6 Основних типів наступальної стратегії:
дії, спрямовані на те, щоб протистояти сильним сторонам конкурента або перевершити їх;
дії, спрямовані на використання слабостей конкурента;
одночасний наступ на декількох фронтах;
захоплення незайнятих просторів;
партизанська війна;
упереджуючі удари
Головними принципами наступу є:
сила позиції лідера.
знайти слабке місце в силі лідера та атакувати його.
атаку слід проводити на якомога вузькому фронті.
Принципи оборонної (захисної) стратегії:
№ 1 – оборонна стратегія тільки для ринкового лідера.
№2 – це мужність атакувати самого себе.
№ 3 – сильні кроки конкурентів завжди треба блокувати.
В межах захисної стратегії :
позиційна оборона
фланговий захист;
контратака
стратегічні альянси - довгострокові угоди між фірмами, які виходять за межі звичайних ділових відносин, але не призводять до злиття компаній.
Основними цілями вступу підприємств до альянсів виступають:
досягнення економії на масштабах виробництва та/або маркетингу;
скорочення часу і витрат на впровадження продукції;
доступ до місцевих ринків і необхідних технологій;
розподіл ризику
Комплексна стратегія :
товарно–ринкова стратегія,
ресурсно–ринкова стратегія,
технологічна стратегія
інтеграційна стратегія
інвестиційно-фінансова стратегія,
соціальна стратегія,
управлінська стратегія.
Етапи розробки та реалізації конкурентної стратегії:
Встановлення цілей
Аналіз зовнішнього середовища
Дослідження внутрішнього середовища підприємства
Визначення стратегічної мети і постановки завдань
Аналіз стратегічних альтернатив і вибір стратегії
Планування реалізації стратегії
Реалізація стратегічних рішень
Характеристика етапів життєвого циклу розвитку ринків
Новий швидкозростаючий ринок
Ринок в період уповільнення зростання
Ринок в період застою
Стратегії фірм у відповідь на зміни в конкурентному середовищі галузі на стадії зрілості
1.Оптимізація обслуговування
2. Агресивні методи боротьби
3. Коригування виробничих потужностей
4. Скорочення параметричного ряду
5. Акцент на модернізацію виробничого процесу
6. Посилення уваги зниженню витрат
7. Збільшення обсягів продаж існуючим споживачам
8. Придбання фірм-конкурентів за низькою ціною
9. Вихід на міжнародні ринки
Конкурентні стратегії на стадії зрілості:
Конкуренція, спрямована на усунення суперників
Стратегія механічної монополізації
Стратегія інтегруючої консолідації
Конкуренція, спрямована на вигідну здачу позицій
Стратегія інтегруючої консолідації
Конкуренція, спрямована на відособлення від суперників
Стратегія повного відособлення бізнесу
Стратегія простого відособлення
Стратегія дезінтегруючого відособлення
Конкуренція, спрямована на зближення з суперниками
Стратегія компромісного співробітництва
Стратегія кооперативної солідарності суб'єктів бізнесу
стані стагнації або спаду:
стратегію фокусування шляхом виявлення, створення і розробки зростаючих ринкових сегментів
диференціацію на основі поліпшення якості і інновацій
постійне скорочення витрати і зростання продуктивності
Варіанти конкурентних стратегій для роздроблених галузей:
Створення й експлуатація типових умов
Забезпечення низьких витрат
Збільшення вигод для споживача шляхом інтеграції
Спеціалізація на виді товару/послуг
Спеціалізація на типі споживача
Фокусування на обмежених географічних районах
Конкурентні стратегії на міжнародних ринках:
передача іноземним фірмам права на використання її власних технологій або на вир і розп.
