76.Регулювання платіжного балансу в умовах гнучкого валютного курсу

Нерівновага платіжного балансу протягом певного часу може мати негативні наслідки для відкритої еко­номіки. Тому країни, як правило, прагнуть регулюва­ти платіжний баланс таким чином, щоб було досягну­то нульове або задане цільове значення балансу офі­ційних розрахунків.

Подивимось як відбувається адаптація платіж­ного балансу за умов гнучких курсів валют (що вільноплавають). Дотримуємось припущення, що світ складається з двох країн — "Вітчизни" і "Закордону", і в обігу перебувають тільки валюти двох країн — грив­ня і долар.

Рис. 9.2. Адаптація платіжного балансу за умов гнуч­ких вал курсів

Попередня рівновага перебуває в точці А при валютному курсі 3,886 грн/дол. Припустимо, що ВВП "Вітчиз­ни" зростає, що супроводжується зростанням доходів у країні. Це викликає зміщення кривої попиту на іно­земні товари (імпорт) з положення ІМ в положення ІМ'. При сталому валютному курсі 3,886 грн/дол. нова ве­личина вітчизняного попиту на імпорт перебуватиме в точці А’. Доходи від імпорту все ще відповідають точці А на кривій ЕХ. Різниця між витратами на імпорт і доходами від експорту АА' становить дефіцит платіж­ного балансу, або, що те ж саме, надлишок попиту на іноземну валюту. Це призводить до зростання гривневої ціни доларів, яка досягається в точці А".

Платіж­ний баланс відновлюється двома шляхами: по-перше, знижуються витрати на імпорт, оскільки іноземні то­вари стають порівняно дорожчими за вітчизняні. По- друге, підвищується конкурентоспроможність вітчиз­няного експорту в "Закордоні". Це збільшує експортні доходи "Вітчизни".

77.Основи макроекономічної моделі для відкритої економіки.

У відкритій економіці метою макроекономічної політики має бути одночасне досягнення як внутрішньої, так і зовнішньої рівноваги.

Під внутрішньою рівновагою передусім розуміють:

а) стан повної зайнятості за мінімально допустимо­го рівня інфляції;

б) відповідність сукупного попиту сукупній пропо­зиції на рівні потенційного випуску.

Під зовнішньою рівновагою, як правило, мають на увазі:

а) збалансованість платіжного балансу офіційних розрахунків;

б) нульове чи задане цільове значення сальдо балан­су поточних операцій;

в) певний рівень іноземних валютних резервів.

У відкритій економіці значно ускладнюються взає­мозв'язки між основними макроекономічними змінни­ми, оскільки на них тепер крім внутрішніх впливають і зовнішні чинники.

Уточнимо, передусім, зв'язок поточного рахунку і рахунку руху капіталу.

- запис показує, по-перше, що зміни в чистому експорті (NX) можуть викликати зміни в сукупному випуску (У), а отже, і в зайнятості населення; по-друге, що існує зв'язок між міжнародними потоками за­ощаджень капіталу (І - S_n) і міжнародними потоками товарів та послуг (NX).

Вираз (I - S_n) — надлишок внутрішніх інвестицій над внутрішніми заощадженнями і характеризує раху­нок руху капіталу. Таким чином можна визначити потребу в іноземних позиках для інвестицій.

NX відтворює рахунок поточних операцій, де фіксу­ються кошти, отримані з-за кордону в обмін на вітчиз­няний чистий експорт (включаючи чисті доходи від інвестицій та чисті трансферти).

Виходячи з того, що внутрішні заощадження перевищують внутрішні інве­стиції, можемо записати:

Якщо І > S_n, то надлишок інвестицій має фінан­суватися з-за кордону (взагалі це нестача інвестицій). Ці позики дають змогу більше імпортувати товарів і по­слуг, ніж експорт-ти, тобто ІМ > ЕХ, тоді NX < 0. Країна виступає боржником перед світовою співдруж­ністю, оскільки дефіцит балансу поточних операцій фінансується здебільшого чистим припливом капіталу.

Якщо S_n > І, то збиткові заощадження використо­вуються для кредитування зарубіжних партнерів. Ос­кільки в цих країнах ІМ > ЕХ, а у "Вітчизні" навпа­ки, ЕХ > ІМ і NX > 0, то "Вітчизна" виступає креди­тором.

Основну тотожність можна записати так:

де NX > 0 передбачає перевищення доходу над витра­тами, а

NX < 0 передбачає перевищення витрат над дохо­дом.

А це означає зовнішню нерівновагу на макроекономічному рівні. Для відновлення зовнішньої рівноваги необхідно вибрати відповідні засоби, наприклад, фіс­кальні (з податками і бюджетними витратами).

Тепер розглянемо основну тотожність з позицій участі в ній національних та іноземних факторів ви­робництва.

Перша тотожність полягає у тому, що дохід (сукуп­ний випуск) дорівнює внутрішнім витратам на товари та послуги плюс чистий експорт.

Якщо Y (випуск) - ВВП (GDP), тобто дорівнює вар­тості товарів і послуг, створених на території країни, незалежно від національної приналежності факторів виробництва, то NX включає товари і нефакторні по­слуги.

Якщо Y (випуск) = ВНП (GNP), тобто дорівнює кін­цевій вартості товарів і послуг, створених національни­ми факторами виробництва незалежно від території їх розміщення, то NX включає товари, нефакторні послу­ги й чисті факторні доходи з-за кордону (YF).

Тоді основну тотожність можна записати так:

(10.2)

Баланс поточних операцій дорівнює сумі бюджетного надлишку та різниці між заощаджен­нями й інвестиціями приватного сектору.

NX = (S_p - I) + (Т- G).

Це рівняння встановлює зв'язок між зовнішньою рівновагою і державним бюджетом. Звідси видно, що зростання бюджетного дефіциту, якщо він не супро­воджується збільшенням приватних заощаджень або зменшенням інвестицій, безумовно, призведе до по­гіршення балансу поточних операцій.

Для досягнення позитивного сальдо поточних опе­рацій необхідно, щоб S_p > І, або ж Т > G. Якщо за допомогою засобів економічної політики будуть досяг­нуті ці умови, то покращиться баланс поточних опе­рацій.

Ця політика має переваги перед тарифною та нетарифною політикою (квоти, мито, субсидії). Насправді дефіцит балансу поточних операцій (-NX) означає не­достатність національних заощаджень порівняно з інве­стиціями і державними витратами.

NX > 0 означає, що чисті зарубіжні активи зроста­ють, а отже зростають валютні резерви і капітал з краї­ни відпливає. Країна експортує сьогоднішнє споживан­ня за рахунок імпорту майбутнього споживання. Доб­робут цієї країни зростає.

NX < 0 означає, що чисті зарубіжні активи змен­шуються або зростають ліквідні вимоги до "Вітчиз­ни" з боку іноземців. Резерви іноземної валюти змен­шуються, відбувається приплив капіталу в країну. Країна імпортує сьогоднішнє споживання за рахунок експорту майбутнього споживання. Рівень добробуту в "Вітчизні" падає.

Постійні дефіцити балансу поточних операцій при­зведуть до скорочення чистих зарубіжних активів. "Вітчизна" перетвориться в нетто-боржника, і перед нею виникне проблема: як сплачувати борги?

Проблема зводиться до маніпулювання фіскальними засобами — податками, державними ви­тратами, трансфертами тощо або є й інший шлях — ви­користання резервів іноземної валюти.

Припустимо, що офіційні резерви іноземної валюти Національного банку дорівнюють резервам іноземної валюти країни. Тоді з балансового звіту Національно­го банку випливає:

де AR — зміни в чистих офіційних резервах іноземної валюти;

ADC — зміни у внутрішньому кредитуванні уряду і комерційних банків;

AMB — зміни в грошовій базі (грошах підвищеної потужності).

У рахунках зовнішнього сектору баланс офіційних рахунків дорівнює:

де BP — баланс офіційних розрахунків;

КА — рахунок руху капіталу;

NX — рахунок поточних операцій.

При BP < 0, зростає попит на іноземну валюту й офіційні резерви іноземних валют зменшуються, ос­кільки Національний банк повинен купувати власну валюту в обмін на іноземну. Тоді зміни в грошах підви­щеної потужності дорівнюють змінам в чистих офіцій­них резервах іноземної валюти (AMB = AR) при не­змінності внутрішнього кредитування уряду і комер­ційних банків (ADC). Грошова база через грошовий мультиплікатор пов'язана з пропозицією грошей:

де S_m — пропозиція грошової маси;

MB — грошова база.

Якщо чисті офіційні резерви іноземної валюти (ДД) знизяться, то зменшаться прирости грошової бази (AMB), грошова база (MB) і пропозиція грошової маси (S_m). А це означає зниження ділової активності, паді­ння попиту (AD) і випуску (Y).

Національний банк не повинен вести пасивну по­літику, коли зменшуються чисті офіційні резерви. Він повинен проводити активну політику "стерилізації", тобто змінювати обсяги внутрішніх кредитів (DC) та­ким чином, щоб грошова маса підвищеної потужності (MB) залишалася незмінною, незважаючи на зміни чистих офіційних резервів іноземної валюти. Якщо вони будуть зменшуватись, то це викличе зростання обсягів внутрішнього кредитування. Національний банк буде витрачати офіційні валютні резерви, тим самим зменшуючи грошову базу, але одночасно збіль­шуючи внутрішнє кредитування. Це можливо завдя­ки проведенню грошової політики з використанням таких її інструментів, як операції на відкритому рин­ку, зниження ставки дисконту, або зниження норм резервного покриття. Тоді маса грошей залишиться на попередньому рівні або зменшиться на заплановану величину. Ця політика, як правило, спрямована на підтримку процентної ставки чи грошової маси на по­передньому рівні. Така ситуація може виникнути в умовах дефіциту платіжного балансу. Позитивне саль­до платіжного балансу навпаки спонукає Національ­ний банк до збільшення грошової маси, що буде стиму­лювати внутрішні витрати та імпорт.