13. Поняття цивільної правоздатності і дієздатності фізичних осіб.

Цивільна правоздатність — це здатність мати цивільні права та обов'язки, яка визнається однаковою мірою за всіма фізичними особами незалежно від будь-яких обста­вин. За загальним правилом правоздатність фізичної особи , виникає в момент її народження і припиняється зі смертю. В окремих випадках, передбачених законом (зокрема, щодо права спадщини), охороняються також інтереси дитини, що зачата, але ще не народилася.

Водночас наявності у фізичної особи лише однієї цивіль­ної правоздатності ще замало для визнання її повноцінним суб'єктом цивільного права. Для цього необхідна також і цивільна дієздатність, яку розуміють як здатність своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки. Інакше кажучи, здатність самостійно розпоря­джатися своїми правами й нести цивільну відповідальність за свої дії.

14. Поняття та види цивільної дієздатності фізичних осіб.

Дієздатність громадянина — це є здатність своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки. Мати дієздатність означає ма­ти здатність особисто здійснювати різні юридичні дії: уклада­ти договори, видавати довіреності тощо, а також відповідати за заподіяну майнову шкоду (пошкодження або знищення чужо­го майна, ушкодження здоров'я), за невиконання договірних зобов'язань та інших обов'язків.

Дієздатність, як і правоздатність — юридична категорія. Щодо дієздатності закон встановлює її невідчужуваність і не­можливість обмеження за волею громадянина. Що стосується примусового обмеження дієздатності - ніхто не може бути обмежений у дієздатності інакше, як у випадках і в порядку, передбачених законом.

Види дієздатності: 1) повна; 2) часткова; 3) неповна; 4) обмежена; 5) визнання громадяни­на недієздатним.

Повна дієздатність — це здатність громадянина власни­ми діями набувати і здійснювати будь-які майнові та особисті немайнові права, брати на себе й виконувати будь-які обов'яз­ки, тобто реалізовувати належну йому правоздатність у повно­му обсязі.

15.Види цивільної дієздатності фізичної особи.

1) Повна дієздатність надається за заявою заінтересованої особи органом опіки та піклування за письмовою згодою батьків або піклувальника, а за відсутності такої згоди — судом. Якщо особа, якій виповнилося 16 років, бажає займатися підприємництвом, то за наявності згоди на це батьків або органу опіки та піклування вона може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі особа набуває повної цивільної дієздатності у момент її державної реєстрації як підприємця. При припиненні трудового договору, припиненні фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна Цивільна дієздатність зберігається.

2) Неповну дієздатність мають фізичні особи у віці від 14 до 18 років (неповнолітні). Вони мають право самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами. Вони також самостійно здійснюють права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом, укладають правочини за згодою своїх батьків (усиновлювачів) або піклувальників. На правочини щодо транспортних засобів або нерухомого майна, які вчиняються неповнолітніми, згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників має бути дана письмово і нотаріально посвідчена. Неповнолітні можуть бути учасниками (засновниками) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи. Вони самостійно укладають договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджаються вкладом, внесеним ними на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).

3) Часткова дієздатність характерна для осіб віком до 14 років (малолітні), які виступають як самостійні суб'єкти цивільних відносин і мають право: самостійно вчиняти дрібні побутові правочини (правочин вважається дрібним побутовим, якщо задовольняє побутові потреби особи відповідно ДО її фізичного, духовного чи соціального розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість); здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, може бути згодом схвалений ЇЇ батьками або одним із них, з ким вона проживає, або опікуном. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні. У разі відсутності схвалення правочину він є нікчемним. Діти не несуть відповідальності за завдану ними шкоду.

17. 4) Обмежена дієздатність може бути визначена судом особі, яка страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище. Обмеження дієздатності фізичної особи полягає в тому, що громадянин позбавляється здатності своїми діями набува­ти певні цивільні права і створювати певні цивільні обов'язки, які він міг набувати і створювати.

Обмеженою у дієздатності може бути як особа, що має не­повну дієздатність, так і особа, що має повну дієздатність. Умови обмеження дієздатності громадян: зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами; як наслідок цього — тяжке матеріальне становище са­мого громадянина та його сім'ї; страждання на психічний розлад, який істотно впливає на здатність особи усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Обмеження дієздатності громадянина здійснюється тільки у судовому порядку.

16. 5) Визнання громадянина недієздатним. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок ; хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідо-i млювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ст. 39 ЦК і  України). Вказане правило свідчить про те, що громадянин ;  може бути позбавлений цивільної дієздатності з урахуванням і  його психічного стану. Інші обставини, зокрема сліпо-глу-хонімота, параліч тощо, не спричинюють настання такого на­слідку.

В справах про визнання громадянина недієздатним заяв­ником може бути його дружина (чоловік) чи інша особа, пов'язана з ним родинними або прирівняними до них відноси­нами, хоч і така, що проживає окремо від хворого.

Пра­вові наслідки визнання громадянина недієздатним:

• від імені недієздатного укладає угоди опікун (ч. 2 ст. 41  / ЦК України). Укладені раніше односторонні угоди (видача довіреності, заповіт), договори, пов'язані з особою громадяни­на, визнаного недієздатним (договір доручення), припиняють свою дію;

• за шкоду, заподіяну цим громадянином, відповідають його опікун або заклад, які зобов'язані здійснювати за ним на­гляд, якщо не доведуть, що шкода виникла не з їхньої вини (ст. 1184 ЦК України). Будь-які дії особи, визнаної недієздатною, не мають юридичного значення і не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків.

Разом з тим після визнання громадянина в судовому порядку недієздатним він не виключається із числа суб'єктів^} права, тому що є правоздатним. За певних умов таких, як оду­жання, значне поліпшення здоров'я, громадянин може бути поновлений у дієздатності рішенням суду. Питання про поновлення у дієздатності розглядає суд в окремій справі за місцем проживання громадянина, який був визнаний недієздатним, за заявою установ, організацій та осіб, вказаних у ЦПК України, опікуна, а також з власної ініціативи суду.