зміцнення національного виробництва;
багатонаціональна стратегія
глобальна стратегія
пошук методів нормалізації бізнесу аутсайдера ринку:
Перегляд поточної стратегії
Стратегія збільшення доходів
Стратегія послідовного зниження витрат
Стратегія продажу частини активів з метою збільшення готівкових коштів для збереження частки бізнесу, що залишилася
Комбінація відновних стратегій
Для фірми, що має слабку конкурентну позицію:
стратегія кругового наступу
стратегія оборони і зміцнення
стратегія негайного відступу і покидання галузі
стратегію «збору урожаю»
Лідер ринку:
продовження наступальної політики
збереження поточних позицій
конфронтація з конкурентами
Напрями адаптації стратегії конкуренції для фірм з сильною конкурентною позицією:
Пошук незайнятої ніші
Пристосування до конкретної групи споживачів
Створення кращого товару
Проходження за лідером
Захоплення невеликих фірм
Створення характерного іміджу
Типові стратегії гравців ринку:
Стратегії для ринкового лідера:
Розширення ринку
Захист частки ринку
Розширення частки ринку
Конкурентні атакуючі стратегії претендентів на лідерство в галузі:
Фронтальний наступ
Флангова атака
Тактика оточення супротивника
Здійснення обхідного маневру
стратегія партизанської війни
Стратегії для послідовників:
Стратегія переслідувача
Стратегія двійника
Стратегія імітатора
Стратегія пристосуванця
Стратегії для мешканців ніш:
Спеціалізація по кінцевих користувачах
Спеціалізація по вертикалі
Спеціалізація залежно від розмірів клієнтів
Спеціалізація на особливих клієнтах
Географічна спеціалізація
Продуктова спеціалізація
Спеціалізація на певному співвідношенні якість/ціна
Спеціалізація на обслуговуванні
Спеціалізація на каналах розподілу
Типи конкурентних стратегій з урахуванням структури конкурентного оточення
Відсутність явних лідерів
Створення умов для реалізації ефекту масштабу
Усунення зайвих витрат
Інтеграція з ланками, що відсутні в технологічному ланцюзі «проектування-виробництво-реалізація» продукції»
Спеціалізація на конкретному типі товару
Активні дії на регіональному ринку
Спеціалізація на індивідуальних замовленнях покупців
Домінування декількох компаній.
Агресивна реакція на зміну цін
Організація таємних альянсів
Лідерство в цінах
Активна нецінова конкуренція
Наявність монопольного тиску на ринок.
Підвищення вхідних бар'єрів в галузь
Конкуренція з нововведеннями в суміжних галузях
Протидія товарам-замінникам
Конкуренція з імпортною продукцією
Біол.підхід
віолентна
патієнтна
експлерентна
комутантна
етапами еволюційного розвитку віолентів
«гордий лев»
«могутній слон»
«неповороткий бегемот»
Стратегії у сфері масового виробництва
віолентна.
Стратегії диференціації продукції і сегментації ринку.
Патієнтная стратегія
Стратегії інноваційних дослідницьких організацій-робників.
експлеренти
Фірми-
Стратегії у сфері дрібного неспеціалізованого бізнесу.
комутантна
Тема 5
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ТОВАРУ ТА МЕТОДИ ЇЇ ОЦІНКИ
Конкурентоспроможність продукції (послуги) залежить від ряду чинників
техніко-економічних чинників
комерційних чинників
нормативно-правових чинників
Фактори конкурентоспроможності товару за стадіями відтворення продукту
Виробнича стадія
Стадія продажу
Споживання, користування
Пріоритетні фактори конкурентоспроможності товару на ринку
корисність для потенційного покупця
ціна товару
інноваційність продукції
Критерій конкурентоспроможності товару - це якісна та (або) кількісна характеристика продукції, що виступає основою для оцінки її конкурентоспроможності.
Основні критерії конкурентоспроможності товарів
Рівень якості товару та його стабільність
Соціальна адресність
Достовірність
Безпечність
Споживча новизна товару
Імідж товару
Інформативність товару
Ціна споживання товару
Критерії конкурентоспроможності послуг
Критерій результату виконання послуги
Критерій умов обслуговування
Критерій культури обслуговування
Критерій доступності послуги
Класифікація чинників конкурентоспроможності
Сфера дії
Макроекономічні
Мікроекономічні
Походження
Основні (природні)
Розвинені (штучні)
Спеціалізація
Загальні
Спеціалізовані
Стадії життєвого циклу
Виробничі
Збутові
Сервісні
Ринков
Соціально-економічна природа
Ресурси:
Інфраструктура.
