Бюджетний процес Поняття та зміст бюджетного процесу та його стадій

У процесі виконання бюджету реалізуються всі акти, які оформлюють планування його доходів, видатків, тобто виконується воля представницького органу, що затвердив бюджет. Бюджетний процес поділяється на 4 стадії. Стадія – це етап діяльності державних органів або органів місцевого самоврядування, внаслідок якої бюджет набуває нових якостей. Причому кожна стадія закінчується прийняттям акту.

1. Складання проекту бюджету (ст. 19 БКУ) – повноваження виконавчих органів.

2. Розгляд та прийняття закону про державний бюджет (рішення про місцевий бюджет). Державний бюджет – багато документів, а закон про бюджет – один. Всі представницькі органи місцевого самоврядування також затверджують рішення про бюджет.

Бюджетний процес можна визначити як заснована на нормативно-правових актах діяльність державних і муніципальних органів по складанню і прогнозуванню проектів відповідних бюджетів, затвердженню бюджетів представницькими органами (ВРУ та місцевими радами), складанню і затвердженню основних напрямів бюджетної політики, складанню проектів бюджетів виконавчими органами, розгляду проектів бюджетів, затвердження бюджетів і актів про бюджет виключно радами, виконання бюджету, складання звіту про виконання бюджету. Бюджетний вотум – показник, який затверджується представницьким органом.

Ст. 85 КУ встановила, що державний бюджет затверджується і вносяться в нього зміни під час його виконання виключно ВРУ у вигляді закону. Ст. 116 КУ зазначає, що КМУ розробляє проект бюджету і забезпечує його виконання,подає звіт про виконання закону (неправильно). Разом із проектом бюджету та наступний рік Верховній Раді подається доповідь про хід цьогорічного бюджету, і КМУ подає звіт про виконання закону про державний бюджет.

Учасниками бюджетного процесу є посадові особи, що наділені бюджетними повноваженнями, що визначають права та обов’язки в галузі бюджетної діяльності (представницькі органи всіх рівнів, виконавчі органи всіх рівнів, організаційна та методична робота покладена на Міністерство фінансів, а виконує бюджет розпорядник бюджетних коштів. Розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних і розпорядників нижчого рівня. Кошти з бюджету, які отримують юридичні та фізичні особи, що не мають статусу бюджетної установи, можуть надаватися тільки через розпорядників бюджетних коштів.

До головних розпорядників (ст. 22 БКУ)належать керівники міністерств, відомств та інших центральних органів виконавчої влади, керівники національної академії наук, галузевих академій наук, а по місцевих бюджетах – керівники відділів, виконкомів. Головні розпорядники призначаються актами про бюджет, де їм виділяються асигнування.

Складанню бюджету передує розробка основних прогнозних макроекономічних показників на плановий рік з виділенням показників об’єму валового внутрішнього продукту, національного доходу, зведеного балансу фінансових ресурсів, балансу доходів і видатків населення, платіжного і валютного балансу.

Стадії бюджетного процесу

Складання проекту бюджету. Міністр фінансів відповідає за складання проекту бюджету, а керівники фінансових органів місцевого самоврядування за складання проекту місцевих бюджетів, визначає основні методичні засади бюджетного планування, що використовуються для підтримки бюджетних запитів, що йдуть від розпорядників бюджетних коштів, а також розробляє проект бюджету і закону про державний бюджет. НБУ до 15 березня подає до ВРУ та КМУ проект основних завдань грошово-кредитної політки на наступний бюджетний період і кошторис НБУ на наступний бюджетний період, що затверджений Радою НБУ. КМУ доводить всі ці документи до АРК та інших органів місцевого самоврядування. Складанню проекту бюджету передує розробка прогнозу економічного та соціального розвитку країни та зведеного балансу фінансових ресурсів. Під прогнозом бюджету розуміють комплекс вірогідних оцінок можливих шляхів розвитку його доходною та видаткової частин, а річні показники розробляються на базі прямих розрахунків економічних показників, а прогнозні на основі перспективних оцінок соціально-економічних умов розвитку країни. У проекті основних напрямів бюджетної політики на майбутній бюджетний період вміщуються граничний розмір дефіциту бюджету у процентах до прогнозного обсягу ВВП; по-друге, частка прогнозного річного обсягу ВВП, що розподіляється через бюджет, граничний розмір державного боргу та його структуру, обґрунтування та розрахунки обсягів міжбюджетних трансфертів і видатків місцевих бюджетів. там також обов’язково вказується питома вага капітальних вкладень через державний бюджет. Також визначається необхідність розподілення бюджету на загальний та особливий фонд, встановлюється розмір мінімальної зарплати та рівень прожиткового мінімуму. Мінфін розробляє і доводить до відома головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів, тобто документів з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності. Головні розпорядники бюджетних коштів розглядають ці пропозиції Мінфіну та складають свої пропозиції про необхідність виділення їм коштів у строки, що встановлюються Мінфіном. Мінфін на будь-якому етапі складання і розгляду проекту бюджету проводить аналіз бюджетних запитів і готує проект закону про державний бюджет. Мінфін також готує попередній баланс доходів і видатків, а потім зведений баланс доводить до відома головних розпорядників коштів. Мінфін повинен розглянути ці розбіжності і прийняти рішення. Якщо розпорядники бюджетних коштів не погоджуються з рішенням Мінфіну, то Мінфін подає КМУ сутність цих розбіжностей, і КМУ вирішує їх. Кабінет Міністрів не пізніше 1 квітня, що передує плановому року, розглядає і схвалює проект основних напрямів бюджетної політики на наступний рік і у триденний строк подає цей документ ВРУ. Ось у цих напрямках містяться пропозиції КМУ щодо граничного розміру дефіциту, граничний розмір державного боргу та його структуру, питому вагу міжбюджетних трансфертів до видатку державного бюджету, а також капітальні вкладення. Обов’язково визначаються взаємовідносини державного та місцевих бюджетів, дає перелік основних розпорядників бюджетних коштів і захищених статей видатків.

