- •6.030402 – «Правознавство»
- •Лекція 1. Поняття, завдання і джерела цивільного процесуального права України.
- •1.Цивільний процесуальний порядок (форма) захисту майнових і особистих немайнових прав та охоронюваних законом інтересів громадян і організацій.
- •2. Поняття цивільного процесуального права і його значення
- •3. Місце цивільного процесуального права в правовій системі України
- •4. Джерела цивільного процесуального права і межі його дії
- •5. Цивільне судочинство і його стадії
- •6. Наука цивільного процесуального права
- •Лекція 2. Принципи цивільного процесу
- •1. Поняття принципів та їх значення
- •2. Загальні принципи цивільного процесуального права
- •3. Міжгалузеві цивільно-процесуальні принципи
- •4. Галузеві принципи
- •Лекція 3. Цивільні процесуальні правовідносини
- •1. Поняття цивільних процесуальних правовідносин
- •2. Підстави і передумови виникнення цивільних процесуальних правовідносин
- •3. Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин
- •4. Зміст цивільних процесуальних правовідносин
- •5. Об'єкт цивільних процесуальних правовідносин
- •Лекція 4. Сторони у цивільному процесі.
- •1. Поняття сторін у цивільному процесі, їх процесуальні права і обов'язки
- •2. Процесуальна співучасть
- •3. Заміна неналежної сторони
- •4. Процесуальне правонаступництво
- •Лекція 5. Треті особи у цивільному процесі.
- •1. Поняття і види третіх осіб.
- •2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги
- •3. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог
- •Лекция 6. Участь органів прокуратури у цивільному процесі
- •1. Завдання органів прокуратури у цивільному процесі
- •2. Підстави, процесуальні форми і види участі прокурора у цивільному процесі
- •3.Участь прокурора у цивільному процесі у справі у суді першої інстанції
- •4. Участь прокурора у провадженні щодо оскарження і перегляду судових рішень і ухвал
- •5. Цивільна процесуальна правосуб'єктність прокурора
- •Лекція 7. Участь у цивільному процесі органів державної влади, органів місцевого самоврядування та осіб, яким надано законом право захищати права і свободи інших осіб
- •1. Мета, підстави і процесуальні форми участі
- •2. Участь органів державної влади, органів місцевого самоврядування у цивільному процесі
- •3. Участь профспілок у цивільному процесі
- •4. Участь у цивільному процесі підприємств, установ, організацій та окремих громадян з метою захисту прав інших осіб
- •5. Цивільна процесуальна правосуб'єктність
- •Лекція 8. Представництво у цивільному процесі
- •1. Поняття та значення процесуального представництва
- •2. Види процесуального представництва
- •3. Повноваження процесуального представника
- •Лекція 9. Цивільні процесуальні строки
- •1. Поняття, значення і види процесуальних строків.
- •2. Обчислення, зупинення, продовження і поновлення процесуальних строків
- •Лекція 10. Підвідомчість цивільних справ. Підсудність цивільних справ. Підвідомчість цивільних справ.
- •1. Поняття і виді підвідомчості
- •2. Загальні правила визначення підвідомчості цивільних справ суду
- •Підсудність цивільних справ.
- •1. Поняття і види підсудності.
- •2. Наслідки порушення правил про підсудність. Зміна підсудності
- •Лекція 11. Витрати по провадження цивільної справи
- •Поняття, види витрат та їх значення
- •2. Судовий збір
- •3. Витрати, пов'язані з розглядом справи у суді
- •4. Розподіл судових витрат між сторонами
- •Лекція 12. Санкції цивільного процесуального права
- •1.Поняття, види і структура норм цивільного процесуального права.
- •2. Поняття, види і функції санкцій цивільного процесуального права
- •3. Заходи процесуального примусу
- •4. Відшкодування майнових збитків
- •Лекція 13.Докази і доказування у цивільному процесі
- •1. Роль доказів і доказування у цивільному процесі.
