3. Правові форми фін діяльності.

Фінансова діяльність держави й місцевого самоврядування проявляється у відповідних формах як зовнішньому вираженні такої діяльності, що зумовлено змістом останньої. Такі форми можна розмежувати на правові та неправові

Із найбільш поширених не правових форм фінансової діяльності є: роз’яснення фінансового законодавства населенню, проведення засідань комітетів або комісій представницьких органів з бюджетно-фінансових питань тощо. Характерно для цих форм те, що вони не мають юридичного значення, а лише створюють передумови для здійснення правових форм фінансової діяльності в яких виявляється державно-владний характер дій органів влади в галузі фінансів.

Правові форми фінансової діяльності здійснюються шляхом прийняття й реалізації фінансово-правових актів, які є рішеннями органів державної влади й місцевого самоврядування, прийняті в межах їхньої компетенції згідно з чинним законодавством у процесі формування, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів коштів держави й місцевого самоврядування.

Фінансово правові акти у формі яких здійснюється фінансова діяльність – це належним чином прийняті органами державної влади й органами місцевого самоврядування рішення з фінансової діяльності, що віднесені до їх компетенції та мають юридичні наслідки.

Фінансово-правові акти можна класифікувати за різними критеріями:

за юридичної силою:

- законодавчі, до яких відносяться закони, що приймаються Верховною Радою України з питань фінансової діяльності держави й місцевого самоврядування;

- підзаконні фінансово-правові акти являють найбільш чисельну групу фінансових нормативно-правових актів, які видано на підставі й на виконання закону. Серед них виділяються фінансово-правові акти органів місцевого самоврядування – це публічні, офіційні документи, прийняті органами місцевого самоврядування, що мають юридичну силу й спрямовані на врегулювання владних відносин в сфері фінансової діяльності місцевих утворень. Їх характерними ознаками є: підзаконність; обмеження їх юридичної сили певною територією; обов’язковість виконання усіма підприємствами, установами, організаціями та громадянами на відповідній території; відсутність необхідного затвердження з боку органів державної влади; можливість їх оскарження в судовому порядку.

за суб'єктами, які їх приймають:

- фінансово-правові акти Верховної Ради України;

- фінансово-правові акти Президента України:

- фінансово-правові акти Кабінету Міністрів України:

- фінансово-правові акти центральних органів виконавчої влади;

- фінансово-правові акти Верховної Ради і Ради Міністрів Автономної Республіки Крим;

- фінансово-правові акти місцевих органів виконавчої влади;

- фінансово-правові акти органів місцевого самоврядування

- фінансово-правові акти адміністрацій підприємств, установ, організацій.

за сферою дії:

- фінансово-правові акти, що діють на всій території держави;

- фінансово-правові акти, що діють у межах окремого регіону,

- фінансово-правові акти, що діють у межах окремого підприємства, установи, організації;

Характерною особливістю системи фінансово-правових актів є наявність в ній фінансово-планових актів, які відрізняються від інших актів своїм змістом. Фінансово-планові акти – це акти, що приймаються в процесі фінансової діяльності держави і місцевих утворень відповідними суб’єктами і містять планові показники щодо утворення, розподілу та використанню фінансів на певний період. Існування цієї групи актів зумовлено дією принципу плановості в процесі утворення, розподілу й використанню фінансових ресурсів. До фінансово-планових актів відносяться Державний та місцевий бюджети, фінансові плани та кошториси органів державного управління, підприємств, установ та організацій тощо.