27. Платежі за забруднення та критерії їх нарахування.

До економічних методів управління процесом природокористування належать також платежі за забруднення. Плата за забруднення навколишнього середовища встановлюється за:

1)викиди в атмосферу забруднювальних речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення,

2)скиди забруднювальних речовин у поверхневі води,територіальні та внутрішні морські води, а також у підземні горизонти.

3)розміщення відходів у навколишньому середовищі.

Розміри вказаних платежів встановлюються на підставі лімітів викидів і скидів забруднювальних речовин,що визначаються для підприємств з урахуванням гранично допустимих викидів {ГДВ} і скидів {ГДС} щодо кожного інградієнта в т/рік. Ліміти розміщення відходів у навколишньому природному середовищі визначаються для підприємств як фізичний обсяг відходів по класах їх токсичності. Встановлюють їх органи Міністерства охорони навколишнього середовища України у формі видачі дозволів на викиди і скиди забруднювальних речовин і розміщення відходів. Ліміти викидів і скидів забр.речовин встановлюються на 1 рік і доводяться до підприємств не пізніше 1 липня попереднього року.

За понадлімітні викиди і скиди забр.речовин і розміщення відходів (понад ГДВ,ГТС) установлюють ся штрафні платежі( в межах від 1 до 5 разів)

Критерієм для розрахунку платежів за забруднення є збитки від нього. Ці збитки проявляються рівночасно в моральному, соціальному, естетичному, натуральному, економічному аспектах. Але здебільшого оцінюються економічні збитки, які завжди є тільки частиною загальних. Оцінка моральних і соціальних збитків становить певні труднощі через відсутність відповідних методик.

29.Принцип нульового рівня споживання природних ресурсів.

використовується в багатьох економічно розвинених країнах для регулювання споживання первинних переробних ресурсів у державному масштабі. За нульовий рівень береться обсяг первинних природних ресурсів, використаних підприємством за попередній рік, а на наступний – перевищення цього рівня споживання обмежується в державному масштабі чітко визначеним коефіцієнтом (це може бути для певних видів ресурсів 2-7%). Дотримання коефіцієнта обов’язкове, оскільки з порушника стягується штраф, який може перевищити прибутки підприємства.

30.Поняття про геосфери та навколишнє середовище. Компеснаційні можливості біосфери.

Поверхня нашої планети являє собою оболлонку-геосферу(географічну оболонку), яка склад. з сукупності 4х сфер:атмо-,гідро-,літо- і біосфери. ЇЇ межі проводяться за термічними ознаками: верхня-шар озону,нижня-верхній шар земної кори. Вся гідро і біосфери нал. До географічної оболонки,яка існувала ще до появи людства. Виділяють зовнішні оболонки — магнітосферу, атмосферу і гідросферу, та внутрішні — літосферу, мантію і ядро Землі. Атмосфера — це газова оболонка Землі, яка обертається разом з нею. Гідросфера— це водяна оболонка Землі. Літосфера - Зовнішня тверда оболонка Землі.

Частина г.о.,освоєна людиною,змінена нею та втягнена в процес матеріального вир-ва наз навк середовищем(довкіллям).Вона виникла і існує тільки завдяки існуванню сусп-ва.

Компенсаційні можливості біосфери в цілому та її складових обмежені. Будь-яка людська діяльність — це антропогенне навантаження на біосферу. З появою машин воно почало набирати великої сили. Тому процес розвитку виробничої та соціальної сфер неминуче супроводжується збільшенням антропогенного навантаження на природні компоненти біосфери. Природна рівновага у будь-якому регіоні Землі зберігається завдяки саморегуляції та самовідновленню біосфери. Якщо ж відходи виробництва і споживання знищуються не так швидко, як надходять, виникає забруднення довкілля. Сучасні антропогенні процеси набувають надзвичайно великих масштабів і до того ж прискорюються високими темпами.