2. Відшкодування моральної шкоди

Загальні положення про зобов'язання з відшкодування моральної шкоди. У ст. 3 Конституції України проголошується, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека є найвищою соціальною цінністю. Це вимагає від держави створення правових механізмів реалізації такого декларативного положення, одним із найефективніших із яких на сьогоднішній день, як показує світовий досвід і вітчизняна судова практика, є інститут відшкодування моральної шкоди.

Підґрунтя цього правового інституту становлять статті 32, 56, 62, 152 Конституції України. Загальною основою інституту відшкодування моральної шкоди є статті 23,1167 ЦК України. Також в ЦК України про відшкодування моральної шкоди йдеться, зокрема, у статтях 39, 200, 216, 276, 280, 298, 386, 393, 611, 1168. Особливості відшкодування моральної (немайнової) шкоди в окремих сфрах передбачають: статті 18, 157, 158, 159, 162 СК України, ст. 237-1 Кодексу законів про працю України, ст. 49 Закону України «Про інформацію" від 2 жовтня 1992р., ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" від 23 грудня 1993р., статті 4, 22 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12травня 1991 р., ст.47 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" від 21 грудня 1993 р. тощо.

Важливе значення в діяльності судів по розгляду і вирішенню прав про відшкодування моральної (немайнової) шкоди мають також акти органів судової влади, зокрема Постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного Суду України № 02-5/ 95 від 29 лютого 1996 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди".

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди необхідно розглядати і як один із способів захисту цивільних прав, і як різновид недоговірної цивільно-правової відповідальності, що застосовується в рамках відповідних недоговірних зобов'язань.

Кредитором у цих зобов'язаннях є фізична або юридична особа, якій належить право вимоги про відшкодування завданої моральної (немайнової) шкоди.

Моральна (немайнова) шкода відшкодовується тільки тій особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб. Навіть у випадку відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю (ч. 2 ст. 1168 ЦК України), ця шкода відшкодовується саме потерпілим, адже смерть близької людини, зазвичай, спричиняє істотні втрати немайнового характеру у названих вище осіб.

Право на відшкодування моральної шкоди тісно пов'язано із особою носія, тому воно не передається у спадщину і зі смертю потерпілого припиняється. Проте, у разі присудження судом спадкодавцю права на відшкодування моральної шкоди за його життя, це право входить до складу спадщини (ч. 3 ст. 1230 ЦК України). Якщо ж потерпілий помер до ухвалення на його користь рішення про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, спадкоємці не мають права на таке відшкодування.

Боржниками у зобов'язаннях з відшкодування моральної шко ди можуть бути будь-які учасники цивільних правовідносин (ст. 2 ЦК України).

В окремих випадках відшкодування моральної шкоди здійснюється не безпосереднім заподіювачем шкоди, а іншою вказаною у законі особою. Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" відшкодування моральної шкоди, у встановлених законом випадках, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. За моральну (немайнову) шкоду, завдану працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків, відповідальність несе юри¬дична або фізична особа, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах (ч. 1 ст. 1172 ЦК України).

У випадку заподіяння особі моральної шкоди спільними діями або бездіяльністю кількох осіб, на них покладається солідарна відповідальність перед потерпілим. За заявою останнього суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їх вини (ст. 1190 ЦК України).

Умови виникнення зобов'язань з відшкодування моральної шкоди. Як відомо, загальними умовами відповідальності за зав дану моральну (немайнову) шкоду е наявність: самої моральної (немайнової) шкоди, протиправної поведінки (у вигляді рішення, дії чи бездіяльності), причинного зв'язку між поведінкою і завданою шкодою, вини заподіювача шкоди.

Поняття моральної (немайнової) шкоди наразі залишається дискусійним в юридичній науці, незважаючи на те, що воно визначається в низці нормативних актів .

Законодавець не закріпив у ЦК України поняття моральної (немайнової) шкоди, обмежившись лише вказівкою на те, що вона полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Спробу усунути невизначеність у питанні щодо поняття моральної шкоди було здійснено вищими судовими органами. Так, у п. З Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування мораль¬ної (немайнової) шкоди" закріплено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб .

У літературі була висловлена пропозиція встановити презумпцію моральної шкоди, тобто правило, за яким наявність моральної шкоди не потрібно доводити. Прихильники цієї концепції стверджують, що будь-яке правопорушення спричиняє моральну шкоду . Проте українське законодавство не містить ніяких вказівок щодо цього, тому відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 р. "Про судову практику в справах про відшко дування моральної (немайнової) шкоди" суддя повинен витребувати від позивача подання доказів про завдану моральну шкоду.

Моральна шкода може бути заподіяна тільки протиправною по ведінкою у формі рішення, дії чи бездіяльності.

Критична оцінка певних фактів, думки, судження тощо не можуть бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Якщо ж при цьому допускаються образа чи порушення інших захищених законом прав особи (на приклад, розголошення без її згоди конфіденційної інформації, втручання в приватне життя), то це може тягти за собою відшкодування такої шкоди.

Відповідальність за завдання моральної шкоди наступає лише тоді, коли буде встановлено, що ця шкода є безпосереднім наслідком відповідної протиправної поведінки. Відсутність такого безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку означає відсутність відповідного зобов'язання.

Ще однією з умов притягнення заподіювача шкоди до відповідальності за завдану моральну шкоду є вина.

Закон встановлює загальне правило, за яким моральна шкода відшкодовується за наявності вини особи, яка її завдала, крім випадків, спеціально передбачених законодавством (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Зазвичай, форма вини (умисел чи необережність) не має значення для притягнення винної особи до відповідальності, хоча її ступінь впливає на визначення розміру компенсації моральної шкоди (ч. З ст. 23 ЦК України). Проте у випадках, передбачених законом, відповідальність за заподіяну немайнову шкоду наступає за наявності певної форми вини заподіювача. Так, відповідно до ст. 17 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" у разі розгляду судом спору щодо завданої моральної (немайнової) шкоди між журналістом або засобом масової інформації як відповідачем та політичною партією, виборчим блоком, посадовою особою (посадовими особами) як позивачем суд вправі призначити компенсацію моральної (немайнової) шкоди лише за наявності умислу журналіста чи службових осіб засобу масової інформації, тобто коли журналіст або службові особи засобу масової інформації усвідомлювали недостовірність інформації, передбачали її суспільне небезпечні наслідки.

У ч. 2 ст. 1167 ЦК України закріплено невиключний перелік випадків, за яких моральна шкода відшкодовується незалежно від вини заподіювача шкоди:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3)в інших випадках, встановлених законом. До таких випадків можна, зокрема віднести: незаконне проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки; незаконне накладення арешту на майно; незаконне відсторонення від роботи (посади) та інші процесуальні дії, що обмежують права громадян; незаконну конфіскацію майна, незаконне накладення штрафу; незаконне проведення оперативно-розшукових заходів (статті 1,3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудрвого слідства, прокуратури і суду").

Спосіб і розмір відшкодування моральної шкоди. Звільнення від відповідальності за завдану моральну шкоду. Відповідно до ч. З ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Таким чином, закон допускає будь-які форми компенсації моральної шкоди, що не заборонені законом, зокрема надання путівки в санаторій, оплата консультацій психолога тощо. Однак, у переважній більшості випадків, моральна шкода відшкодовується грішми.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Вона відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 4, 5 ст. 23 ЦК України). Наприклад, відповідно до ч. 1ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

У ЦК України не передбачено меж (верхньої та нижньої) грошової компенсації за завдану моральну шкоду, а лише вказуються загальні критерії її визначення : розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Проте деякі нормативні акти встановлюють межі розміру відшкодування моральної шкоди для конкретних випадків. Наприклад, відповідно до ч. З ст, 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування особи під слідством чи судом не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Таким чином, законодавець відмовився від регулювання точного розміру відшкодування моральної шкоди, надавши суду право визначати його залежно від обставин кожної конкретної цивільної справи.

Достеменно встановити розмір завданої моральної шкоди неможливо, нелегко його і підтвердити. Для того, щоб вирішити цю проблему, українські і зарубіжні науковці розробили кілька альтернативних методик нарахування розміру компенсації моральної шкоди , однак жодна з них не отримала загального визнання.

До факторів, що можуть впливати на розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, слід віднести загальні критерії, передбачені ст. 1193 ЦК України.

В окремих випадках, передбачених законом, боржник звільняється від відповідальності за завдану моральну шкоду. Так, відповідно до ч. 1 ст. 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується.

Підстави звільнення від відповідальності встановлюються і в інших нормативних актах, наприклад, ст. 17 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", ст. 48 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", ст. 42 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні".