13. Право господарського відання та оперативного управління.

У деяких випадках здійснення права власності безпосередньо власником неможливе. В такому разі у праві використовуються так звані речові права вторинного характеру. Вони не можуть існувати самостійно і є засобом реалізації права власності.

До них належать: право повного господарського відання і право оперативного управління.

Право повного господарського відання — це право юридичної особи володіти, користуватися, розпоряджатися майном, яке надано їй власником для здійснення підприємницької діяльності.

Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, на основі якого підприємство володіє, користується і розпоряджається вказаним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать закону і цілям діяльності підприємства.

При порівнянні права повного господарського відання з правом власності привертає увагу ідентичність їх змісту: як в одному, так і в іншому випадку суб'єкт відповідного права має правомочності володіння, користування і розпорядження майном.

Відмінність полягає насамперед у характері прав.

Право власності є основним, самостійним правом, у той час як право повного господарського відання вторинне і залежить від права власності.

Вторинним характером права повного господарського відання зумовлені і такі його обмеження: власник може контролювати використання майна шляхом аудиторських та інших перевірок; отримувати частку прибутку від використання цього майна; ухвалити рішення про ліквідацію або реорганізацію юридичної особи, у повне господарське відання якої було надане майно, тощо.

Право оперативного управління визначають як таке, що фінансується за рахунок власника, особливе речове право юридичної особи (організації) володіти, користуватися і розпоряджатися закріпленим за нею майном в межах, встановлених законодавчими актами, відповідно до цілей своєї діяльності, завдань власника і призначення майна; це засноване на праві власності іншої особи і наданому нею повноваженні право володіння, а також обмежені права користування і розпорядження майном в цілях і межах, встановлених власником.

Як і право повного господарського відання, право оперативного управління є похідним від права власності, воно більш обмежене порівняно з ним. Крім того, воно вужче, ніж право повного господарського відання. Якщо право повного господарського відання містить три правомочності — володіння, користування і розпорядження, то право оперативного управління охоплює одночасно лише дві — володіння і користування або володіння і розпорядження.

У будь-якому разі особа, в оперативному управлінні якої знаходиться майно, не має права розпоряджатися ним на свій розсуд, а може це робити лише в межах, встановлених власником.

14. Поняття, зміст та особливості права приватної власності.

Стаття 325. Право приватної власності

1. Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

2. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

3. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.

Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.

Право приватної власності:

• В об’єктивному значенні – сукупність правових норм, що встановлюють і охороняють належність фізичним і юридичним особам майна споживчого та фінансового-виробничого призначення та забезпечують власникам можливість здійснення права володіння, користування, розпорядження цим майном на власний розсуд, якщо інше не встановлено законом;

• В суб’єктивному значенні – передбачене і гарантоване законом право власника здійснювати володіння, користування, розпорядження належним йому майном на свій розсуд з будь-якою метою.

Об’єкти ППВ:

• особистого споживчого призначення (гроші, їжа, авто) – те, чим людина користується в повсякденному житті, але не отримує доходи;

• виробничо-підприємницького призначення – те, чим особа користується для отримання доходів;

• інтелектуальної праці.

Склад, кількість і вартість майна, що може перебувати у власності громадян, не обмежене, крім випадків, передбачених законом:

- майно, що не може перебувати у приватній власності громадян: об’єкти виключного права власності українського народу (земля, надра, інші природні ресурси; зброя,боєприпаси;

- спеціальний порядок набуття права власності на окремі види майна