§ 4. Міжнародне спільне підприємництво Програмні питання Суть міжнародного спільного підприємництва.

Суть міжнародного спільного підприємства.

Юридичний статус МСП.

Класифікація міжнародних спільних підприємств (МСП).

Міжнародна практика створення та діяльності МСП.

Досвід посткомуністичних країн у створенні МСП.

Фактори розвитку міжнародного спільного підприємництва.

Проблеми створення і функціонування МСП в посткомуністичних країнах.

Основні поняття

Спільне підприємство

Міжнародне спільне підприємництво

Міжнародне спільне підприємство

Засновники МСП

Учасники МСП

Приватний і державний капітал

Частка участі партнерів у капіталі

Місцевий партнер

Іноземний партнер

Насамперед необхідно зауважити, що виникають деякі проблеми при визначенні спільного підприємництва як діяльності і спільних підприємств як господарських ланок. Це не дивно, бо спільне підприємництво може розглядатися в кількох ракурсах. Спільним підприємництвом можна назвати діяльність двох і більше підприємств, які об’єднали свої зусилля на основі кооперації. А от підприємства ці можуть належати як суб’єктам одної країни, так і суб’єктам з різних країн. Спільним підприємництвом називають також створення спільної філії двома або декількома суб’єктами (знову ж таки з одної або декількох країн).

З позицій власності виникла ще одна назва цього економічного явища “змішане підприємництвом”, що створює чималі суперечки в літературі про те, яка назва є правильнішою. У пресі й побуті спільне підприємництво сприймається в основному, як об’єднана діяльність двох суб’єктів з різних країн у вигляді створення спільного підприємства в одній з цих країн. Останнє більш коректно би було називати “міжнародним спільним підприємством”, оскільки у світовій практиці спільні підприємства місцевими засновниками частіше створюється, ніж засновниками з різних країн.

У рамках цього параграфа, без участі в дискусіях, під міжнародним спільним підприємництвом будемо розуміти діяльність, у якій бере участь спільний капітал, який утворився з пайових внесків партнерів з двох або більше країн, котрі спільно здійснюють господарську діяльність, керуючи створеним спільним підприємством і розподіляючи між собою отримані прибутки пропорційно до вкладених капіталів. Відповідно, під міжнародним спільним підприємством слід розуміти підприємство, утворене на кошти двох і більше суб’єктів з різних країн, яке працює як юридична особа в режимі нормального підприємства (третього по відношенню до засновників), а прибутки діляться між засновниками за принципом пропорційності до внеску.

За формою спільні підприємства частіше будуються у вигляді товариств з обмеженою відповідальністю, але з часом вони набирають форми командитних товариств і навіть переростають у корпорації.

Класифікують міжнародні спільні підприємства (МСП) за такими основними ознаками, як:

• приналежність учасників МСП;

• структура партнерів;

• частка участі партнерів у капіталі МСП;

• вид діяльності.

За країнами приналежності учасників міжнародні спільні підприємства поділяють на такі типи:

• підприємства, учасники яких належать до розвинених країн (так званий тип “Захід-Захід”);

• МСП, учасники яких, з одного боку належать промислово розвиненим країнам, а, з іншого боку, країнам, що розвиваються, (тип “Північ-Південь”) і, як правило, такі МСП створюються і функціонують на території і в правовому полі останніх;

• МСП, засновниками є партнери з розвинених країн, з одного боку, і з посткомуністичних країн, з іншого боку, (тип “Схід-Захід”), з місцем базування, як правило, в останніх;

• МСП, засновники яких є тільки з посткомуністичних країн (тип “Схід-Схід”);

• МСП, засновники яких представляють посткомуністичні країни і країни, що розвиваються, (тип “Схід-Південь”);

• МСП, засновники яких одночасно представляють усі вище названі сторони (тип “комбінований”).

За типами і формами власності МСП поділяються на підприємства:

• з участю тільки приватного капіталу;

• з участю приватних і державних фірм або організацій;

• з участю тільки державних фірм з різних країн;

• з участю національних і міжнародних організацій.

За часткою участі партнерів у капіталі розглядають такі спільні підприємства:

• з рівною часткою засновників або з участю на паритетних засадах (ця форма найбільше притаманна міжнародним спільним підприємствам, що створюються і функціонують в промислово розвинених країнах виключно з підприємницьких мотивів, а учасниками є рівні за значенням партнери);

• з більшою часткою іноземного партнера (ця форма вигідна в ситуації, коли місцевий партнер не володіє достатніми ресурсами);

• з більшою часткою місцевого партнера (така форма притаманна країнам, в яких місцеві підприємства у своїй діяльності мають менше обмежень, ніж іноземні філії чи підприємства, до яких такий вид підприємства не прирівнюється).

Четверта ознака, тобто класифікація спільних підприємств за видом діяльності, надто широко представлена, а тому тут наводяться лиш основні форми:

• МСП науково-дослідницького характеру (створюються з метою об’єднання досвіду і результатів наукових, проектних розробок для створення нових продуктів, know-how, технологій, нового устаткування тощо);

• МСП виробничого характеру (створюються з метою розвитку промисловості, наповнення місцевого ринку даного роду товарами, а для іноземного партнера ще й з метою зниження витрат);

• Закупівельні МСП (вигідні більше для іноземного партнера можливістю придбати на місцевому ринку дешеву сировину, напівфабрикати, які необхідні йому у своєму власному виробництві);

• Збутові МСП (вигідні можливістю освоєння нових ринків збуту, як у країні функціонування МСП, так і в інших країнах);

• Сервісні (послугові) МСП (об’єднання досвіду і зусиль з метою якіснішого надання послуг та розширення ринку кожного з партнерів, надання післяпродажного сервісу);

• Комплексні МСП (підприємства багатоцільового призначення).

Фактори, які стримують розвиток спільного підприємництва у країнах, що розвиваються, і в посткомуністичних країнах:

• загальна нестабільність економічного та соціального становища;

• низький рівень розвитку багатьох елементів ринкової інфраструктури;

• неконвертованість національної валюти або неврівноваженість її курсу;

• слабка поінформованість іноземних інвесторів про потенційні можливості для інвестування;

• недосконалість законодавства;

• порівняно високі податки й незначні пільги на інвестування;

• різноманітні митні перепони;

• недостатньо розвинене страхування тощо.

У деяких посткомуністичних країнах сформовано непогані умови для створення спільних підприємств, але пільговий режим дещо звужується чітко визначеним часом, тобто через певний період, встановлений законодавством, частина пільг перестає діяти, така як вважається, що за цей час спільне підприємство вже може працювати (функціонувати) в нормальному режимі. Але тут постає проблема – деякі МСП перестають існувати, як тільки закінчується пільговий термін. Таке відбувається, як правило, через дві причини:

• підприємство не набрало ще необхідного потенціалу;

• засновники, скориставшись пільговим режимом, уже задовольнили свої тимчасові цілі і не бажають прикладати більше зусиль, щоб працювати в більш жорстких умовах.

Звичайно, що можуть бути й інші причини, як, наприклад, погіршання інвестиційного клімату в країні, де функціонує МСП, або не сталося змін в реформуванні економіки, на що надіялись засновники тощо.

Засновниками МСП часто виступають транснаціональні компанії, для яких це є зручна форма “організованого” втілення на нові ринки зі своєю продукцією або на ринки нової продукції.