1.2 Нормативна база управління матеріальними ресурсами підприємства

Нормативно-законодавча база по управління матеріальними ресурсами підприємства передбачає застосування таких актів мають рівень Законів як Цивільний і Податковий кодекси України, закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», рівень вітчизняного нормативного документа виданого по лінії Міністерства фінансів Стандарт бухгалтерського обліку (КСБО) 7 « Облік ТМЗ », рівень міжнародного нормативного документа - МСФЗ 2« Запаси », а так же галузеві інструкції, правила, положення та методичні рекомендації з планування, обліку, оцінки, переоцінці, складання звітності, а так само документи мають рівень внутрішньофірмового користування - Облікова політика підприємства. Основні нормативно-правові акти України застосовувані в управлінні ТМЗ на підприємстві представлені в Додатку Г.

За допомогою нормативно-правової бази вирішуються три важливі моменти управлінського процесу запасів:

- Визнання власності;

- Приналежність до групи, підгрупі або увазі;

- Вартісна і кількісна оцінка.

Перш за все, матеріальні ресурси мають матеріально-натуральну форму оматерілізовани і з цього вони повинні комусь належати їм притаманне правова категорія «власності». Будучи матеріальною цінністю вони відносяться до засобів виробництва, Право власності на засоби виробництва гарантовані статтею 26 Конституції України, де сказано що «в Україні визнаються і рівним чином захищаються Державна і приватна власність» і далі «громадяни в України можуть мати в приватній власності будь-яке законно придбане майно »[4, с.10].

Згідно статті 188 Цивільного кодексу України власнику матеріального ресурсу належать права володіння, користування і розпорядження. Право володіння являє собою юридично забезпечену можливість здійснювати фактичне володіння матеріальними ресурсами. Право користування - юридично забезпечена можливість з матеріалів його корисні властивості, а також отримувати від нього вигоди. Право розпорядження - юридично забезпечена можливість визначати юридичну долю матеріальної цінності [5, с.123]. Ці важливі моменти, що визначають приналежність предметів праці і продуктів виробництва певним особам, є основою в обліку і плануванні предметів праці. У зв'язку з цим об'єкти матеріальних ресурсів можуть бути власними (належать господарюючому суб'єкту) і не власними (належать іншим підприємствам, але знаходяться на даному підприємстві). До останнього можна віднести, наприклад, матеріали прийняті в переробку (давальницька сировина) або матеріальні цінності прийняті на відповідальне зберігання (при порушенні умов договору поставки).

Крім того, придбання, використання та реалізація матеріальних ресурсів пов'язане зі сплатою різних податків визначених Податковим кодексом РК. Використання різних видів запасів у виробничому процесі, видозмінюють їх матеріально-натуральну форму, що пов'язане з витратами підприємства. Входячи до складу собівартості та витрат періоду, вартість матеріалів впливає на розмір відрахувань при розрахунку корпоративного прибуткового податку сплачується державному бюджету, а також розміру ПДВ [6, с 7].

Для організації правильного обліку товарно-матеріальних запасів використовується План рахунків бухгалтерського обліку по розроблений МСФЗ і затверджений Міністерством фінансів України. На підставі цього галузевого нормативного документа на підприємствах розробляється робочий план рахунків. Другий розділ цього плану «Запаси» передбачає їх поділ на «Матеріали» (підрозділ 10), «Незавершене виробництво» (підрозділ 11) і «Товари» (підрозділ 12). Подальше їх розподіл за рахунками і субрахунками всередині кожного підрозділу відбувається на підставі належності матеріального ресурсу до тієї чи іншої групи, підгрупі і виду в залежності від їх призначення, властивостей, ідентичності, стадіями готовності.

Урядом України розроблений поетапний план переходу господарюючих суб'єктів на МСФЗ. Основні положення обліку ТМЗ з міжнародних позицій відображені в МСФЗ 2 "Запаси". Узагальнення основних моментів представлено в таблиці 1.

Оцінка матеріальних ресурсів на підприємстві найбільш складна і важлива частина нормативно-правового підходу до їх обліку та планування.

Відповідно до МСФЗ 2 «Запаси», матеріальні цінності оцінюються за найменшою оцінкою їх собівартості та чистої вартості їх реалізації. Основною метою стандарту є визначення порядку обліку запасів, який включає:

- Класифікацію та оцінку товарно-матеріальних запасів;

- Облік витрат, пов'язаних з виробництвом і утворюють виробничу собівартість;

- Угруповання витрат на виробництво продукції відповідно до їх економічного змісту, розмежування витрат, не включаються до виробничої собівартості продукції;

- Методи обліку витрат і способів оцінки собівартості товарно-матеріальних запасів [7].

Оцінка товарно-матеріальних запасів в балансі підприємства показують за їх фактичною собівартістю. З цієї ж оцінкою їх враховують у синтетичному обліку; в аналітичному обліку - за твердими обліковими цінами (договірними або планово-розрахунковим).

Собівартість заготовляється матеріалів - це сума фактичних витрат на їх придбання або виробництво, чиста вартість реалізації дорівнює передбачуваної продажною ціною в ході звичайної господарської операції мінус витрати компенсують їх продаж.