- •2. Поняття і види доказів
- •3. Доказування
- •4. Засоби доказування
- •1. Пояснення сторін, третіх осіб та їх представників
- •2. Показання свідків
- •3. Письмові докази
- •4. Речові докази
- •5. Висновки експертів
- •6. Забезпечення доказів
- •49000, М. Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, 18
5. Висновки експертів
За визначенням ч. 1 ст. 53 ЦПК України експертом є особа, якій доручено провести дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи і дати висновок з питань, що виникають під час розгляду справи і стосуються її спеціальних знань. Експертами є особи, які мають спеціальні знання в галузі науки, мистецтва, техніки або ремесла і залучаються судом до участі в цивільному процесі з метою з'ясування обставин, що мають значення для справи. Вони повинні мати не лише спеціальні знання, а й бути спеціалістами високої кваліфікації, авторитетами у конкретній галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла.
Експертиза — це дослідження на вимогу суду поданих ним об'єктів, яке провадиться експертами, які мають спеціальні знання, на науковій основі з метою одержання даних про факти, що мають значення для правильного вирішення справи. Здійснюється воно у визначеному процесуальному порядку з додержанням встановлених процесуальним законом правил. Це спосіб дослідження, виявлення і пізнання фактичних обставин, тобто науковий, дослідницький шлях до висновків про фактичні обставини у справі, наявність (відсутність) яких фіксується у висновках експертів. Отже, висновок експерта — (докладний опис проведених експертом досліджень, зроблених у результаті них висновків та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені судом (ст. 66 ЦПК України).
Питання про необхідність застосування спеціальних знань для одержання даних про факти, необхідних для вирішення справи, і обов'язкове призначення експертизи вирішує суд на заяву осіб, які беруть участь у справі (статті 143, 145 ЦПК України). Спеціальними знаннями, необхідними для призначення експертизи у цивільному процесі, вважаються такі, що не належать до правових знань, загальновідомих узагальнень, які випливають з досвіду людей, тобто такими, якими володіє лише вузьке коло фахівців. За змістом спеціальні знання різноманітні, тому в цивільному процесі застосовуються різні види ескспертиз: медична, економічна, екологічна, бухгалтерська, технічна, криміналістична, графічна, біологічна тощо.
Експертизу може бути призначено судом за заявою осіб, які беруть участь у справі, і на вимогу закону. Так, відповідно до ст. 239 ЦПК України суд повинен ініціювати призначення судово-психіатричної експертизи для встановлення психічного стану фізичної особи у справах про визнання її недієздатною. Призначення експертизи є обов'язковим за клопотанням обох сторін або однієї зі сторін, якщо у справі необхідно встановити: характер і ступінь ушкодження здоров'я; психічний стан особи; вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати (ст. 145 ЦПК України).
На заяву осіб, які беруть участь у справі, суд може покласти проведення експертизи у відповідній судово-експертній установі і доручити її конкретному експерту (ч. 4 ст. 143 ЦПК України).
Проведення експертизи може бути доручено як фахівцям відповідних установ, так і іншим фахівцям, будь-якій особі, яка володіє необхідними знаннями для надання висновку. Експертами може бути призначено кілька осіб. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» від 30 травня 1997 р. № 8 судова експертиза у цивільних справах здійснюється державними спеціалізованими установами та відомчими службами, до яких належать науково-дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, а також на підприємницьких засадах на підставі дозволу (ліцензії) або за разовими договорами громадянами, за наявності у них свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта за відповідною спеціальністю, виданого Міністерством юстиції України або Міністерством охорони здоров'я України відповідно до їх повноважень. Керівник спеціалізованої експертної установи, на яку покладено здійснення експертизи, має право доручити проведення експертизи одному або кільком експертам, створювати комісії експертів, якщо судом не визначено конкретних експертів. За наявності домовленості сторін про залучення експертами певних осіб, суд має призначити таких осіб. Особи, які беруть участь у справі, мають право сформулювати і подати до суду питання для експертизи, але їх кількість і зміст остаточно визначається судом, який може відхилити питання осіб, які беруть участь у справі, мотивуючи це у своїй ухвалі.
