- •§1. Загальний підхід до визначення суті міжнародних виробничих відносин Програмні питання
- •§ 2. Міжнародна спеціалізація виробництва Програмні питання
- •Основні поняття
- •§ 3. Міжнародна виробнича кооперація Програмні питання
- •Основні поняття
- •§ 4. Міжнародне спільне підприємництво Програмні питання Суть міжнародного спільного підприємництва.
- •Основні поняття
- •§ 5. Транснаціональна кооперація Програмні питання
- •Основні поняття
- •§ 6. Міжнародне енергетичне співробітництво Програмні питання
- •Основні поняття Паливно-енергетичні ресурси
- •§ 7. Міжнародне співробітництво у сфері сировинного виробництва Програмні питання
- •Основні поняття
- •§ 8. Основні напрямки міжнародного співробітництва в переробних галузях промисловості Програмні питання
- •Основні поняття
- •§ 9. Міжнародне агропромислове співробітництво Програмні питання
- •Основні поняття
§ 7. Міжнародне співробітництво у сфері сировинного виробництва Програмні питання
Поняття сировини і суть міжнародного співробітництва щодо неї.
Види сировинних матеріалів.
Основні напрямки розвитку міжнародного співробітництва у сфері сировинного виробництва.
Вплив науково-технічного прогресу на міжнародне співробітництво у сфері виробництва сировини.
Тенденція до зменшення потреб у чорних металах і до зростання використання пластмас.
Міжнародні асоціації експортерів сировини.
Основні поняття
Сировина
Матеріальна основа продукту
Промислова сировина
Сільськогосподарська сировина
Сировина мінерального походження
Сировина штучного походження
Предмети праці
Науково-технічний прогрес
Напівфабрикати
Добування природних ресурсів
У літературі важко знайти опис міжнародного співробітництва у сфері сировинного виробництва (як, між іншим, і опис міжнародного виробничого співробітництва взагалі, де б воно розглядалося як окрема форма міжнародних економічних відносин). Елементи його радше можна знайти в розділах про міжнародний бізнес, про міжнародний поділ праці, про міжнародну спеціалізацію, про міжнародну торгівлю, але тільки не в зібраному вигляді. Це складає відповідні труднощі при систематизації матеріалу в межах цієї проблеми.
Почати можна з визначення об’єкта співробітництва в цій сфері, тобто з сировини. Найпоширенішим визначенням є таке: сировина – це досліджені, розвідані та добуті природні багатства, які складають матеріальну основу продукту.
Загалом сировину ділять на промислову та сільськогосподарську. Такий поділ є умовним, оскільки агросировина частково також використовується для технічного використання, а не тільки для виробництва продовольчих продуктів. Та про відносини, пов’язані з використанням агросировини йдеться в § 9, а що стосується промислової сировини, то її поділяють на сировину:
мінерального походження (руди, солі, нафта, вугілля, нерудні ресурси тощо);
штучного походження (синтетичний каучук, пластмаси, нерудні ресурси тощо).
Отже, міжнародне співробітництво у сфері сировинного виробництва є формою міжнародних виробничих відносин, які виникають між суб’єктами з різних країн з приводу дослідження, розвідування та добування природних ресурсів, що відіграють роль предметів праці в промисловому виробництві.
Міжнародне співробітництво в сировинній сфері поділяють на такі частини:
співробітництво суб’єктів з різних країн при добуванні й реалізації чорних металів;
міжнародна кооперація при добуванні й реалізації кольорових металів;
співробітництво у світовому виробництві хімічної сировини;
міжнародна кооперація при виготовленні штучних сировинних матеріалів;
співробітництво на світовому ринку лісових ресурсів.
З розвитку науково-технічного прогресу відбувається структурна зміна в міжнародному співробітництві в сировинній сфері, помітно скорочується частка одних видів сировини, а виробництво й застосування інших видів сировини зростає. Зокрема спостерігаються такі новітні тенденції:
в економічний обіг вводяться нові види сировинних матеріалів і напівфабрикатів, що робить непотрібними традиційно використовувані;
створюються матеріали з наперед заданими властивостями;
техніка уже стратила свою громіздкість і стає компактною, легкою, що є результатом використання штучних матеріалів замість традиційних чорних металів;
поява супутників зв’язку зробила непотрібними сотні тисяч тонн свинцю;
електронізація людського житла привела до зростання попиту на кольорові метали;
усе частіше застосовуються досягнення біотехнології.
Відповідно о наведених змін слід зауважити, що все менш помітними стають іноземні інвестиції в добуванні чорних металів, зате зростає попит на мідь, олово й цинк, а тому на їхнє добування спрямовується все більше і більше іноземного капіталу.
Уже не одне десятиліття спостерігається перенесення хімічної промисловості з розвинених країн у країни, що розвиваються. Причиною такої тенденції є не так зміна в структурі використовуваної сировини, як в посиленні екологічного контролю в розвинених країнах. Подібне стосується й виробництва фармацевтичних препаратів.
Якщо ОПЕК у нафтовій промисловості грає роль “нафтового картелю”, то в інших сферах добування і торгівлі первинною сировиною також створювалися й існують міжнародні асоціації чи картелі. Більшість таких об’єднань існували недовго, але були і конкурентоспроможні серед них. Наприклад, усе те ж Європейське об’єднання вугілля і сталі. Мав непогані успіхи Міжнародний урановий картель, досить вдало функціонує з 1974 року Міжнародна бокситова асоціація, яка об’єднує країни: Австралію , Гвінею, Гаяну, Ямайку, Сьєрра-Леоне, Суринам, Югославію (Сербію і Чорногорію).
Некартельовані країни стараються використовувати всякі способи, щоб побороти подібні картелі. З картелями борються як ті, що споживають сировину, так і ті, хто конкурує з картелями.