9. Період скіфів- сарматів (7-3 ст. До н.Е.)

Існую можливість того, що скіфи та кіммерійці- один народ.

Антропологічне змішування.

Скіфи- войовничий народ. Походи (на тер. Малої Азії). Сформували надзвичайно велику державу.

Скіфські будівлі були покриті соломою, мали глиняну підлогу, піч, мали ями-погреби для зберігання різних запасів.

У 5 ст. до н.е.- форм. перші скіфські городища.

Структура- неоднорідна; склад. з акрополя (центр. тер., де проживала скіфська аристократія, будинки кам яні або цегляні, печі на дерев яних каркасах; акрополь огородж. від нижньою частини міста кам яною стіною; ремісничі хати- набагато менші, ніж аристократичні, 2-3 кімнати, піч, жертовник; робоче місце поряд з будинком (майстерня). Поряд з будинком- амбари, огороджувались. В центрі- святилище для богині.

Скіфи поділялись на:

1. Скіфи- вершники (скіфи-воїни, аристократія, власники великих стад, жили переважно кочовим життям, мали озброєних людей для охорони майна)

2. Осілі скіфи (без худобні, обробляли землю і лишалися на місці

1.Скіфи-царі

2.Скіфи-раби

(система соціальної нерівності)

Спільність скіфів і українців:

зустрічали гостей з хлібом-сіллю

побратимство

вишитий одяг на рукавах і грудях

пострижені під макітру

не мали звуку «ф», замість нього був звук «хв»

У 3 ст. до н.е.- 3 ст. н.е. – новий союз іракомовних племен- сарматів (підперезані мечем). Політично-військове об єднання кількох войовничих народів (аланів, роксоланів, аорсів тощо)

Перехідний етап від родоплемінного до ранньокласового сусп..

Властиві пережитки матріархату (їх називали- керовані жінками. Цариці- Томерис, Тамагу; войовнича жінка)

Думка, що сармати походять від скіфів і амазонок.

Спільні риси культури скіфів і сарматів:

подібні орнаменти глиняного посуду

бронзові казани

мистецтво звіриного стилю

озброєння: луки, стріли, мечі

Одяг включав коротку сорочку, штани, плащ, який скріплювався фібулою, шкіряні чобітки.

Нове: чотирьохколесний віз (дерев яний, без цвяхів)

Сармати представлені в козацьких літописах (козацько-сарматські предки…)

10. Грецька колонізація

На тер. Криму почалась ще у 8 ст. до н.е.

Причини грецької міграції:

Аграрна (нестача землі)

Соціальна

Етнічна (полісний спосіб життя, специфіка полісу- неоднорідний, права мали тільки вільні громадяни)

Греки протиставляли себе іншим: елліни-варвари

Перші грецькі міста- Борисфеніда, Ольвія, Тіра, Пантікапей, Херсонес, Феодосія та ін.. Згодом сформ. Поліси. Поліс поєднував власне місто (як центр політ. життя, ремесла і торгівлі) і прилеглу с/г округу.

Гр. поліс- рабовласницька республіка. Поліс мав законодавчу (народні збори), виконавчу (колегії, магістратури), судову (суди) владу. За форм. Правління поліси: -аристократичні, - демократичні (в 6, 7, 8 ст. до н.е.- розгляд. як найгірша форма правління)

Греки принесли в Крим освіту (дітей навчили читанню, лічбі, письму, риториці)

(!) Греки принесли мову на тер. України

Фізичне виховання дітей (біг, стрільба з лука)- гімназії (займалися тільки фіз.. підготовкою)

Культура: театр (прийшов з Елліади)

Релігія: пантеон богів

В 4-3 ст. до н.е.- Боспорське царство в районі Керченської протоки (сформув. шляхом злиття декількох полісів, що незвичайно (поліси зазвичай- незалежні)

Значення гр. колонізації для України:

На місцевий грунт перенесено демократичний полісний устрій

Полісний устрій= початок урбанізації, розподіл праці

Антична культура поширилась на тер. України.