23.Зміст актів про бюджет

Зміст Закону “Про державний бюджет”. Практика Верховної Ради України свідчить, що щорічні закони про державний бюджет включають різну кількість статей. Верховна Рада України — єдиний законодавчий орган, тому вона може приймати закони певного змісту з будь-якою кількістю статей. Однак є показники бюджету, які повинні бути в кожному законі про Державний бюджет. Зміст Закону України “Про Державний бюджет” в основному визначається статтею 28 Закону “Про бюджетну систему України” та “Правилами оформлення проекту Закону України про Державний бюджет України”, а також Регламентом Верховної Ради України.

У першій статті Закону завжди передбачається загальна сума доходів і видатків.

На початку Закону встановлюється граничний розмір дефіциту Державного бюджету. У Законі про Державний бюджет повинні бути визначені граничний розмір державного внутрішнього боргу та розмір державних зовнішніх запозичень для погашення державного боргу та фінансування дефіциту державного бюджету.

В законі повинен встановлюватися розмір оборотної касової готівки у Державному бюджеті України.

В Законі “Про Державний бюджет” визначаються захищені статті видатків, які фінансуються з Державного бюджету в першочерговому порядку.

Обов’язково в Законі передбачаються обсяги дотацій, суб-венцій до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і розміри коштів, що передаються до Державного бюджету з бюджетів областей та міста Києва.

Якщо сума видатків по окремій статті становить більше 0,1% загальної суми видатків Державного бюджету України, ці видатки підлягають подальшій деталізації у додатках до зазначеного Закону, ці додатки є невід’ємною частиною Закону України про Державний бюджет України. Внесення змін, уточнень та доповнень до них протягом бюджетного року здійснюється виключно за рішенням Верховної Ради України.

Доходи і видатки цільових загальнодержавних фондів, включених до складу Державного бюджету України, затверджуються щодо кожного фонду окремо. Поточні видатки цільових загальнодержавних фондів затверджуються Верховною Радою України в межах доходів цих фондів. Видатки розвитку цільових загальнодержавних фондів можуть бути скорочені Верховною Радою України із спрямуванням вилучених коштів на фінансування інших статей видатків Державного бюджету України.

Стаття 28 Закону України “Про бюджетну систему України” вміщує заборону встановлення, зміну або скасування існуючих податків, зборів, інших обов’язкових платежів у бюджет в Законі про Державний бюджет.

Фактичний зміст цих основних статей Закону про Державний бюджет заповнюється щороку іншими показниками, а юридичний — залишається незмінним. В інших статтях Закону про Державний бюджет України можуть бути інші положення, але без перерахованих вище Закону бути не може.

24. Доходи місцевих бюджетів. Закріплені, власні та регулюючі доходи.

До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать:

1) податок на доходи фізичних осіб у частині, визначеній статтею 65 цього Кодексу (м.Київ – 50%; міста республіканського АРК та обласного значення – 75%; села, їх об’єднання, селища, міста районного значення – 25%);

2) 50 відсотків збору за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя;

3) 50 відсотків збору за спеціальне використання води (крім збору за спеціальне використання води водних об'єктів місцевого значення), що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя користувачами води за місцем її забору;

4) 50 відсотків плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення (крім плати за користування надрами в межах континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони), що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя;

5) плата за використання інших природних ресурсів, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя;

6) плата за ліцензії на певні види господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних місцевих рад;

7) плата за ліцензії та сертифікати, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя ліцензіатами, які здійснюють діяльність на території міст Києва та Севастополя;

8) плата за ліцензії на виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя ліцензіатами, які здійснюють діяльність на території міст Києва та Севастополя;

9) плата за ліцензії на право експорту, імпорту та оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним та плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя ліцензіатами, які здійснюють діяльність на території міст Києва та Севастополя;

10) плата за ліцензії на право експорту, імпорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя ліцензіатами, які здійснюють діяльність на території міст Києва та Севастополя;

11) плата за державну реєстрацію (крім реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя;

12) реєстраційний збір за проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що справляється виконавчими органами відповідних місцевих рад;

13) плата за ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя ліцензіатами, які здійснюють діяльність на території міст Києва та Севастополя;

14) плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя ліцензіатами, які здійснюють діяльність на території міст Києва та Севастополя;

15) державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам.

Доходи місцевих бюджетів, відповідно до складу вітчизняної системи оподаткування, а також у контексті організації міжбюджетних відносин можна об'єднати у такі 3 групи:

- власні доходи;

- закріплені доходи;

- регулюючі доходи.

До власних належать доходи місцевих бюджетів, що формуються внаслідок рішень, які приймають органи місцевого самоврядування. Такі доходи повною мірою надходять до місцевих бюджетів.

- місцеві податки та збори;

- платежі, які запроваджуються органами самоврядування;

- доходи від комунального майна та підприємств;

- штрафи та санкції, пов'язані зі справлянням власних доходів.

Закріпленими є доходи, які на довготривалій основі передаються до місцевих бюджетів у повному розмірі або за визначеною, єдиною для всіх бюджетів часткою. За своєю природою - це загальнодержавні податки, збори або доходи, які традиційно формують дохідну частину місцевих бюджетів. Протягом тривалого часу в нашій країні закріпленими за місцевими бюджетами є:

- податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

- податок на промисел;

- ресурсні платежі;

- державне мито та інші.

Власних та закріплених доходів здебільшого не вистачає для фінансування витрат органів місцевого самоврядування, і тому для збалансування місцевих бюджетів використовуються регулюючі доходи та бюджетні трансферти.

Регулюючими називаються загальнодержавні доходи, які передаються бюджетам адміністративно-територіальних утворень для їх збалансування в повному розмірі або в частині, визначеній законодавством. Надходження від регулюючих доходів, як правило, розщеплюються між державним і місцевими бюджетами у певному співвідношенні.