Б. Тести для самоконтролю.

Тест 1.

1. Визначте здатність виду існувати в різних умовах довкілля.

Б. Що сприяє чергуванню поколінь і зміні способів розмноження?

2. За яких умов статеве розмноження забезпечує неперервність існування виду?

Г. За яких умов види тварин розмножуються партеногенетично? Д. Який розвиток безхребетних забезпечує краще використання ними ресурсів довкілля?

1. Екологічна пластичність. 3. Сприятливих. 5. Прямий.

2. Комбінативна мінливість. 4. Нестабільних. 6. Непрямий.

Тест 2.

1. Самки яких безхребетних тварин за сприятливих умов розмно­жуються партеногенетично?

Б. Яка медуза розмножується брунькуванням?

2. В яких тваринах статеве статеве розмноження чергується з партеногенетичним?

Г. У життєвому циклі яких тварин роздільностатеве покоління чергується з гермафродитним?

Д. Які тварини за сприятливих умов розмножуються партеногенез- тично, а за несприятливих - статевим способом?

1. Круглі черви. 3. Дафнії. 5. Плоскі черви.

2. Аурелія. 4. Попелиці.

Тест 3.

Який гамето фіт у вищих рослин складається:

А - з трьох гаплоїдних клітин?

Б - з восьми клітин?

В - з шести гаплоїдних клітин?

Г - має одну гаплоїдну клітину?

Д - має одну вегетативну клітину?

1. Простий. 3. Жіночий. 5. Чоловічий.

2. Складний. 4. Однодомний. 6. Дводомний.

Тест 4.

В яких життєвих циклах:

А - чергування поколінь відсутнє?

Б - статеве покоління (гаплоїдне) чергується з нестатевим?

В - на одній і тій самій особині формуються як чоловічі, так і жі­ночі статеві органи?

Г - чоловічі статеві органи і жіночі формуються окремо на різних особинах?

Д - диплоїдний спорофіт чергується з гаплоїдним гаметофітом?

1. Однодомний. 3. Дводомний. 5. Середній.

2. Складний. 4. Простий.

Самостійна робота на тему:

Основні середовища існування організмів.

Опрацювавши цю самостійну роботу студент повинен

ЗНАТИ:

- як впливає на живі організми освітленість, температура, вологість та газовий склад атмосфери;

- яке значення має вологість у житті організмів;

- які особливості грунту як середовища існування організмів;

- які пристосування мають організми до існування в грунті.

ВМІТИ:

• характеризувати роль світла та вологості в житті тварин;

• пояснювати, чим відрізняються температурні режими наземно-повітряного і водного середовищ існування;

• визначати , що спільного та відмінного між паразитизмом і коменсалізмом.

Опорний конспект лекції

Живі організми - мешканці нашої планети - опанували чотири основні середовища існування : наземно-повітряне, водне, грунт, а також інші живі організми.

Середовище існування - це сукупність умов, у яких мешка­ють особини, популяції й угруповування організмів різних видів. Серед наземно-повітряного середовища провідна роль належить абіотичному фактору - освітленості, температурі, вологості та газовому складі атмосфери.

Світло надходить до нашої планети від Сонця. У спектрі со­нячного випромінювання виділяють три ділянки, які відрізняються за своєю біологічною дією на живі організми: ультрафіолетові, видимі та інфрачервоні промені.

Ультрафіолетові промені з довжиною хвиль до 0,29 мкм згуб­но впливають на живу матерію, але їх майже повністю поглинає озоновий екран. Без нього існування організмів на суходолі взагалі було б неможливим. Ультрафіолетові промені з довжиною хвиль 0,29 - 0,40 мкм у великих дозах також негативно впливають на живі організми, спричиняючи невластиві їй біохімічні процеси і мутації.

На частку видимих променів з довжиною хвиль від 0,41 - 0,75 мкм припадає понад 50% сонячного випромінювання, яке досягає поверхні Землі. Саме завдяки цим променям можливий фотосинтез.

Інфрачервоні промені з довжиною хвиль понад 0,75 мкм є джерелом теплової енергії для живих істот. У тварин світло відіграє важливу роль для орієнтації в просторі. А реакції на тривалість світлового періоду доби дає їм змогу, як і іншим організмам, регу­лювати процеси життєдіяльності залежно від пори року. Серед тварин по відношенню до світла виділяють дві групи : «нічну» і «денну».

