Історія зародження гістотехнології.

Передвісником зародження гістотехнології став барон Аль- брехт фон Галлер (1708 - 1777), визначний науковець, літератор та ерудит ХУІІІ ст.. Він вперше висловив припущення про мікроскопічну структуру тканин живого організму, яку визначив як сукупність невидимих «волокон». Ці волокна, за фон Галлером, яв­ляють собою фундаментальну основу органів та бувають трьох основних типів: «структурні волокна», що утворюють кровоносні судини, мембрани яких прирівнюються до поняття сучасної сполучної тканини, «чутливі волокна», що реагують на подразнення і відповідають м'язовій тканині, та «сприймаючі волокна», які відповідають нервовій тканині.

Гістотехнологія зародилась задовго до винайдення мікроскоп- па. Перші описи тканин зустрічаються в роботах Арістотеля, Авіценни, Везалія. Р.Гук у 1665 році ввів поняття клітини і спосте­рігав через мікроскоп клітинну будову деяких тканин. Гістологічні дослідження проводив Марчелло Мальпігі, А.Левенгук, Свам- мердам, Грю та ін. Новий етап розвитку науки пов'язаний з іменами Каспара Вольфа та К.Бера - засновників ембріології.

У XIX столітті гістологія була академічною дисципліною з повними правами. У середині XIX столітті Келлікер, Лейдинг та ін. створили основи сучасного вчення про тканини. Р.Вирхов розпочав розвиток кліткової та тканинної патології. Відкриття в клітинній біології та створення клітинної теорії стимулювали розвиток гісто­логії. Великий вплив на розвиток науки здійснили праці І.І.Мечні- кова та Л.Пастера, які сформулювали основні уявлення про імунну систему. Нобелівську премію 1906 року в фізіології або медицині вручили двом гістологам, Камілло Гольджі та Сантьяго Рамону і- Кахалу. Вони мали взаємно протилежні погляди на нервову структуру головного мозку в різноманітних розглядах однакових знімків.

У XX столітті продовжувалось удосконалення методології, що призвело до формування гістотехнологію в її теперішньому вигляді. Сучасна гістологія тісно пов'язана з клітинною біологією, ембріологією, медициною та іншими науками. Гістотехнологія в наш час розробляє такі питання, як закономірності розвитку та диференціювання клітин і тканин, адаптації на клітинному та тканинному рівнях, проблеми регенерації тканей і органів та ін. До­сягнення патологічної гістології широко використовуються в меди­цині, дозволяючи зрозуміти механізм розвитку хвороб і запропонувати способи їх лікування.

Гістологічна класифікація тканин.

Тканини - це структури, що складаються з морфологічно або функ­ціонально однакових клітин, призначених здійснювати одне чи кілька певних завдань в організмі. Згідно загальноприйнятої класи­фікації, відокремлюють чотири основних типи тканин:

• Епітеліальна тканина, що складається з тісно прилеглих одна до одної клітин, вистеляє внутрішні та зовнішні поверхні органів тіла і утворює залози.

• Сполучна тканина, що складається з клітин, занурених у позаклітинну матрицю, і служить для структурного та функціонального зв'язку між іншими тканинами чи органами.

• М'язова тканина, що складається з міозитів та служить для здійснення довільних чи мимовільних рухів органів тіла.

• Нервова тканина, що складається з нервових клітин, або нейронів, та служить для прийому й передачі внутрішніх та зовнішніх нервових імпульсів.

Гістотехнологія вивчає морфологію тканин та клітин, з яких

аони складаються, з морфологічної й функціональної точки зору.

Основним інструментом дослідження є мікроскоп, що дозволяє

безпосередньо спостерігати досліджуванні клітини.