Віктор Андрійович посилав Верховну Раду, але вони не реагували

На головних розпорядників бюджетних коштів кладуть… повноваження.

На підставі основних напрямів бюджетної політики, які практично узгоджують показники Мінфіну, до них додаються доповнено, розроблені в комітетах ВРУ, КМУ видає постанову про порядок і строки складання проекту бюджету. У проекті закону про державний бюджет (з додатками) додається пояснювальна записка, що вміщує інформацію про економічний стан держави, оцінку доходів, які надійдуть у державний бюджет, пояснення щодо видатків, включених у проект бюджету, інформацію про врахування в основних напрямах бюджетної політики, які внесені ВРУ. Також розкриваються особливості міжбюджетних відносин, інформація про борг, включаються показники зведеного бюджету, зведений бюджет, перелік пільг з обов’язкових платежів і розрахунок втрат у зв’язку з їх застосуванням (пільг). Також включаються видатки майбутніх періодів, якщо буде затверджена довгострокова програма. Зведення боргу та гарантій, що надаються державою, перелік інвестиційних програм, під які можуть надаватися гарантії, доповідь про хід виконання бюджету у поточному бюджетному періоді. У цій пояснювальній записці також вміщуються проекти кошторисів всіх державних цільових фондів, які утворюються за рахунок обов’язкових платежів і пояснення головних розпорядників кредитів та інші матеріали. Комітет із питань бюджету не пізніше 15 жовтня спільно з представниками КМУ, Мінфіну розглядають ці пропозиції депутатів та складають таблицю відхилень. Порівняльна таблиця передається всім депутатам не пізніше, ніж за два дні до строку чергового засідання. Не пізніше 5 днів після подання КМУ проекту закону про державний бюджет Міністр фінансів представляє ці документи на пленарному засіданні ВРУ. Голова комітету з питань бюджету доповідає про відповідність проекту закону і проекту бюджету основним напрямкам та пропозиціям депутатів, що були висловлені. На підготовку до першого слухання у депутатів є біля 10 днів. Після чого депутати, ознайомившись із цими документами, можуть вносити поправки, що можуть бути за змістом такими: скоротити статтю видатків, збільшити статтю доходів, виключити статтю видатків, збільшити статтю видатків. Розгляд і затвердження і бюджету, і закону про державний бюджет відбуваються за спеціальною процедурою, яка встановлена Регламентом ВРУ. Протягом 3 днів після прийняття ВРУ проекту закону про державний бюджет уряд подає Президенту обґрунтування і розрахунки щодо бюджетних показників, особливо тих, які змінені ВРУ. Якщо Президент повертає до ВРУ ці матеріали для повторного розгляду, то Міністерство фінансів доопрацьовує бюджет. КМУ, прийнявши ці зауваження Президента… Результатом першого читання є висновок і пропозиції щодо проекту закону і таблиці пропозицій суб’єктів бюджетної ініціативи, які повинні прийняти. Перше читання, відповідно до Регламенту, повинно відбутися до 25 жовтня. Схвалені ВРУ висновки набувають статусу бюджетних висновків ВРУ. Друге читання починається з доповіді Міністра фінансів щодо доопрацьованих показників з урахуванням бюджетних висновків ВРУ. Голова комітету з питань бюджету доповідає, які висновки були враховані КМУ, а які – ні. Не підлягають на третє читання загальний обсяг дефіциту, загальний обсяг доходів і видатків, обсяг міжбюджетних трансфертів, що виділяються органам місцевого самоврядування, а інші можуть бути не прийняті на другому читанні, тобто на третьому читанні затверджують показники, які не були затверджені при другому читанні. Якщо бюджет своєчасно не прийнятий, то можна витрачати 1/12 частину минулорічних витрат, якщо вони передбачені і в проекті закону, що ще не прийнятий. Але не можна фінансувати витрати на капітальні вкладення, надання кредитів, державні запозичення можна лише в обсязі витрат на погашення боргу, не можна надавати гарантії.

Бюджетний кодекс у ст. 40 встановлює предмет регулювання законом про державний бюджет. в законі про державний бюджет визначається:

• Загальна сума доходів;

• Затверджується видаткова частина та кредитування державного бюджету;

• Загальні та спеціальні фонди;

• Граничний обсяг річного дефіциту бюджету;

• Доходи та видатки за бюджетною класифікацією;

• Бюджетні призначення головним розпорядникам бюджетних коштів;

• Розмір міжбюджетних трансфертів;

• Розмір оборотного залишку коштів бюджету;

• Розмір мінімальної заробітної плати;

• Розмір прожиткового мінімуму.

Кожний закон про державний бюджет має додаткові положення, що регламентують бюджетний процес. Закон про державний бюджет є обов’язковим для всіх, але доводити конкретні завдання до виконавців цього бюджету будуть КМУ, Мінфін.