Акти про бюджет

Законодавча форма бюджету встановлена ст. 96 КУ і БКУ. В юридичній науці є дискусійним питання про визнання акту про бюджет справжнім законом і рішень про місцеві бюджети. Теоретики вважають, що закон про державний бюджет не є справжнім законом, він лише має його форму та назву. Будь-який закон – це нормативне відбиття представницького органу, обраного народом, що видається тільки законодавчим органом. Вони регулюють найбільш важливі відносини, будь-який закон має вищу юридичну силу, тому йому повинні відповідати інші акти з цього питання.

Закони діють щоденно, а приписи актів про бюджет схожі на них лише в тих випадках, коли діють щодня.

Особливості деяких статей полягають в тому, що юридичними фактами для їх дії є платежі, що виникають щодня.

Правове призначення бюджету полягає в тому, що він дає представницькому органу, що його затвердив, право постійно керувати фінансовою діяльністю, здійснювати загальний постійний контроль за виконанням бюджету.

Закон про державний бюджет повинен бути прийнятий до 1 грудня.

Виконання бюджету

Ця стадія починається з того, що Міністр фінансів підписує бюджетний розпис. Цей розпис роздається розпорядникам бюджетних коштів і в Державну казначейську службу, яка забезпечує обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку. Казначейство передбачає розрахунково-касове обслуговування і провадить контроль за здійсненням повноважень розпорядників коштів, причому і при одержанні коштів, і при взятті бюджетних зобов’язань бюджетними установами, здійснює ведення бухгалтерського обліку та виконує інші операції з бюджетними коштами. В Казначействі всім бюджетним установам відкриваються рахунки в установленому законодавством порядку, а обслуговування бюджетних установ за кордоном регулюється порядком, встановленим КМУ.

Державна казначейська служба по домовленості з Міністерством фінансів має право залучати кошти єдиного казначейського рахунку для покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, а також при касових розривах Пенсійного фонду надавати кошти також і йому, але тимчасово. Касові розриви місцевих бюджетів, що пов’язані із забезпеченням захищених статей бюджету по загальному фонду обов’язково покриваються Казначейством в межах поточного бюджетного періоду. Порядок надання цих коштів визначається урядом.

Головні розпорядники складають кошториси для бюджетних установ на підставі затверджених бюджетів і відповідно до функціональної та економічної класифікації видатків бюджету з поквартальною розбивкою.

Ст. 45 БКУ присвячена порядку виконання бюджету за доходами. Мінфін здійснює прогнозування та аналіз доходів і погодження рішень центрального державного органу про розстрочку чи відстрочку податкових обов’язків на терміни, що виходять за межі бюджетного періоду, а податки та інші доходи визначаються зарахованими в бюджет лише після їх надходження на єдиний казначейський рахунок. Забороняється проведення розрахунків із бюджетом у не грошовій формі, в тому числі шляхом взаємозаліку, векселями, бартерними операціями та зарахування зустрічних вимог, але за винятком операцій, пов’язаних із державним бюджетом.

До 1 січня адреса стає старою.

За будь-яким способом фінансування застосовуються 5 послідовних процедур санкціонування видатків:

1. Складання та виконання бюджетного розпису. У цьому розпису вказуються функціональний та економічний зміст видатків за всіма предметними статтями та проводиться квартальний розподіл.

2. Затвердження та доведення повідомлень про бюджетні асигнування до нижчестоящих розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також затвердження кошторисів доходів розпорядникам бюджетних коштів.

3. Затвердження та доведення повідомлень про ліміти бюджетних зобов’язань до розпорядників і одержувачів бюджетних коштів.

4. Прийняття бюджетних зобов’язань одержувачами бюджетних коштів.

5. Підтвердження і вивірка виконання бюджетних зобов’язань.

Ст. 48 БКУ: «Розпорядники беруть зобов’язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених у кошторисах. Зобов’язання, що беруться без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених БКУ та ЗУ про бюджет, не вважаються бюджетними зобов’язаннями та не підлягають оплаті. Якщо до розпорядників бюджетних коштів заявляються претензії від фізичних та юридичних осіб про відшкодування збитків, тоді кошти стягуються з усіх винних у прийнятті таких зобов’язань.