Оцінка конкурентоспроможності продукції –визначення її рівня, що дає відносну характеристику здатності продукції задовольняти вимоги конкретного ринку в даний період, порівняно з продукцією конкурентів.
Принципи оцінки конкурентоспроможності товарів і послуг
Принцип протилежності цілей і засобів
Принцип врахування особливостей різних сегментів ринку
Принцип квазістабільності ринкової кон'юнктури
Принцип переважно раціональної поведінки суб'єктів ринку
Принцип оцінки з позиції певного суб'єкта ринку: виробника, продавця, споживача.
Орієнтація на певний тип ринку (внутрішній, зовнішній)
Орієнтація на конкретний сегмент ринку
Принцип відповідності вимогам технічного законодавства, нормативних і юридичних документів
Формування номенклатури критеріїв конкурентоспроможності з врахуванням рекомендованих вимог до товару та перевищенням обов'язкових вимог
Принцип виключення подвійного рахунку
Методи оцінки конкурентоспроможності товару
Принцип, що використовується
органолептичні, регістраційні, вимірювальні, соціологічні
експериментальні
розрахункові
статистичні
аналітичні
маркетингові
Номенклатура критеріїв
прямі
непрямі
Стадії ЖЦ товару на період оцінки
методи, що застосовуються на стадіях проектування та виготовлення продукції
методи, що застосовуються на стадіях реалізації та експлуатації
Ступінь врахування різноманітних якісних і цінових аспектів товару
метод порівняння з продукцією конкурентів за рівнем якості;
метод врахування лише одного, найбільш важливого якісного показника, і продажної ціни;
метод аналізу обґрунтованого переліку значущих якісних показників та повних витрат споживача на придбання та використання (споживання) продукції
Спосіб відбору значущих якісних та цінових аспектів товару
відбір здійснюється на основі опитування експертів
відбір здійснюється суб'єктами оцінки;
представників керівництва
опитування репрезентативної вибірки споживачів;
За показниками, на основі яких здійснено оцінку
диференційований
комплексний;
змішаний
Форма представлення результатів оцінки
розрахунково-аналітичний метод,
матричний метод
графічний метод
Етапи оцінки конкурентоспроможності продукції
Проведення маркетингових досліджень по вивченню ринку
Формулювання вимог до виробу
Визначення мети аналізу конкурентоспроможності
Визначення переліку параметрів виробу, що підлягають оцінці
Вибір оцінної бази
Аналіз технічного рівня виробу, ціни споживання й організаційно-комерційних показників.
Розрахунок одиничних, групових показників
Розрахунок інтегральних показників конкурентоспроможності товару. Висновок про конкурентоспроможність виробу, порівняно з базовими зразками
Розробка техніко-економічних рішень про підвищення конкурентоспроможності виробу
Рішення про виробництво та вихід на ринок з пробними продажами
оцінки конкурентоспроможності продовольчих товарів
методи кількісної оцінки диференціальний, комплексний і змішаний;
матричні методи
Комплексні показники конкурентоспроможності послуг
Якість товарів, що реалізуються
Раціональність асортименту товарів
Доступність послуги
Умови обслуговування
Культура обслуговування
Конкурентоспроможність товару = Якість + Ціна + Обслуговування
поняття якості
фізичні властивості,
функціональні характеристики,
конструктивні й ергономічні параметри,
безпека користування товаром,
упаковка,
дозування
Показники якості товару
Призначення
Екологічні
Патентно-правові
Безпеки
Технологічності
Естетичні
Ергономічні
Надійності
Групи факторів, що впливають на рівень якості продукції
1. Технічні
2. Організаційні
3. Економічні
4. Суб'єктивні
Кількісна оцінка рівня якості продукції
методи:
експериментальний
розрахунковий
органолептичний
експертний
соціологічний
реєстраційний
Стандартизація – це діяльність по встановленню у нормативних документах певних вимог (норм, правил та характеристик) з метою забезпечення
технічної та інформаційної сумісності
взаємозамінності продукції
єдності вимірів
безпеки продукції (послуг) для оточуючого середовища
Стандарт - документ, яким визначається (нормується) предмет, що стандартизують.
