 325. Право приватної власності
- •Стаття 326. Право державної власності
- •Стаття 327. Право комунальної власності
- •46. Способи набуття і припинення права власності. Стаття 328. Підстави набуття права власності
- •Стаття 346. Підстави припинення права власності
- •47. Загальна характеристика права державної власності.
- •49. Загальна характеристика права комунальної власності. Стаття 326. Право державної власності
- •Стаття 327. Право комунальної власності
- •Характеристика об’єктів державної та комунальної власності Суб'єктом права державної власності є держава, а суб'єктами права комунальної власності - територіальні громади села, селища, міста
- •48. Загальна характеристика права приватної власності. Стаття 325. Право приватної власності
- •50. Поняття та види спільної власності. Стаття 355. Поняття і види права спільної власності
- •51. Право спільної часткової власності Стаття 356. Право спільної часткової власності
- •52. Право спільної сумісної власності. Стаття 368. Право спільної сумісної власності
- •53. Загальна характеристика права сумісної власності подружжя. Лекція!
- •54. Речові права на чуже майно – поняття та види.
- •55. Право володіння чужим майном. Стаття 397. Суб'єкти права володіння чужим майном
- •56. Сервітути – поняття, підстави встановлення та зміст. Стаття 401. Поняття користування чужим майном
- •57. Емфітевзис – поняття, підстави виникнення, строк. Стаття 407. Підстави виникнення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб
- •Стаття 408. Строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб
- •58. Суперфіцій – поняття, підстави виникнення, права та обовязки сторін.
- •59. Поняття та загальна характеристика права інтелектуальної власності.
- •60. Поняття і зміст авторського права.
- •61. Суміжні права – поняття, обєкти та субєкти.
- •62. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування.
- •63. Право інтелектуальної власності на торговельну марку.
- •64. Правові форми участі держави та територіальних громад у цивільних правовідносинах.
- •65. Право інтелектуальної власності на географічне зазначення.
- •66. Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю.
50. Поняття та види спільної власності. Стаття 355. Поняття і види права спільної власності
1. Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
2. Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
3. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.
4. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
1. Спільна власність є різновидом права власності, що ускладнений множинністю суб'єктів, тому до відносин спільної власності застосовуються загальні положення права власності (глави 23-25 ЦК). Коментована стаття надає визначення спільної власності, яка характеризується множинністю суб'єктів (учасників спільної власності — співвласників) та єдністю об'єкта (майно). У зв'язку з цим виникають два види правовідносин спільної власності: 1) внутрішні — між самими співвласниками; 2) зовнішні — між співвласниками з однієї сторони і не власниками — з іншої сторони. Інститут спільної власності визначається як система правових норм, які регламентують відносини співвласників щодо володіння, користування та розпорядження належним їм майном.
2. Закон розрізняє два види спільної власності: 1) спільну часткову власність (статті 356-367 ЦК) — власність, у якій наперед визначена частка кожного з її учасників і є точно відомою (яка визначається у вигляді дробу та в процентному відношенні) в праві власності на спільний об'єкт у цілому; 2) спільну сумісну власність (статті 368-372 ЦК) — власність, у якій частки заздалегідь не визначені (див. коментар до ст. 368 ЦК), а визначаються лише при припиненні відносин спільної власності для всіх або одного з учасників (поділі або виділі), тобто це «безчасткова власність». У зв'язку з цим зазначені види спільної власності відрізняються одна від одної особливостями внутрішніх правовідносин між співвласниками.
3. Правовідносини спільної власності можуть виникати за участю фізичних осіб, юридичних осіб, держави, територіальної громади (див. коментар до ст. 356 ЦК). Частина 3 статті, що коментується, не визначає спеціальних підстав для виникнення права спільної власності, які можуть бути найрізноманітнішими. Тому підставами виникнення спільної власності є будь-які юридичні факти, не заборонені законом (див. коментар до статей 11, 328-345 ЦК), які в залежності від підстав виникнення бувають первісні і похідні. Разом з тим існують певні відмінності щодо підстав виникнення спільної сумісної та спільної часткової власності (ч. 4 ст. 355 ЦК).
4. Оскільки право спільної сумісної власності виникає з визначених у законі підстав (ст. 368 ЦК, глава 8 СК), тому при виникненні спільної власності вона вважається спільною частковою власністю, якщо інше не передбачено законом або договором. У зв'язку з цим ч. 4 статті, що коментується, встановлює презумпцію спільної часткової власності, яка може виникати з угоди сторін, за рішенням суду, при спадкуванні тощо. Спільна сумісна власність виникає, як правило, у випадках, передбачених законом, хоча не виключена можливість встановлення спільної сумісної власності за договором. Спільною сумісною власністю є: майно подружжя, нажите під час шлюбу (ч. З ст. 368 ЦК, глава 8 СК), якщо інше не передбачено законом або шлюбним договором; майно, придбане в результаті спільної праці членів сім'ї, чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське господарство, якщо інше не передбачено письмовою угодою між ними; майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, якщо укладеним між ними письмовим договором визначено, що воно є спільною сумісною власністю (ст. 368 ЦК, статті 17, 18 Закону України «Про власність»); квартира (будинок), передана при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім'ї наймача у їх спільну сумісну власність (ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»). В інших випадках, крім зазначених, спільна власність є частковою.