Класифікація фінансово-правових норм

Необхідність класифікації зумовлюються необхідністю розуміння особливостей фінансово-правового регулювання.

• За функціями фінансового права:

  1. Регулятивні (відносини в галузі фінансів):

     • Зобов’язуючі

     • Забороняючі

     • Уповноважуючі (дозволяють чинити відповідно до обставин, але в суворо окреслених межах).

  2. Охоронні (передбачають заходи державного примусу і обов’язкову відповідальність за їх порушення).

Структура фінансово-правової норми – структурна єдність елементів, що забезпечують її функціональну самостійність. Кожний елемент має в структурі правової норми своє місце і грає свою роль.

Структура:

• Гіпотеза – умови застосування правової норми.

• Диспозиція – власне правило або ідеальна модель поведінки, яку хоче бачити держава в цих відносинах.

• Санкція – вказівка на невигідні наслідки для правопорушника. Санкції містять заходи фінансового впливу.

Фінансово-правові санкції поділяються на правовідновлюючі та штрафні. Правовідновлюючі – на відновлення шкоди, нанесеній державі.

Фінансово-правовий штраф не може бути замінений другим стягненням. Звільнення від штрафу неможливе. Немає можливості оскаржити постанову про накладення штрафу порядку провадження справ про адміністративні штрафи.

В залежності від особливостей предмету фінансово-правового регулювання фінансово-правові норми поділяються на матеріальні та процесуальні. Матеріальні визначають джерела фондів, об’єкти оподаткування, ставки тощо, а процесуальні встановлюють порядок реалізації матеріальних норм.

Норма фінансового права та норма фінансового законодавства не тотожні. Норми фінансового права – це правила поведінки, що складаються з трьох частин (гіпотези, диспозиції, санкції), а стаття фінансового законодавства – це форма виразу державної волі, засіб втілення фінансово-правової волі. Викладаючи правила поведінки, можна всі правила поведінки помістити в одну статтю.

Поняття і види фінансово-правових відносин

Фінансові правовідносини – відносини, що формуються під впливом правових засобів, вони являють собою нерозривну єдність правової форми та матеріальної дійсності. Фінансові правовідносини мають особливі риси:

1. Це суспільний двобічний зв’язок, що виникає на підставі фінансово-правових норм, коли загальні вимоги норми конкретизуються стосовно конкретних суб’єктів.

2. Одним суб’єктом завжди виступає орган держави або місцевого самоврядування, який наділений владними повноваженнями.

3. Вони виникають виключно за законом (ex lege).

Розрізняють юридичний і фактичний зміст відносин. Фактичний зміст – це самі дії, в яких реалізуються права і обов’язки суб’єктів, юридичний зміст – це можливість дій уповноваженого публічного органу і необхідність дій зобов’язаного суб’єкта (юридичні права та обов’язки). Суб’єктивне право в цих відносинах належить публічному органу, тобто для нього встановлюється міра можливої поведінки (міра можливих владних дій). Уповноважена державою сторона може звернутися за захистом до компетентних органів, а юридичний обов’язок лежить на іншій стороні – міра необхідної поведінки особи (гарантія реалізації суб’єктивного права публічного владного органу).

Юридичний обов’язок зводиться:

1. До необхідності виконання дій, які вимагаються першою стороною, або утримання від них.

2. До необхідності реагування на звернення до нього з законною вимогою з фінансових питань.

3. До необхідності нести юридичну відповідальність за невиконання цих вимог.

4. Не заважати іншій стороні користуватися своїм правом.

Різниця між правом і обов’язком полягає в тому, що суб’єктивне право покликано задовольняти публічний фінансовий інтерес держави або іншого владного органу, а обов’язок – це задоволення не своїх інтересів, а тільки публічних. Об’єктом фінансових правовідносин є фонди коштів, для формування яких встановлюються взаємні права і обов’язки сторін.

У фінансових правовідносинах беруть участь суб’єкти, що наділені правоздатністю, тобто закріплена у нормах фінансового права і гарантована ними здатність суб’єкта брати участь у фінансових правовідносинах. Суб’єктами фінансового права є особи, які володіють правосуб’єктністю, тобто потенціально спроможні.

Виникнення, зміна і припинення фінансових правовідносин пов’язані з юридичними фактами, конкретними життєвими обставинами, діями і подіями. Юридичні дії – це вольова поведінка людей, зовнішнє відбиття волі і свідомості суб’єктів фінансових правовідносин. А юридичні події – це обставини, що не залежать від волі людей. Дії поділяються на правомірні та неправомірні. Правомірні дії – це юридичні вчинки та юридичні акти. Юридичні вчинки – це дії, що зумовлюють юридичні наслідки.

А нормативні акти можуть бути правовими? Так, але вони не правові, а нормативні.

Джерела фінансового права

Конституція – основне джерело фінансового права. Конституція визначає основи правового регулювання фінансових відносин на всій території України і розмежовує повноваження між державою і місцевими органами в галузі фінансів, між представницькими та виконавчими органами, але не замінює всього нормативно-правового регулювання фінансових відносин. Норми Конституції поділяються на 2 групи:

• Норми прямої дії – безпосередньо регулює фінансові відносини і визначає повноваження суб’єктів державних і місцевих органів у галузі фінансів. Ст. 67 КУ – про сплату податку. Хоче змінити цю статтю. Ст.ст. 85, 92, 95, 96, 97, 98,99, 100, 106, 116.

• Норми, що не регулюються фінансових відносин, але пов’язані з ними. Вони є базою для фінансового законодавства. Закони, постанови КМУ, правила, затверджені постановами КМУ, відомчі нормативні акти, інструкції Мінфіну.

Правові основи фінансового контролю

Фінансовий контроль призначений:

1. Для реалізації фінансової політики держави

2. Створення умов для стабілізації фінансів. У першу чергу контролюється використання бюджетних коштів. А в не бюджетних ПУО перевіряється цільове використання кредитних ресурсів та надходження коштів у бюджет.

Державний фінансовий контроль включає в себе контроль за виконанням бюджетів всієї бюджетної системи, бюджетних та позабюджетних фондів, організацією грошового обігу, використання кредитних ресурсів, станом державного боргу, державними бюджетними фондами, а також надання різних пільг та переваг.

Існування фінансового контролю об’єктивно зумовлюється наявністю контрольних функцій, що належать фінансам при розподілі ВВП по відповідних фондах. Фінансовий контроль здійснюється на наступних принципах:

• Законність

• Гласність – обов’язковість парламентських дебатів за кожну правову норму.

• Принцип публічності – обов’язковість доведення до відома будь-якого бажаючого змісту цих норм.

• Прозорість – можливість бачити діяльність фінансових органів.

• Плановість

• Незалежність

• Об’єктивність

Види контролю:

1. За часом проведення:

   1. Попередній

   2. Поточний (щоденний)

   3. Наступний

2. За суб’єктами:

   1. Державний:

      1. Загальнодержавний

      2. Надвідомчий

      3. Внутрішньовідомчий

   2. Муніципальний

   3. Внутрішньогосподарський

   4. Аудиторський

Правовою формою фінансового контролю є правове регулювання як специфічна управлінська діяльність, де її форми органічно пов’язані із правовими формами державної діяльності. З одного боку, це організаційно-юридичний засіб забезпечення законності в управлінській діяльності, а з другого боку – вид управлінської діяльності. Фінансовий контроль має правові засоби впливу на фінансову діяльність у вигляді коригування, соціальної превенції та право охорони. Контроль виявляє відхилення, встановлює причини та визначає шляхи коригування. Як правова форма, контрольна діяльність є складовою частиною управляючого механізму правореалізації. Контроль є бар’єром на шляху приписів держави. Він виявляє відповідність діяльності органів, посадових осіб при реалізації актів, складених контрольними органами, в яких накреслені заходи ліквідації правопорушень, допущених цими організаціями. Функція право охорони полягає в тому, щоб попереджати дії та притягати до відповідальності, тобто застосовувати до правопорушників засоби державного впливу. Контрольні органи повинні користуватися трьома групами норм:

1. Норми, що закріплюють систему контрольних органів, їх компетенцію і завдання

2. Процесуальні норми, що визначають організацію діяльності контрольних органів, порядок застосування заходів відповідальності і порядок виконання приписів контрольних органів

3. Норми самої контрольної діяльності, оскільки контролери повсякденно перевіряють як підконтрольні об’єкти, виконують приписи держави, досягаючи ліквідації таких дій.

Операції з нормами права в контрольному процесі провадять тільки органи, призначені для цього. Законодавство визначає коло контролюючих суб’єктів і коло контрольованих суб’єктів. Контроль важливий при формуванні органів, плануванні їх діяльності та при правозастосовній діяльності, але ж він має і самостійну роль в системі заходів здійснення державного керівництва суспільством і має свої функції. Фінансовий контроль є засобом забезпечення законності у фінансовій сфері. Завдяки йому існує зворотній зв’язок.