Призначення експертизи можливе у стадії провадження у справі до судового розгляду. В ухвалі про призначення експертизи зазначається: підстави та строк проведення експертизи; з яких питань потрібні висновки експертів, ім'я експерта або найменування експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; об'єкти, які мають бути досліджені; перелік матеріалів, що передаються для дослідження, а також попередження про відповідальність експерта за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. При призначенні експертизи експертам кількох установ, в ухвалі зазначається найменування провідної установи. Провідною взнається експертна установа, якщо проведення експертизи доручається експертній установі та особі, яка не є працівником цієї установи (ст. 144 ЦПК України).
Для забезпечення об'єктивності і безсторонності функції експерта експертизу не можуть виконувати особи, які є членами сім'ї або близькими родичами сторін, інших осіб, які беруть участь у справі; якщо вони особисто, прямо чи побічно заінтересовані в наслідках справи; які знаходяться або знаходилися раніше у службовій або іншій залежності від сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, тощо (статті 20, 22
ЦПК України).
Особа, яку призначено експертом, зобов'язана з'явитися на виклик суду, провести повне дослідження і дати обґрунтування об'єктивний письмовий висновок щодо поданих на її розгляд питань. Для цього експерт має право знайомитися матеріалами справи, брати участь у її розгляді судом, просити суд про надання йому додаткових матеріалів. Експерт має право відмовитися від надання висновку, якщо наданих йому матеріалів недостатньо або якщо він не має необхідних знань для виконання покладеного на нього обов'язку. Експерт, який злісно ухиляється від явки до суду або відмовляється без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, або подав завідомо неправдивий висновок, несе відповідальність за статтями 384 і 385 КК України (частини 3, 6, 10, 12, 13 ст. 53 ЦПК України).
Експерт надає мотивований висновок у письмовій формі, який приєднується до справи. Висновок експерта — це письмове викладення даних про обставини, що мають значення для справи, які встановлені ним на підставі спеціальних знань і одержаних у результаті проведеного експертного дослідження матеріалів справи.
Висновок експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання. У випадку при значення кількох експертів, останні мають право радитися між собою і якщо дійдуть до одного висновку, вони всі підписують його. Експерт, не згодний з висновком іншого експерти, складає окремий висновок (частини 2, 3 ст. 147, ч. 2 ст. 148 ЦПК України).
У теорії і практиці цивільного процесу виділяються такі види висновків експерта: категоричний (позитивний або негативний); вірогідний, про неможливість відповісти на поставлені питання за наявності вихідних даних; умовний. Вірогідний висновок не може бути прямим доказом і на ньому не може ґрунтуватися судове рішення. Умовними висновками експерта є такі, у яких формулюються різні категоричні висновки залежно від того, які фактичні дані, покладені в обґрунтування висновків, будуть доказані в судовому засіданні.
Процесуальний порядок дослідження висновку експерта забезпечується шляхом особистого і безпосереднього сприймання висновку експерта судом та іншими особами, які беруть участь у справі. Письмовий висновок експерта оголошується у судовому засіданні. Суд має право запропонувати експерту дати усне пояснення свого висновку. Усне пояснення заноситься до журналу судового засідання. Для роз'яснення і доповнення висновку експерту можуть бути поставлені запитання особами, які беруть участь у справі, а також судом у порядку, встановленому ст. 189 ЦПК України. Роз'яснення і доповнення висновку, викладені письмово, приєднуються до справи. Висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється за правилами ст. 212 ЦПК України.
До змісту оцінки включається: аналіз додержання процесуального порядку підготовки, призначення і проведення експертизи; аналіз висновку експерта за питаннями (завданнями), поставленими судом; аналіз повноти висновку; оцінка наукового обґрунтування висновку; оцінка наявних у висновку експерта фактичних даних з точки зору їх належності і місця в системі інших доказів.
У результаті проведеної оцінки суд може визнати висновок: повним і обґрунтованим та покласти його в основу рішення суду; недостатньо чітким або неповним і призначити додаткову експертизу, постановляючи про це ухвалу; необґрунтованим, що викликає сумнів у його правильності, і призначити повторну експертизу. Суд може не погодитися з висновком експерта і без призначення повторної експертизи вирішити справу на підставі інших доказів. Але незгода суду з висновком експерта має бути мотивована в рішенні або ухвалі (ч. 7 ст. 147 ЦПК України).