Стандарти містять у собі повну характеристику товару:
технічні умови його виготовлення;
правила приймання;
сортування;
пакування;
маркування;
транспортування;
зберігання.
Сертифікація – це процедура підтвердження відповідності, шляхом якої незалежна від виробника (продавця, виконавця) та споживача (покупця) організація документально засвідчує, що продукція відповідає встановленим вимогам
Система якості – це сукупність організаційної структури, методик, процесів і ресурсів, необхідних для здійснення управління якістю.
Під управлінням конкурентоспроможністю продукції слід розуміти процес планування, забезпечення необхідного рівня і підвищення конкурентоспроможності продукції за допомогою цілеспрямованого впливу на умови і чинники, що формують конкурентоспроможніст
Прийняття рішень підходи:
Маркетинговий підхід
Інтеграційний підхід
Системний підхід
Конкретними шляхами всебічної економії часу можуть бути наступні
Скорочення неефективно використовуваного часу
Залучення оптимальних обсягів людських, інформаційних та інших видів ресурсів.
Паралельне виконання інженерних та інших різновидів робіт.
Інтенсифікація інформаційних процесів.
Скорочення періоду планування
Мінімізація кількості ланок в мережі реалізації
Тема 6
СИСТЕМА ТА ПРОЦЕС УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА
конкурентоспроможність підприємства можна визначити як потенційну або реалізовану здатність економічного суб’єкта до ефективного довготривалого функціонування у релевантному зовнішньому середовищі.
ознаки:
динамічність
релевантність
відносність
Класифікація чинників конкурентоспроможності підприємства
Місце виникнення
внутрішні
зовнішні
Сфера походження
науково-технічні
організаційно-економічні
соціальні
екологічні
політичні
Характер чинника
загальні
специфічні
індивідуальні
Тривалість дії
постійні
тимчасові
Ступінь взаємообумовленості
незалежні
похідні
Ступінь корисності
стимулюючі
дестимулюючі
Роль у забезпеченні конкурентоспроможності підприємства
основні
другорядні
аспектами забезпечення конкурентоспроможності підприємства є
виробничий
маркетинговий
фінансовий
інноваційний
управлінський
кадровий
організаційно-культурний
принципами оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства є:
комплексність
системність
об’єктивність
динамічність
безперервність
оптимальність
показники, що визн.конк.під-ва
конкурентоспроможність продукції;
фінансовий стан підприємства;
ефективність збуту та просування товарів;
ефективність виробництва;
імідж підприємства
методи оцінки КП
Графічний метод
Матричні методи
Табличний метод
Розрахункові методи:
специфічні методи
комплексні методи :
Метод, що базується на оцінці конкуренто-спроможності продукції підприємства
Метод, що базується на аналізі порівняльних переваг підприємств-конкурентів
Метод, заснований на теорії ефективної конкуренції
Інтегральний метод
Метод самооцінки діяльності
Матричний метод (розроблений консалтинговою групою Бостона).
Критерії та показники конкурентоспроможності підприємства
Ефективність виробничої діяльності підприємства
Витрати на виробництво одиниці продукції, грн.
Фондовіддача, тис. грн.
Рентабельність товару, %.
Продуктивність праці, тис. грн. /чол.
Фінансовий стан підприємства
Коефіцієнт автономії
Коефіцієнт платоспроможності
Коефіцієнт абсолютної ліквідності
Коефіцієнт оборотності оборотних коштів
Ефективність організації збуту та просування товарів
Рентабельність продажу, %.
Коефіцієнт затовареності готовою продукцією
Коефіцієнт завантаження виробничих потужностей
Коефіцієнт ефективності реклами і засобів стимулювання збуту
Конкурентоспроможність товару
Якість товарів
Ціна товару
Бенчмаркінг - це метод сучасного менеджменту, за допомогою якого компанія проводить порівняння своєї діяльності з практикою інших компаній з метою здійснення конкретних змін, що дозволяють покращити діяльність і підвищити її конкурентоспроможність.