Реалізуючи свою компетенцію контрольні органи та їх посадові особи приймають рішення, які мають форму правового документу. Таким чином, фінансовий контроль є регламентованою правовими нормами діяльністю державних, муніципальних, громадських та інших господарюючих суб’єктів по перевірці своєчасності та точності надходжень доходів у відповідні бюджети, правильності та ефективності їх використання.

Види форм контролю

За регламентом:

1. Обов’язковий

2. Ініціативний

Суб’єктами контролю є законодавчі органи і органи місцевого самоврядування, виконавчі органи влади, бухгалтери, а об’єктами контролю є бюджетні кошти та відносини, позабюджетні цільові фонди, податки, валютні відносини, кредитні відносини, страхові і інвестиційні.

До основних завдань фінансово-контрольних органів належить:

• Забезпечення дотримання фінансового законодавства у сфері оподаткування

• Забезпечення правильності ведення бухгалтерського обліку

• Складання та виконання бюджетів

• Перевірка стану та ефективності використання публічних фінансових ресурсів

В усіх державах до фінансових контролерів висувається вимога одержання спеціальної освіти та стаж роботи, складання іспитів за програмами, що затверджуються КМУ.

Принципи діяльності фінансових органів – Лімська декларація. Україна приєдналася до неї:

• Законність

• Об’єктивність

• Незалежність

• Публічність

• Неспівпадіння строку діяльності контрольного органу із строком діяльності парламенту, тобто парламент не може формувати цей контрольний орган на строк своєї діяльності.

Англосаксонський та монократична структура контрольних органів. У них створені ієрархічно організовані установи під керівництвом Президента або Генерального аудитора, які обираються прямими виборами або призначаються за узгодженням законодавчих і виконавчих органів. Є другий шлях – континентальний. Рахункові палати там створюються Парламентом і після цього вони стають самостійними органами. Вони побудовані на колегіальному принципі, для якого характерним є децентралізація прийняття рішень і наявності органів, що приймають ці рішення. Вони приймаються більшістю голосів.

Фінансовий контроль здійснюється ВРУ, ПУ, КМУ, ВР АРК, РМ АРК, МДА, тобто тими органами, які поряд із функціями, якими вони наділені Конституцією, здійснюють і контрольну функцію саме за витрачанням бюджетних коштів, але в державі існують спеціальні органи.

Міністерство фінансів, Державне казначейство

Рахункова палата

Особливий орган, що утворюється на засіданні ВРУ. ВРУ затверджує Голову РП, Першого заступника, заступника, головних контролерів і Секретаря РП. Всі вони обираються таємним голосуванням, і вважаються призначеними на 7 років, якщо за них проголосувала більшість народних депутатів від конституційного складу ВРУ. Зарплата членів РП на 30% вище, ніж зарплата державних службовців такого ж рангу. У Голови РП на 75%. Члени РП не мають права бути народними депутатами, членами уряду, займатися господарською діяльністю, працювати за сумісництвом, крім науково-дослідницької діяльності.

До членів РП виставляються високі вимоги:

• Громадянство України

• Вища економічна чи юридична освіта

• Досвід професійної діяльності в галузі державного управління

• Всі свої знання повинні підтвердити під час співбесіди перед обранням

• Знання державної мови

Повноваження РП розповсюджуються на ВРУ, органи виконавчої влади, НБУ, АМК, ФДМ, інші державні органи та установи, створені відповідно до законодавства України. РП має право контролювати також місцеві державні адміністрації, підприємства будь-якої форми власності, господарські товариства і будь-які організації, які одержують та перераховують до бюджету якісь платежі, а а також ті організації, яким законодавством надано митні та податкові пільги. Мають право контролювати об’єднання громадян, недержавні фонди та некомерційні організації. вони мають право оперативного контролю. Мають провадити комплексні ревізії та тематичні перевірки за окремими розділами та статтями бюджету. Вони проводять дослідження порушень і відхилень у бюджетному процесі і роблять підготовку доповідних записок до ВРУ. Вони зобов’язані вести підготовку та внесення висновків до ВРУ як по затверджених бюджетах, так і по внесених пропозиціях депутатів. Членів РП не можна звільняти до кінця строку повноважень.