- •Поняття фінансів, їх ознаки і функції
- •Поняття та склад фінансової системи України.
- •Поняття, стадії та методи фінансової діяльності держави.
- •Загальна характеристика державних органів, що здійснюють керівництво фінансовою діяльністю.
- •Правовий статус Міністерства фінансів України
- •Предмет фінансового права.
- •7. Метод фінансово-правового регулювання. Його особливості.
- •Фінасове право в системі права України
- •Система фінансового права як галузі права, галузі законодавства та учбової дисципліни.
- •Джерела фінансового права. Фінансове законодавство
- •11. Наука фінансового права
- •12. Фінансово-правова норма: поняття, ознаки та особливості.
- •13. Структура фінансово-правових норм
- •14. Види фінансово-правових норм.
- •15. Фінансово-правові відносини. Поняття та особливості.
- •16. Структура фінансових правовідносин.
- •17. Суб'єкти фінансового права та суб'єкти фінансових правовідносин. Правосуб'єктність.
- •18. Юридичні факти. Виникнення, зміна та припинення фінансових правовідносин.
- •19. Види фінансових правовідносин.
- •20. Поняття і значення фінансового контролю, принципи його здійснення.
- •21. Види та форми фінансового контролю.
- •22. Методи фінансового контролю.
- •23. Загальна характеристика органів фінансового контролю.
- •24. Рахункова палата як орган фінансового контролю.
- •25. Повноваження органів державної контрольно-ревізійної служби у галузі фінансового контролю.
- •26. Поняття бюджету як економічної, матеріальної та правової категорії.
- •27. Структура бюджету. Класифікація доходів та видатків бюджету.
- •28. Складові бюджету. Загальний, спеціальний та резервний фонд бюджету. Дефіцит та профіцит бюджету.
- •29. Поняття, склад та принципи бюджетної системи.
- •30. Розподіл доходів та видатків між ланками бюджетної системи.
- •31. Поняття міжбюджетних відносин. Бюджетне регулювання.
- •32. Поняття та види міжбюджетних трансфертів.
- •33. Порядок надання міжбюджетних трансфертів. Зміст нормативів бюджетної забезпеченості.
- •34. Бюджетне право у системі фінансового права України. Особливості бюджетних правовідносин.
- •35. Бюджетні повноваження України та органів місцевого самоврядування.
- •36. Поняття, стадії та принципи бюджетного процесу.
- •37. Складання проектів бюджетів.
- •38. Розгляд і прийняття бюджетів.
- •39. Виконання бюджетів.
- •40. Звітність про виконання бюджетів.
- •41. Особливості правовідносин у галузі видатків. Кошторисно-бюджетне фінансування.
- •42. Поняття та види державних доходів, співвідношення державних та публічних доходів.
- •43. Поняття, класифікація та основні риси неподаткових доходів.
- •44. Поняття і особливості правового регулювання зборів.
- •46. Поняття, риси (ознаки) та функції податку.
- •47. Класифікація податків та зборів.
- •48. Поняття податкової системи та системи оподаткування. Принципи побудови системи оподаткування.
- •50. Поняття податкового права.
- •51. Характеристика елементів податку.
- •52. Податкові правовідносини: зміст та особливості.
- •53. Суб'єкти податкових правовідносин. Поняття та зміст податкової правосуб'єктності.
- •55. Податкові агенти. Представництво у податковому праві.
- •57. Податок з доходів фізичних осіб: об'єкт, ставка, порядок нарахування, утримання та сплати податку.
- •58. Загальна характеристика, платники, об'єкт та ставки податку на прибуток підприємств.
- •59. Правові засади амортизаційних відрахувань. Порядок обчислення податку на прибуток підприємств
- •61. Податкове зобов'язання та податковий кредит. Порядок обчислення податку на додану вартість.
- •62. Акцизний податок: поняття, платники, об'єкт, підакцизна продукція.
- •63. Особливості справляння земельного податку.
- •64. Спрощена система оподаткування.
- •65. Місцеві податки і збори
- •66. Порядок погашення зобов’язань платника перед бюджетом
- •67. Податковий борг. Оскарження рішень контролюючого органу.
- •68. Поняття та склад податкового правопорушення
- •69. Відповідальність за порушення податкового законодавства. Особливості застосування фінансових санкцій.
- •70. Поняття та склад банківської системи
- •71. Поняття, ознаки та види банків. Особливості банківської діяльності
- •72. Правовий статус Національного Банку України
- •73. Порядок відкриття та види банківських рахунків
- •74. Правове регулювання безготівкових розрахунків
- •75. Правове регулювання готівкових розрахунків, правила ведення касових операцій
- •76. Банківське регулювання і банківський нагляд
- •77. Поняття валюти, валютних цінностей, суб’єктів валютних відносин
- •78. Зміст валютного регулювання: валютні операції і валютні обмеження.
- •79. Поняття і зміст валютного контролю. Відповідальність за порушення валютного законодавства.
- •80. Правові основи державного боргу
44. Поняття і особливості правового регулювання зборів.
Місцеві податки й збори є частиною системи оподаткування держави та одним із атрибутів місцевого самоврядування. Відносини щодо запровадження місцевих податків і зборів ґрунтуються на нормах Конституції України і регулюються передусім ст. 15 ЗУ «Про систему оподаткування».
У нашій державі види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення визначає Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993 р. № 56-93 (зі змінами), що базується на положеннях ст. 15 ЗУ «Про систему оподаткування».
Згідно зі ст. 15 Закону, уповноваженими на встановлення місцевих податків і зборів є сільські, селищні та міські ради. Виняток — збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон. Його встановлюють обласні ради.