Етапи бенчмаркинга
Визначення об'єкту
Вибір компанії для порівняння
Пошук еталонних підприємств
Аналіз
Впровадження
Нова оцінка
Внутрішні конкурентні переваги
Конкурентоспроможність виробу
Фінансовий стан підприємства
Ефективність маркетингової діяльності
Рентабельність продажів.
Імідж (марочний капітал) підприємства
Ефективність менеджменту
матриця групового ранжирування конкуруючих фірм
Лідери
Претенденти на роль лідера
Послідовники
Фірми, що зайняли ринкову нішу
Ті, що займають ринкову позицію
Банкроти
Базові критерії конкурентоспроможності підприємства
Наявність і забезпеченість виробничими ресурсами
Наявність і забезпеченість матеріально-технічними ресурсами
Забезпеченість кадрами
Система управління організацією
Ефективність виробничої діяльності підприємства
Ділова активність підприємства і ефективність організації збуту і просування товарів
Конкурентоспроможність продукції
Фінансовий стан організації
Управління конкурентоспроможністю підприємства певний аспект менеджменту підприємства, спрямованого на формування, розвиток та реалізацію конкурентних переваг та забезпечення життєздатності підприємства як суб’єкта економічної конкуренції.
Об’єкт рівень конкурентоспроможності, необхідний і достатній для забезпечення життєздатності підприємства як суб’єкта економічної конкуренції.
Суб’єкт
власник підприємства
вищий управлінський персонал підприємства
лінійні менеджери
менеджери-економісти консалтингових фірм
державні та відомчі управлінські структури та органи
процесний підхід процес реалізації певної сукупності управлінських функцій - цілевстановлення, планування, організації, мотивації та контролю діяльності по формуванню конкурентних переваг та забезпеченню життєдіяльності
принципи управління конкурентоспроможністю
принцип єдності теорії та практики
принцип системності управління
принцип наукової обґрунтованості управління
принцип ранжування об’єктів управління
принцип багатоваріантності
принцип співставності управлінських рішень
принцип збереження та розвитку конкурентних переваг підприємства
принцип ринкової орієнтації
принцип цільової спрямованості
принцип комплексності
принцип гнучкості
принцип етапності
організаційно-економічний механізм системи управління КП
Вибір конкурентної стратегії підприємства
Досягнення синергетичного ефекту в системі управління конкурентоспроможністю
Реформування системи управління персоналом і трудовою мотивацією
Системний підхід до диверсифікації та планування виробництва
Комплексний підхід до підвищення якості і конкурентоспроможності продукції,
Реорганізація системи внутрішньофірмового обліку й аналізу
Удосконалення внутрішньофірмового фінансового менеджменту
Інформаційне забезпечення системи внутрішньофірмового управління
Концепції забезпечення КП:
виробничо-орієнтована концепція;
продуктово-орієнтована концепція;
концепція орієнтації на продажі;
концепція орієнтації на споживача;
концепція соціально-відповідального маркетингу
Типологія бізнесових організацій
Фокус уваги (маркетингова орієнтація) організації
Організація, що зорієнтована на виробництво
Організація, що зорієнтована на продукт
Організація, що зорієнтована на продажі
Організація, що зорієнтована на споживача
Організація, що зорієнтована на соціальну відповідальність
Характер взаємодії організації із зовнішнім середовищем
Механістичні організація
Органічні організація
Характер взаємодії організації з людиною
Корпоративна організація
Індивідуалістська організація
Розмір організації
Велика організація
Середня організація
Мала організація
Тема 7
.Підвищення Кс - процес змін, і як будь-який процес, особливо той, який викликає певні протидії, він потребує управління і, зокрема, стратегічного підходу.
Програмою підвищення Кс - є організований комплекс робіт, спрямований на вирішення завдання підвищення Кс продукції та/або п-ства, виконання котрого обмежено в часі, а також пов’язано зі споживанням конкретних фінансових, матеріальних і трудових ресурсів.