Таблиця 1

Основні положення МСФЗ-2 «Запаси»

Основні моменти	МСФЗ-2
1	2
1. Поняття запасів (ТМЗ)	Підкреслюється суть запасів як активів - очікування від них використання економічної вигоди. Запаси виділяються в особливу категорію активів, так як вони, будучи або предметами праці, або товарами, призначеними для продажу, відрізняються від інших активів короткостроковістю і, отже, не припускають нарахування амортизації.
2. Проблеми обліку ТМЗ	Способи найбільш адекватної оцінки запасів для отримання достовірної картини фінансової звітності: - Первісна собівартість; - Балансова в кінці року; - Для включення до звіту про прибутки і збитки.
3. собівартість ТМЗ	Витрати на придбання (включаючи в разі сильної девальвації курсові різниці, не включаючи відсотки за кредит). Витрати на переробку (з вказівкою не включаються до собівартості витрат). Інші витрати.
4. Оцінка ТМЗ в балансі на кінець року	Найменша величина із собівартості та чистої вартості реалізації.
5. Оцінка ТМЗ для включення до звіту про прибутки і збитки (доходи і витрати)	Методи: специфічної ідентифікації витрат; середньої; ФІФО; альтернативний метод - ЛІФО.
6. розкриття	Досить докладний для розвиненої економіки. У фінансовій звітності повинна бути розкрита наступна інформація про ТМЗ: - Облікова політика в частині оцінки ТМЗ; - Балансова вартість ТМЗ; - Величина повернення будь-якого списання ТМЗ; - Оцінка ТМЗ при використанні на виробничі потреби і ін

Вона використовується, коли собівартість не може бути відновлена ​​через: дані товарно-матеріальні запаси були пошкоджені, або вони частково або повністю застаріли, або їх продажна ціна знизилася.

Собівартість заготовляється товарно-матеріальних цінностей складається з фактурної вартості матеріалів, згідно рахунків постачальників (без ПДВ), і транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ). Торгові знижки, повернення сум переплачених тарифів та інші подібні поправки віднімаються із суми ТЗВ.

Якщо аналітичний облік запасів ведуть по планово-розрахунковими цінами, то їх фактична собівартість буде складатися з суми матеріалів за цими цінами плюс або мінус відхилення фактичної собівартості від вартості за обліковими цінами. Ці ціни розробляються самими суб'єктами на основі договірних цін з урахуванням планового розміру ТЗВ.

Облікові ціни відображаються в номенклатурі - цінниках. У поточному обліку ціни і номенклатурні номери на матеріали проставляють у всіх документах і регістрах, в яких враховують залишки і рух матеріальних ресурсів.

У МСФЗ 2 "Запаси" суб'єктам рекомендовано застосовувати такі методи їх оцінки:

- За середньозваженою собівартістю (середньою оцінкою);

- За вартістю останніх закупок (метод ЛІФО);

- По вартості перших закупівель (метод ФІФО);

- За специфічною ідентифікації.

Середньозважена вартість - це спосіб оцінки по середній вартості товарно-матеріальних запасів, наявних на початок звітного періоду (місяць), плюс вартість придбаних (заготовлених) протягом звітного періоду. Середня вартість підраховується шляхом ділення всієї вартості товарно-матеріальних запасів на кількість одиниць. В результаті отримуємо середньозважену вартість одиниці товарно-матеріальних запасів на кінець звітного періоду.

Протягом звітного періоду одні й ті ж товарно-матеріальні запаси можуть бути придбані у різних постачальників за різними цінами. Вартість товарно-матеріальних запасів на кінець звітного періоду, що визначається за методом середньозваженої вартості, враховує всі ціни, і тим самим згладжується їх зростання або зниження.

Даний метод дозволяє найбільш реально відобразити вартість придбаних за різними цінами товарно-матеріальних запасів на кінець звітного періоду. В організаціях з великою номенклатурою товарно-матеріальних запасів він дозволяє полегшити їх поточний облік.

Оцінка товарно-матеріальних запасів способом ЛІФО полягає в тому, що товарно-матеріальні запаси, що надходять у виробництво (продаж), оцінюються за собівартістю останніх за часом закупівель, а собівартість товарно-матеріальних запасів на кінець звітного періоду розраховується виходячи з собівартості перших закупівель. Цей спосіб дозволяє визначити собівартість реалізованої продукції за поточними цінами.

Оцінка матеріальних ресурсів способом ФІФО заснована на припущенні, що незалежно від того, які за часом закупівель товарно-матеріальні запаси відпущені у виробництво, спочатку їх списують за собівартістю перших закупленої партії, потім по собівартості другій партії і так далі в порядку черговості у міру витрачання, поки не буде отриманий загальна витрата товарно-матеріальних запасів за місяць, тобто надійшли першими у виробництво оцінюються за собівартістю перших за часом закупівель. Спосіб специфічної ідентифікації - це спосіб оцінки товарно-матеріальних запасів за фактичною собівартістю, який зазвичай застосовується в організаціях з невеликою номенклатурою товарно-матеріальних запасів, які виконують спеціальні замовлення (індивідуальне виробництво). Цей спосіб передбачає наявність у організації можливості вести облік і здійснювати контроль за кожною партією товарно-матеріальних запасів, його використовують для якої-небудь групи товарно-матеріальних запасів (дорогих, рідкісних, дефіцитних, найбільш значущих). Порівняння методів оцінки проведено в таблиці (Додаток Д).

Від вибору методу оцінки виробничих запасів в значній мірі залежить точність визначення матеріальних витрат на виробництво, а також величина балансу і оподатковуваного прибутку, так як оцінка безпосередньо впливає на розмір валового доходу через собівартість реалізованої продукції, робіт, послуг і, природно, на величину корпоративного податку і кінцеві результати виробничо-фінансової діяльності.