42. Офіційний Ватикан про єдину Європу.

Мотиви Єдиної Європи присутні у політиці офіційного Ватикану, викладеній в численних промовах та посланнях Івана Павла II. В 1979 р. у промові тодішній Папа Римський висловив переконаність, що своєю персоною він уособлює духовну спільність християнської Європи, що є спадкоємницею двох великих традицій (католицької та православної). Іван Павло II вважав, що Бог вибрав його для того, щоб він залучив до церковної спільноти слова та мови, які ще ріжуть слух, що звик до звуків романської, германської, англосаксонської, кельтської мов. Тим самим офіційний Ватикан закликав до перегляду зверхності Заходу по відношенню до слов'янських культурних традицій та мов і до нового розуміння Європи, яке не може більше ідентифікуватися виключно лише з західною її частиною.

Визнання єдності Європи офіційним Ватиканом було засвідчене проголошенням святих Кирила та Мефодія разом зі святим Бенуа покровителями Європи. Завдяки спадку Кирила та Мефодія, зазначав Іван Павло II, відбулася зустріч між Заходом і Сходом. Європейська ідентичність, наголошує офіційний Ватикан, базується на християнських принципах, які не можуть бути маргіналізовані й використані в якості деякої етнічної сили. Європа в її географічній єдності, підкреслював папа Іван Павло II, — це плід злиття двох течій християнства, до яких додаються ще й два різних, але взаємодоповнюючих один одного типів культури. У промові, виголошеній перед Європейським парламентом 11 жовтня 1988 року, Іван Павло II висловив побажання, щоб Європа поширилася до масштабів, відведених їй географією, але ще більше історією, тому що її культура, яку надихала християнська віра, справила величезний вплив на історію всіх народів єдиної Європи. Без цієї віри, єдиної по своїй суті, ставиться під сумнів не дише минуле Європи, а й майбутнє кожного європейця - як віруючого, так і невіруючого. З приводу тисячоліття хрещення Київської Русі Іоанн Павло II в посланні від 25 січня 1988 г. знову стверджує фундаментальну спільність європейської віри і культури. Хрещення Русі відбулося в кінці першого тисячоліття, коли Церква ще була єдиною.

43. М. Фуше про геополітичні контури та провідні мотиви “будування” Європи.

Фр.вчений Ф. Фуше: Європа сьогодні переживає феномен парадоксальної інтеграції. З одного боку, спостерігається ствердження європейськими народами своїх відмінностей, з іншого, афішуються пошуки неможливої єдності. Це пояснюється тим, що європейці перейшли від геополітики закритих суспільств, організованих за принципом друг/ворог, до геополітики відкритих суспільств, що базуються на взаємозалежності держав. Національні інтереси європейців виявилися поділеними, але нація лишилася фундаментальною політичною і культурною рамкою й підставою громадянства.

Європейське будівництво сьогодні детерміноване переважно національним інтересом. Відповідно майбутнє Європи по-різному мислиться різним європейським країнам. Для Франції Європа передусім простір перетворення втраченої величі, що має гарантувати та посилити національну могутність Франції.

Для Німеччини Європа передусім економічний союз, скоріше федеративна держава, ніж федерація держав, з сильною децентралізацією та договірною системою фінансового вирівнювання. Британський варіант майбутнього Європи окреслений передбачає повномасштабну участь Великобританії в європейських справах шляхом їх орієнтації через створення альянсів для захисту британських інтересів.

2 підходи до вирішення проблеми будівництва Європи (Фуше): 1) геоекономічний акцент на економічній могутності європейських держав; 2) геополітичний на стосунках Європи зі США.