3.4. Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи

бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства,

прокуратури або суду

Відповідно до ст. 1176 ЦК України відшкодування шкоди, завданої діями правоохоронних органів та суду, відбувається за таких умов:

1) незаконне засудження;

2) незаконне притягнення до кримінальної відповідальності;

3) незаконне застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд;

4) незаконне затримання;

5) незаконне накладання адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

До умов відшкодування такої шкоди можна також віднести і постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі. Однак у цьому випадку необхідним є встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Просте скасування судового рішення в цивільній справі у зв'язку з його незаконністю чи необґрунтованістю права на відшкодування шкоди, завданої цим актом, не дає.

Необхідно звернути увагу й на те, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" від 1 грудня 1994 р. (у подальшому - Закон про порядок відшкодування шкоди) відшкодуванню підлягає також шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки;

2) незаконного накладення арешту на майно;

3) незаконного відсторонення від роботи (посади);

4) незаконної конфіскації майна;

5) незаконного накладення штрафу;

6) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, перед¬бачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.

Крім того, у л. 1 ст. 1 названого закону зазначено, що відшкодуванню підлягає і шкода, завдана громадянинові внаслідок інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

За загальним правилом, у разі наявності суперечностей між нормативно-правовими актами, що мають однакову силу, перевагу при правозастосуванні слід віддавати нормам спеціальним перед загальними . Однак після набрання чинності ЦК України це правило не спрацьовувало, оскільки у ч. 6 ст. 1176 цього Кодексу встановлено: шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

1 грудня 2005 р. до Закону про порядок відшкодування шкоди було внесено зміни. Як відомо, закон втрачає дію, коли ухвалено новий закон з того самого питання, а старий формально не скасований . У зв'язку з цим, перевагу при правозастосуванні сьогодні необхідно віддавати не ч. 6 ст. 1176 ЦК України, а Закону про порядок відшкодування шкоди .

Для настання відповідальності за зобов'язанням, що виникає із заподіяння шкоди, завданої фізичній особі діями або бездіяльністю правоохоронних органів і суду, необхідна наявність як умов, так і підстав, визначених у законі.

До обов'язкових підстав відшкодування завданої шкоди закон відносить:

1) постановлення виправдувального вироку суду;

2) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту:

- незаконного притягнення як обвинуваченого,

- незаконного взяття і тримання під вартою,

- незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки,

- незаконного накладення арешту на майно,

- незаконного відсторонення від роботи (посади),

- інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян,

- незаконного проведення оперативно-розшукових заходів (право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у ст. 1 Закону про відшкодування шкоди оперативно-розшуковими заходами до порушення кримінальної справи, виникає лише у випадках, передбачених п. 1-1 ч. 1 ст. 2 цього ж Закону, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було прийнято рішення про порушення за результатами цих заходів кримінальної справи або таке рішення було скасовано);

3) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину,

відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі

обвинуваченого у вчиненні злочину;

4) відмови в порушенні кримінальної справи;

5) закриття справи про адміністративне порушення;

Кредитором у зобов'язанні, що виникає із заподіяння шкоди правоохоронними органами і судом, виступає фізична особа, до якої були застосовані вищевказані незаконні заходи.

У ст. 1176 ЦК України нічого не зазначено про правонаступника особи, яка під час незаконного застосування до неї однієї з умов, передбачених у законі, померла. На нашу думку, при вирішенні цього питання важливого значення набуває встановлення причини смерті. Одна справа, коли особа померла природною смертю, і зовсім інша - якщо смерть є наслідком дій правоохоронних органів.

У першому випадку безспірним є застосування ст. 5 Закону про порядок відшкодування шкоди, в якій зазначено: у разі смерті громадянина право на відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3 і 4 ст. З цього Закону, у встановленому законодавством порядку переходить до його спадкоємців.

Складніше вирішується питання у разі, коли смерть особи є наслідком незаконних дій посадових осіб правоохоронних органів, про що свідчить такий приклад:

15 листопада 1998 р. дільничний інспектор Дзержинського районного відділу внутрішніх справ Житомирської обл. Л. виїхав у селище Дзержинськ для вирішення сімейного конфлікту і затримання громадянина А. Після відмови громадянина А. їхати до райвідділу працівник міліціїЛ. наочахудітей побив його кийком, одягнув наручники І вивів на вулицю. Гр. А. ліг на землю, пояснюючи, що нічого протиправного не чинив. Тоді його було побито з особливою жорстокістю гумовим кийком, вкинуто у багажник автомобіля та доставлено в непритомному стані до райвідділу, звідки швидка медична допомога відвезла А. до лікарні. Наступного дня від тяжких тілесних ушкоджень потерпілий помер. Проти Л. була порушена кримінальна справа за ч. З ст. 166 та ч. З ст. 101 КК України .

У зв'язку з тим, що жодної з втрат, зазначених у ст. 2 Закону про порядок відшкодування шкоди, А. не поніс, його спадкоємці не мають права на відшкодування шкоди. Але після смерті А. залишилися його малолітні діти, які втратили годувальника. На нашу думку, у даному випадку повинна бути застосована ст. 1200 ЦК України. Відповідно до ч. З цієї статті особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без врахування пенсії, призначеної їм унаслідок втрати годувальника, та інших доходів. Такий висновок випливає зі змісту ст. 1207 ЦК України, яка встановлює обов'язок держави відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок зло¬чину.