Температура довкілля відіграє виняткову роль у житті орга­нізмів, оскільки впливає на температуру їхнього тіла. У свою чергу, температура тіла впливає на швидкість біохімічних реакцій обміну речовин: низькі температури їх гальмують, але занадто високі можуть змінити структуру. Для більшості організмів оптимальні значення температури лежать у досить вузьких межах - від +10°С до +30°С. Але в неактивному стані живі організми можуть витри­мувати значно ширший діапазон температур (від -200°С до +100°С).

Переживати несприятливі умови організми можуть у стані анабіозу. Анабіоз - стан організмів, за якого непомітні прояви процесів життєдіяльності внаслідок значного уповільнення процесів обміну речовин. Він супроводжується значними втратами води до 75%. Коли ж настають сприятливі умови, організми виходять з анабіозу і процеси життєдіяльності поновлюються.

Зберігати активність за певного діапазону температур дає змогу терморегуляція. Терморегуляція - здатність підтримувати постійне співвідношення між утворенням тепла в організмі (тепло­продукцією) або його поглинанням із довкілля і втратами теплової енергії (тепловіддачею).

Унаслідок пристосування до існування в наземно-повітряному середовищі в живих істот виникли адаптації до економного споживання і витрачання води.

Головними компонентами нижніх шарів атмосфери є кисень (21%), вуглекислий газ (0,03%) і азот (78%). Кисень необхідний живим організмам для аеробного дихання. За умов нестачі або пев­ної його відсутності можуть виживати лише організми, здатні діставати необхідну їм енергію за рахунок безкисневого розщеп­лення органічних сполук (анаеробне дихання).

Підвищення концентрації вуглекислого газу в атмосфері гальмує процеси дихання, але до певного ступеня підвищує інтен­сивність фотосинтезу. До того ж, вуглекислий газ має високу теп­лоємність, тому зростання його концентрації підвищує температуру атмосфери.

У повітрі разом із викидами промислових підприємств і транс­порту потрапляють різні домішки: метан, сірководень, аміак, оксиди сульфуру й нітрогену, частинки пилу тощо, які негативно впливають на життєдіяльність організмів, насамперед зелених рослин.

Водне середовище існування за своїми умовами значно від­різняється від наземно-повітряного. Вода має високу густину, мен­ший вміст кисню, значні перепади тиску. До того ж, водойми різ­них типів відрізняються концентрацією солей, швидкістю течії. Мешканці водойм - гідробіонти, виробили пристосування як до існування у водному середовищі взагалі, так і до певного типу водойм або зони Світового океану.

Гідробіонти заселели всі зони Світового океану. Ті з них, які мешкають у товщі води, входять до складу планктону або нектону. Планктонні організми (деякі водорості, бактерії, ціанобактерії, ме­дузи, дрібні ракоподібні, личинки риб) не здатні протидіяти течіям, тому розносяться ними на великі відстані. їхні пристосування до існування в товщі води пов'язані з забезпеченням плавучості:дрібні розміри, різноманітні вирости, зменшення щільності тіла. Нектонні організми (більшість риб, головоногих молюсків, китопо­дібні) здатні активно пересуватись у товщі води, незалежно від напряму течії. Вони мають обтічну форму тіла і добре розвинені органи руху.

До складу бентосу входять організми, які мешкають на поверхні або в товщі дна водойм (форамініфери, коралові поліпи, круглі та малощетинкові черви, деякі молюски і ракоподібні, голкошкірі, придонні риби, деякі водорості, бактерії). Ці організми мають при­стосування для пересування по дну водойм або прикріплення до нього, часто здатні закопуватись у його товщу.

Грунт - це верхній родючий шар твердої оболонки Землі (лі­тосфери), утворений діяльністю живих організмів. Грунт становить собою систему порожнин заповнених водою або повітрям. Завдяки наявності води умови існування дрібних організмів у грунті наближаються до подібних у водоймах. Вологість грунту завжди вища, ніж повітря, тому організмам легше переживати періоди по­сухи в грунті.