Органи місцевого самоврядування самостійно запроваджують і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку та в межах установлених граничних розмірів ставок. У рамках своєї компетенції вони мають також право запроваджувати пільгові податкові ставки, скасовувати деякі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочку щодо сплати місцевих податків та зборів. При цьому в обов'язковому порядку мають справлятися на території відповідної територіальної громади комунальний податок та збори за паркування автотранспорту, ринковий, за видачу ордера на квартиру, за видачу дозволу на розташування об'єктів торгівлі та сфери послуг, із власників собак.
Платниками місцевих зборів можуть бути як фізичні, так і юридичні особи залежно від об'єкта оподаткування.
Збір за паркування автотранспорту сплачують юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях.
Ринковий збір — це плата за торгові місця на ринках і в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари.
Збір за видачу ордера на квартиру сплачують за послуги, пов'язані з видачею документа, що дає право на заселення квартири.
Платниками збору з власників собак є громадяни—власники собак (окрім службових), які проживають у будинках державного і громадського житлового фонду та приватизованих квартирах.
Платниками курортного збору є громадяни, які прибувають до курортної місцевості.
Збір за право на проведення кіно- і телезйомок
Збір за участь у перегонах на іподромі справляють з юридичних осіб та громадян, які виставляють своїх коней на змагання комерційного характеру.
Збір за виграш на перегонах справляє адміністрація іподромів з осіб, які виграли у грі на тоталізаторі па іподромі, під час видачі їм виграшу
Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, справляють у вигляді відсоткової надбавки до плати, визначеної за участь у грі.
Збір за право на використання місцевої символіки справляють із юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою.
Платниками збору за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей є юридичні особи і громадяни, які мають дозвіл гта проведення таких заходів.
Збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, справляють з юридичних осіб та громадян України
Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі — це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях.
45. Державне мито — це плата за здійснення юридично значущих дій в інтересах юридичних і фізичних осіб уповноваженими на це компетентними органами та видачу їм відповідних документів, що мають правове значення. Розмір ставок державного мита і порядок його нарахування встановлено Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 р. № 7-93 (зі змінами) (далі — Декрет). Водночас деякі закони вносять зміни до зазначеного Декрету, зокрема до ставок справляння держмита.
Платниками державного мита в Україні є фізичні та юридичні особи за вчинення в їх інтересах дій і видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами. Законодавство визначає об'єкти справляння державного мита.
Державне мито справляють:
із позовних заяв, заяв із переддоговірних спорів, заяв (скарг) у справах окремого провадження і скарг на рішення стосовно релігійних організацій, з апеляційних скарг на рішення судів, скарг на рішення, що набули законної сили, а також за видачу судами копій документів;
із позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, що їх подають до господарських судів, апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про їх перегляд за нововиявленими обставинами;
за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад, а також за видачу дублікатів нотаріально засвідчених документів;
за реєстрацію актів громадянського стану, а також видачу громадянам повторних свідоцтв про реєстрацію актів громадин ського стану і свідоцтв у зв'язку зі зміною, доповненням, виправленням і поновленням записів актів громадянського стану;
за видачу документів на право виїзду за кордон і про запрошення в Україну осіб з інших країн, за подовження терміну їх чинності та за внесення змін до цих документів; за подовження терміну чинності візи для в'їзду в Україну, транзитного проїзду через її територію (перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства); за видачу або подовження терміну чинності посвідки на проживання в Україні іноземцям та особам без громадянства; за оформлення віз для в'їзду в Україну, транзитного проїзду через її територію, а також із заяв про прийняття до громадянства України або про вихід з громадянства України;
за видачу нового зразка паспорта громадянина України (крім обміну нині чинного паспорта на паспорт нового зразка); за оформлення нового зразка паспорта громадянина України для поїздки за кордон; за видачу громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон або подовження терміну його чинності;
за реєстрацію місця проживання громадян;
за видачу дозволів на право полювати та рибалити;
за операції з випуску (емісії) цінних паперів, окрім облігацій державних і місцевих позик, іпотечних цінних паперів (іпотечних сертифікатів та іпотечних облігацій), сертифікатів фондів операцій із нерухомістю та за операції з видачі приватизаційних паперів;
за операції з об'єктами нерухомого майна, що їх здійснюють на товарних біржах, за винятком операцій із примусового відчуження такого майна у випадках, передбачених законами України;
за проведення прилюдних торгів (аукціону, тендеру) об'єктами нерухомого майна, крім операцій із примусового відчуження такого майна у випадках, передбачених законами України;
за видачу охоронних документів (патентів і свідоцтв) на об'єкти інтелектуальної власності, а також за дії, пов'язані з підтриманням чинності патентів на сорти рослин;
за подання до Кабінету Міністрів України проекту створення промислово-фінансової групи.
Ставки державного мита визначають кількома методами:
* у відсотках (від ціни договору, позову, вартості майна тощо);
* у твердих сумах:
а)в абсолютних грошових сумах;
б)у сумах, що їх обчислюють у відповідних частинах до офіційно встановлених величин (мінімальна заробітна плата, неоподатковуваний мінімум доходів громадян).
Мито можна сплачувати готівкою, митними марками і шляхом перерахувань із рахунку платника у кредитній установі. З позовів, поданих до суду, зокрема господарського, в іноземній валюті, а також за дії та операції в іноземній валюті державне мито сплачують так само. Порядок сплати державного мита встановлює Міністерство фінансів України.