5. Відповідність

Йдеться про те, що стиль, тон і темп історії мають відповідати її темі. До теми життя і смерті, наприклад, завжди треба ставитись серйозно.

• Історії про дії та рух треба писати в реальному темпі

Мова й композиція мають бути напруженими, дієслова – актив­ними й точними, речення – скупими, а прикметники слід вико­ристовувати помірковано.

• Не намагайтесь додати драматизму до жахливих подій

• Коли йдеться про сильні почуття, краще применшити, ніж перебільшити

• Обережно використовуйте гумор

У кіно, театрі й книгах не може бути табу на гумор. Смерть, секс, рак і голод не повинні становити винятки. Але жартувати на ці теми загалом і намагатися зробити посміховисько з горя конкрет­ної людини на другий день у газеті – зовсім різні речі. Весело роз­повідати про каліцтво, горе чи смуток – не дуже вдала ідея. Це жорстоко і, до того ж, безглуздо. Якщо в історії є по-справжньому комічний елемент (хоча й суперечливої природи), люди побачать його й посміхнуться в будь-якому разі.

6. Ефективність

У минулому столітті та ще й у цьому в Британії та США журналіс­там платили за кількість рядків. Цей спосіб оплати породив по­коління журналістів, здатних писати дивовижно багато ні про що і майже безмежно – про дрібниці. Це, своєю чергою, створило роздутий стиль писання, основними характеристиками якого є здатність майстрів цього стилю свідомо ніколи не писати одне сло­во там, де можна використати чотири чи п’ять. У результаті їхня надмірна пишномовність (футбольний м’яч, наприклад, називали „невловимим шкіряним сфероїдом”) слугувала тривалим, хоч і мимовільним, джерелом британського гумору. Це було настільки очевидно неефективно, що навіть, як жанр, захопливо.

На щастя, журналістський стиль (і в більшості випадків, систе­ма оплати) дещо змінився. Оплата за кількість слів давно визнана способом підкупу людей, щоб вони писали погано. Втім, доволі ще залишилось духовних нащадків того покоління, тож варто присвя­тити кілька рядків ефективності письма.

• Примушуйте кожну фразу й кожне речення працювати на зміст

Вони або повинні передавати нову інформацію, якщо ні – допома­гати просувати розповідь уперед. Якщо котрась з частин історії не виконує таких функцій – викиньте її.

• Уникайте марнослівних конструкцій

У кожній мові є фрази, які використовуються, щоб дати промовцю час сформулювати наступну думку: добре відомо, що; справді, немає сумнівів у тому, що; можна також помітити, що. Уникайте їх, а також неквапливих конструкцій, які уповільнюють розповідь. Журналістика, особливо новинна, му­сить тримати темп.

• Пишіть без зазирання у нотатки

Ви писатимете швидше й ефективніше, якщо не зазиратимете у свої нотатки що п’ять секунд. Не слід навіть починати писати, доки історія не вималювалась чітко у вас у голові, а якщо ви пишете, не зазираючи в записи, то розповідатимете найголовніше. Деталі, на­писання імен і цифри можна звірити з записником пізніше. Майже напевне, після цього ви додасте один чи два елементи, та головний текст значно ефективніше писати з голови, ніж копіюючи великі порції нотаток.

• Викидайте всі безглузді зауваження

Навіть найдосвідченіші автори часом пишуть цілком нікчемні оче­видності. Часто вони слугують зв’язком між абзацами, над яким ви безуспішно б’єтесь, і втративши надію зліпити якось дві частини історії, пишете очевидну дурницю: „Звісно, життя актора – це не суцільні оплески...”. Звісно, а хто ж думав, що самі оплески? Нерідко виявляється, що ці зв'язки вам були взагалі не потрібні. Більшість читачів здатні зрозуміти незначну зміну напрямку, якщо вона почи­нається з нового абзацу.

• Користуйтесь активним, а не пасивним станом

Люди й предмети безпосередньо роблять щось і говорять, тож за­вжди краще писати це прямо. Так, наприклад: „Чернівецький аеропорт у 2009 р. відкриє нові рейси”, а не „Ухвалено рішення, що 2009 року в чернівецькому аеропорту відкриють нові рейси”. Деякі дієслова, як-от приходити (надходити), залишати чи давати, часто слугують для творення пасивного стану, наприклад: „Від Ю.Тимошенко надійшла вимога...” (краще сказати „Ю.Тимошенко вима­гає...”). Активний стан не тільки ефективніший, він також, як свідчить назва, активніший.

• Користуйтесь позначками й маркованими списками для переліку пунктів

Часом у газеті цього забагато, але дуже корисно мати повний пе­релік усіх важливих моментів. Замість того, щоб у кількох довгих абзацах описувати наслідки, скажімо, скорочення державних вит­рат на транспорт, перелічіть їх у списку, як робите для себе, збира­ючись по покупки. Але уникайте ситуацій, коли, склавши перелік, вам доводиться називати більшість пунктів знову, щоб додати нові деталі. Вставляйте деталі в перелік.

• Уникайте непотрібних означень

Хоча б на мить замислившись над словосполученнями на кшталт „серйозна небезпека”, „непідтверджені чутки” та „надміру зане­покоєний”, ви зрозумієте їхнє цілковите безглуздя. Справді, хіба може бути небезпека „несерйозною”? А підтверджені чутки – це вже не чутки, а факт, до того ж, з конкретного джерела. Такі авто­матичні утворення слід скорочувати до одного слова, як і всі інші безцільні означення на зразок„швидше унікальний”. Він або єдиний у своєму роді, або ні, в останньому випадку – він уже не унікальний, хоч швидше, хоч радше, хоч якось іще.

• Уникайте тавтологій

• Не вживайте цитат, які повторюють уже сказане в непрямій мові