Різні типи грунтів відрізняються за розмірами ґрунтових часточок і вмістом органічних сполук. Розміри ґрунтових часточок визначають шпаристість грунтів: чим вони більші, тим більший діаметр шпар. У свою чергу, розміри шпар впливають на влас­тивості грунту: в грунтах з добре розвиненою шпаристістю легше вглиб проникають розчини солей і повітря, а також легше прокла­дати ходи тваринам.

Різноманітність умов існування в грунті зумовлює і різному- нітність організмів, які там мешкають. У грунті розташовані коре­неві системи і видозмінені пагони вищих рослин. На поверхні та у верхніх шарах грунту мешкають водорості (зелені, діатомові), гри­би, лишайники, ціанобактерії. Грунтові бактерії дуже різноманітні; в деяких грунтах вони можуть проникати вглиб до кількох метрів. Серед них є автотрофи і гетеротрофи. Грунтові гриби трапляються в грунтах різних типів, де є запаси органіки.

Тварини мають певні пристосування до життя в грунті. Одні тварини активно прокладають ходи за допомогою скорочень мус­кулатури тіла (дощові черв'яки), інші - за допомогою риючих кінцівок (вовчок, кріт). Дрібні тварини пересуваються ґрунтовими шпарами. Нестачу кисню, вологи, або, навпаки, перезволоження тварини здатні уникати за допомогою вертикальних міграцій.

Особливе середовище існування - живі організми - за своїми властивостями значно відрізняються від інших. Усі форми співісну­вання різних видів організмів називають симбіозом. Симбіоз може ґрунтуватись на харчових зв'язках, або просторових, або на поверх­ні організму хазяїна. Залежно від характеру взаємозв'язків розріз­няють такі основні типи симбіозу: паразитизм, коменсалізм і мутуалізм.

Паразитизм - тип взаємозв'язків між організмами різних видів, за яких один із них (паразит) тривалий час використовує ін- * шого (хазяїна) як джерело живлення і середовище існування, частково чи повністю покладаючи на нього регуляцію своїх взаємо­зв'язків із зовнішнім середовищем.

Коменсалізм - такий тип взаємозв'язків між організмами різних видів, за якого один із них (коменсал) використовує іншого (хазяїна), його житло, залишки їжі, не завдаючи йому шкоди. Про­те і користі коменсал організму хазяїна не приносить. Прикладом коменсалізму може слугувати оселення невеликого краба (пінікси) в мантійній порожнині двостулкового молюска (гребінця), де він живиться залишками їжі хазяїна.

Мутуалізм - такий тип співіснування різних видів, від якого вони дістають взаємну користь. Часто види, які перебувають у му- туалістичних зв'язках, не можуть існувати один без одного. На­приклад, деякі одноклітинні джгутикові постійно мешкають у ки­шечнику комах (тарганів, термітів). Джгутикові виробляють особ­ливі ферменти, які розщеплюють целюлозу до простих цукрі, що легко засвоюються організмом комахи. Постачаючи хазяїну поживні речовини, ці найпростіші знаходять у їхньому кишечнику їжу і захист від дії несприятливих умов довкілля. Якщо комах шту­чно позбавити найпростіших, вони загинуть від голоду навіть за до­статньої кількості целюлози в їжі, оскільки ферменти, які розщеплюють цю сполуку, самі не виробляють. Іншим прикладом мутуалістичних відносин є відносини актинії і рака-самітника, а також бульбочкових бактерій і кореневої системи бобових рослин.

Матеріали до самоконтролю

А. Питання для самоконтролю:

1. Що таке середовище існування організмів?

2. Які середовища опанували живі організми?

3. Яку роль відіграє світло в житті тварин та рослин?

4. Як температура впливає на процеси життєдіяльності організмів?

5. Що таке анабіоз? Яке його біологічне значення?

6. Яка роль води в житті організмів? Як організми пристосувались до існування в умовах дефіциту води?

7. Яке значення газового складу атмосфери для забезпечення існу­вання живих істот?

8. Які абіотичні фактори відіграють провідну роль у водному сере­довищі?

9. Які групи організмів мешкають у товщі води?

10. Які особливості грунту як середовища існування організмів?

11. Які пристосування мають організми до існування в грунті?

12. Які форми симбіозу вам відомі?

13. Яка роль паразитів у природі?

14. В яких формах може відбуватись коменсалізм?