Діяльність як об’єкт управління у вигляді програми:
*має комплексний характер
*досягнення цілей діяльності
* обмеження за часом, фінансовими, матеріальними та трудовими ресурсами;
*тривалість та вартість діяльності прямо залежить від організації виконання усього комплексу робіт.
Програми підвищення Кс характеризуються:
цільовою спрямованістю та складністю мети;
багатозначністю та невизначеністю середовища;
складною організаційною структурою;
складною динамікою функціонування та великими термінами розробки;
суттєвими ризиками успішного виконання.
Управління програмою підвищення конкурентоспроможності – це мистецтво координації людських і матеріальних ресурсів протягом розробки та реалізації програми підвищення конкурентоспроможності для досягнення визначених в програмі результатів щодо складу та об’єму робіт, вартості, часу, якості, цільового рівня конкурентоспроможності та рівня задоволення учасників програми.
Успішне виконання критерії:
- строки завершення програми, вартість та бюджет програми, якість виконання робіт і специфікації вимог до результатів, ступінь задоволення замовників.
принципи:
- сполучення єдиноначальності керівника та колегіальних повноважень представників груп для спільного прийняття рішень;
- наділення керівників повноваженнями та відповідальністю при прийнятті рішень;
- організація єдиного керування на всіх стадіях розробки та реалізації програми;
- дотримання термінів та збалансованості ресурсів, що використовуються;
- комплексне врахування інтересів усіх залучених і зацікавлених сторін, і в першу чергу, – учасників програми.
Учасниками програми є:
Головний учасник , Інвестор ,Проектувальник , Постачальник, Підрядник , Консультант, Керівник програмою , Команда програми , Банк – як інвестор.
засоби підвищення КсП:
промисловий інжиніринг: комп’ютеризація та автоматизація процесів на підприємстві, забезпечення гнучкості виробничого процесу;
організаційний розвиток;
економічні засоби: управління запасами, фінансами;
біхевіористські засоби.
Організаційні форми підвищення Кс:
гуртки підвищення якості та продуктивності;
групи по підвищенню якості та продуктивності;
комплексні бригади по підвищенню якості та продуктивності;
фірми підвищення продуктивності.
Гурток якості – група співробітників, що функціонує безпосередньо на робочих місцях, основною задачею якої є пошук, вивчення та вирішення практичних задач, а також постійне
Сферами підвищення Кс:
управління інноваціями та технологіями;
процес виробництва;
використання інформації;
управління людськими ресурсами;
управління змінами тощо.
Способи підвищення конкурентоспроможності:
ґрунтовне вивчення запитів споживачів і аналіз конкурентів;
обґрунтована рекламна політика;
створення нової продукції;
покращення якісних характеристик продукції;
модернізація обладнання;
всебічне зниження витрат;
вдосконалення обслуговування у процесі купівлі та післяпродажного сервісу тощо.
Напрями дій при розробці та виконанні програми підвищення Кс:
вибір стратегії
формулювання цілей і завдань
оцінка можливостей та альтернативних варіантів
визначення пріоритетних напрямків дій
розробка системи контролю й оцінювання
виконання
моніторинг та оцінювання.
Зовнішні передумови, що визначають необх. розробки програм (формують зовнішній контекст, в якому діє підприємство):
опосередкованого впливу:
-економічні
-науково-технічні
-політико-правові
-соціальні
безпосереднього впливу (проміжне середовище підприємства).
Внутрішні передумови
організаційно-управлінські:
техніко-технологічні:
фінансові:
кадрові:
індикаторами нагальності розробки та впровадження програм :
загострення конкуренції,
уповільнення росту попиту на продукт,;
поява революційно нових технологій;
зростання інтенсивності конкурентної боротьби;
зниження рівня конкурентоспроможності продукції підприємства;
збитковість або низька прибутковість.