Кабінет Міністрів забезпечує формування бюджетних видатків з тим, щоб забезпечити фінансування загальнодержавних програм для економічного зростання, забезпечення своєчасної виплати зарплат, пенсій, допомог та надання окремих послуг за плату, щоби провадити конкурсний відбір об’єктів фінансування розширенням позабюджетних коштів, видатки на оборону. З урахуванням подальшого реформування армії та правоохоронних органів, а також методів захисту військовослужбовців.

Відповідно до розпису розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Органи державної казначейської системи контролюють відповідність кошторисів бюджетних установ розподілу видатків, які вміщуються в розпис бюджету.

Державні видатки – це одна зі сторін фінансової діяльності країни. Вони фінансуються безперервно, шляхом використання державою тих доходів, що надходять у бюджет. Розмір видатків визначається державними завданнями, які дають прогнозні цільові програми. Кожний вид видатків проявляється як кількісно, так і якісно. Якісна характеристика видатків – це те, на що вони видаються. А кількісна – скільки.

Бюджетна класифікація слугує здійсненню контролю за виконанням бюджету і проведенню аналізу в розрізі доходів, а також організаційних, функціональних та економічних категорій видатків.

Бюджетна класифікація становить єдине систематизоване групування доходів, видатків та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності та організаційного устрою. Регламентація джерел доходів і визначення бюджетних видатків є обов’язковою умовою бюджетного процесу, бо групування доходів і видатків дає можливість здійснювати фінансовий контроль в економічних і соціальних сферах і забезпечувати бюджетну дисципліну.

Бюджетна класифікація становить групування доходів, видатків бюджету, а також джерел фінансування бюджетного дефіциту за однорідними ознаками, які розташовані і закодовані у певному порядку і обов’язково використовуються при складанні та виконанні бюджету.

Бюджетна класифікація складається з 4 частин:

1. Класифікація доходів;

2. Класифікація видатків;

3. Класифікація фінансування бюджету;

4. Класифікація боргу.

Класифікація доходів бюджетів України є групуванням доходів бюджетів усіх рівнів (від державного бюджету до сільського) та базується на законодавчих актах, які визначають джерела формування доходів бюджетів усіх рівнів. Групи доходів складаються зі статей, які об’єднують конкретні види доходів за джерелами та способами їх одержання.

Класифікація доходів встановлює 4 види доходів:

1. Податкові надходження;

2. Неподаткові надходження;

3. Доходи від операцій із капіталом;

4. Трансферти.

Податкові надходження – це обов’язкові платежі. До них належать податки на доходи, податки на власність, збори за використання природних ресурсів, внутрішні податки (ПДВ, акцизні збори, плата за ліцензії, за торговий патент та погашення податкової заборгованості), місцеві податки.

Неподаткові надходження – доходи від власності та підприємницької діяльності державних і комунальних органів, адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу (реалізація конфіскованого, спадкового майна), доходи від операцій з капіталом (від продажу основного капіталу, від продажу державних запасів, від продажу землі), офіційні трансферти.

Класифікація видатків:

1. За функціями, з виконанням яких пов’язані ці видатки (функціональна);

2. За економічним характером операцій, при проведенні яких здійснюються ці операції (економічна);

3. За ознакою головного розпорядника коштів (відомча);

4. За бюджетними програмами, якщо вони є.

Функціональна класифікація – це групування видатків бюджетів усіх рівнів, що показує направлення коштів на виконання основних функцій держави (загальнодержавні функції, оборона країни, охорона громадського порядку, безпеки та судової влади, економічна діяльність, охорона навколишнього природного середовища, житлово-комунальне господарство, на охорону здоров’я, духовний і фізичний розвиток, освіту, соціальний захист і забезпечення).

Економічна класифікація – групування видатків бюджетів усіх рівнів за їх економічним змістом. Поділяються на поточні та капітальні.

Поточні видатки – видатки на придбання товарів, оплату послуг, зарплату, на відрядження.

Капітальні видатки – це придбання основного матеріалу, реконструкція виробництва, створення запасів і резервів, придбання землі та капітальні видатки.

Класифікація фінансування бюджету визначає джерела отримання фінансових ресурсів для покриття дефіциту бюджету з метою конкретизації напрямів і обсягів запозичених коштів, а також напряму витрачання ресурсів, що утворилися в результаті перевищення доходів над видатками. Класифікація фінансування бюджету поділяється на класифікацію кредиторів (власників боргових зобов’язань), тобто внутрішнє фінансування та зовнішнє фінансування.