Боржником у зобов'язанні з відшкодування шкоди, завданої правоохоронними органами і судом, є держава. Враховуючи свою безпосередню участь у створенні зазначених органів і беручи на себе відповідальність за дії їх службових осіб, держава тим самим усвідомлює свою вину за порушення ними конституційних прав громадян і зобов'язується відшкодувати заподіяну потерпілому шкоду.

Держава, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою особою органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, має право зворотної вимоги до цієї особи тільки у разі встановлення у її діях складу злочину за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили.

Завдана шкода відшкодовується в повному обсязі за рахунок державного бюджету (з урахуванням п. 2 ст. 3, ст. 4 Закону про відшкодування шкоди) незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.

Відповідно до ст. 3 Закону про порядок відшкодування шкоди у встановлених законом випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються):

1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій. Розмір цих сум визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення;

2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт.

Майно повертається в натурі, а в разі неможливості такого повернення його вартість відшкодовується за рахунок тих підприємств, установ, організацій, яким воно передано безоплатно. У разі ліквідації перерахованих юридичних осіб, або недостатності у них коштів для відшкодування шкоди вартість майна (частина вартості) відшкодовується за рахунок державного бюджету. Вартість майна визначається за цінами, що діють на момент прийняття рішення про відшкодування шкоди. У разі пошкодження майна завдана шкода відшкодовується повністю.

Вартість жилих будинків, квартир, інших споруд відшкодовується лише у разі, якщо зазначене майно не збереглося в натурі і громадянин відмовився від надання йому рівноцінного жилого приміщення з безоплатною передачею у його власність або у разі згоди на це громадянина. Вартість втраченого житла відшкодовується виходячи з ринкових цін, що діють на момент звернення громадянина про відшкодування шкоди;

3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги;

5) моральна шкода. Відшкодування цієї шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Законодавством встановлений і порядок відшкодування шкоди, завданої правоохоронними, органами і судом. Так, уразі виникнення права на відшкодування завданої шкоди орган дізнання, слідчий, прокурор або суд зобов'язані роз'яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.

Розмір відшкодовуваної шкоди в місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо справу закрито судом при розгляді її в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) потерпілий може її оскаржити.

Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою грома¬дянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства.

Особливості порядку повернення деяких видів майна зазначені в Положенні про застосування Закону України "Про порядок від¬шкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженому наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 р. № 6/5/ 3/41.

Особливості має і порядок відновлення службових, пенсійних, житлових, інших особистих і майнових прав громадянина.

Так, громадянин, звільнений з роботи (посади) у зв'язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, має бути поновлений на колишній роботі (посаді), а в разі неможливості цього (ліквідація підприємства, установи, організації, скорочення посади, а також наявність інших передбачених законом підстав, що переш коджають поновленню на роботі (посаді) - йому має бути надано державною службою зайнятості іншу підходящу роботу. Робота (посада) надається громадянинові не пізніше місячного терміну з дня звернення, якщо воно надійшло протягом трьох місяців з моменту набрання законної сили виправдувальним вироком або винесення постанови (ухвали) про закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

У перерахованих випадках запис про звільнення з роботи (посади), зроблений у трудовій книжці, визнається недійсним. Громадянин може також вимагати від власника або уповноваженого ні органу видати йому у триденний термін дублікат трудової книжі без запису, який визнано недійсним.

Термін перебування під вартою, термін відбування покарання,) також час, протягом якого громадянин не працював у зв'язку з неї конним відстороненням від роботи (посади), зараховується як загального трудового стажу, так і до стажу роботи за спеціа: ністю, стажу державної служби, безперервного стажу тощо.

При цьому при призначенні пенсії за віком на пільгових умої зазначені періоди на вибір громадянина, який звернувся за пенси прирівнюються до роботи, яка передувала незаконному засуджені чи незаконному притягненню до кримінальної відповідальності яку він мав після звільнення від кримінальної відповідальності чі після відбування покарання.

Місцеві органи влади і самоврядування протягом місяця з ді звернення повертають громадянинові, який втратив право кої стування жилим приміщенням внаслідок незаконного засуджені жиле приміщення, яке він займав раніше, а якщо воно не збереглося в натурі, протягом шести місяців з дня звернення громадяни позачергово надають йому в тому ж населеному пункті рівноцінні впорядковане жиле приміщення з урахуванням складу сім'ї та діїві чих норм жилої площі.

Якщо громадянин у зв'язку з незаконним засудженням був позбавлений військових або інших звань, а також державних нагород, йому поновлюються звання і повертаються нагороди.

У разі постановлення виправдувального вироку, закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі особи у вчиненні злочину, а також у разі закриття справи про адміністративне правопорушеї ня орган дізнання, слідчий, прокурор або суд зобов'язані на прохання особи в місячний строк письмово повідомити про своє рішення трудовий колектив, в якому працює особа, або за її місцеї проживання.

Якщо відомості про засудження або притягнення громадянина ді кримінальної відповідальності, застосування до нього як запобіж ного заходу взяття під варту чи накладення на нього адміністри тивного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт були поширені в засобах масової інформації, то на вимогу цього громадянина, а в разі його смерті на вимогу його родичів чи органу дізнання, слідчого, прокурора або суду засоби масової інформації протягом одного місяця роблять повідомлення про рішення, що реабілітує громадянина відповідно до чинного законодавства України.