фактори успіху програми підвищення КсП:
чітко визначені ролі й обов’язки
зрозумілість (прозорість) програми
відчутні результати і прийнятний ризик
мотивація програми та підтримка співробітників
автономний бюджет програми
технологічна підтримка та консультаційне забезпечення
концентрація на пріоритетних цілях
зацікавлене і компетентне керівництво
Процес підвищення продуктивності
Визначити й установити пріоритет цілей підприємства, у т.ч.:
Визначити критерії обсягу виробництва в рамках організаційних обмежень:
Підготувати програму дій:
Усунути відомі перешкоди на шляху підвищення продуктивності
Розробити системи і методи вимірювання продуктивності:
Приступити до виконання програми дій:
Стимулювати робітників і менеджерів до досягнення високої продуктивності:
Підтримувати рівень зусиль по підвищенню продуктивності:
Контролювати організаційний клімат:
Етапи розробки програми підвищення конкурентоспроможності:
визначення та впорядкування пріоритетності цілей;
конкретизація цілей та діагностика ресурсних і часових обмежень;
формулювання стратегій реалізації програми;
планування дій і визначення фаз програми;
створення організаційної структури програми;
встановлення методів і вибір інструментарію вимірювання досягнутих результатів;
визначення витрат, що пов’язані з реалізацією програми;
оцінка ефективності заходів, що запропоновані.
Інструменти структурування програми
підвищення Кс :
- „дерево цілей” даної програми
- „матриця розподілу відповідальності”.
-„дерево вартості”
-„деревом ресурсів”
-„деревом ризиків»
Інструменти, що використовуються для структурування:
Сіткова діаграмна
Структура розподілу робіт.
Структурна схема організації
Дерево цілей
Дерево рішень
Сіткова модель
Матриця відповідальності
Процес структурування програми підвищення має складові:
Концептуальне опрацювання програми;
Визначення рівня деталізації, у т.ч.:
Розробка структури процесу – схеми життєвого циклу програми;
Організаційна структура, яка охоплює всі напрямки та середовище ;
Структура продукту;
План бухгалтерських рахунків;
Структура розподілу проекту;
Деталізація зведеного генерального плану;
Матриця розподілу відповідальності.
Сітковий графік і план використання ресурсів;
Система наряд-завдання;
Система контролю та звітності.
Процеси управління програмою: (реалізація)
-Процеси ініціювання
-Процеси планування
-Процеси виконання
-Процеси аналізу та контролю
-Процеси керування
-Завершальні процеси.
Реалізація програми пов’язана зі значним ступенем невизначеності та різноманіттям ризиків:
ризик, пов'язаний з нестабільністю економічного законодавства і поточної економічної ситуації,;
зовнішньоекономічний ризик
невизначеність політичної ситуації,
неповнота або неточність інформації;
коливання ринкової кон’юнктури, цін, валютних курсів тощо;
невизначеність природнокліматичних умов, можливість стихійних лих;
виробничо-технологічний ризик
невизначеність цілей, інтересів і поведінки учасників;
неповнота або неточність інформації про фінансовий стан і ділову репутацію підприємств-учасників.
Контроль програми підвищення Кс включає:
моніторинг ;
виявлення відхилень від цілей за допомогою низки критеріїв і обмежень;
прогнозування наслідків ситуації, що склалась;
обґрунтування необхідності вжиття корегуючих заходів.
Контроль здійснюється у трьох основних формах. Попередній контроль, поточний, заключний.
Програми підвищення конкурентоспроможності галузі та країни
Вітчизняний підхід до забезпечення конкурентоспроможності національної економіки.
До шляхів підвищення Кс країни відносять:
=внутрішньополітичну стабільність;
=створення гнучких економічних структур;
=розвиток наступальної стратегії на міжнародних експортних ринках;
=акцент на якості та швидкості при виконанні реформ;
=інвестування у покращення умов праці;
=вкладення капіталу в традиційні галузі та в промисловість;
=широке інвестування освіти, а також системи безперервного навчання;
=сприяння заощадженням населення та інвестиціям у власну економіку;
=підтримання соціальної згоди шляхом скорочення різниці у заробітній платі та зміцнення середнього класу тощо.
У програмі виокремлено наступні напрямки поліпшення конкурентоспроможності національної економіки.
Регуляторна політика
Промислово-інвестиційна політика.
Високі технології:
Аграрна політика:
Енергетика та ресурсозбереження
Недоторканне право власності
Податкова політика
Фінансові ринки