4. Сутність інноваційного процесу на підприємстві.

Інноваційний процес – сукупність науково-технічних, технологічних і організаційних змін, що відбуваються у процесі реалізації інновацій; процес послідовного перетворення ідеї на товар, що проходить етапи фундаментальних, прикладних досліджень, конструкторських розробок, маркетингу, виробництва, нарешті, збуту, − процес комерціалізації технологій.

Типи інноваційного процесу:

• Тип 1. «Інновація − прорив». В узагальненому вигляді даний тип передбачає:

  • генерацію кардинально нових знань (зазвичай це сфера фундаментальних досліджень);

  • визначення можливостей трансформації одержаних фундаментальних знань в ідеї, які мають прикладний характер;

  • визначення потреб споживачів в інновації даного типу;

  • формування якісних та кількісних параметрів інновації;

  • тестування інновації (тільки для товару або процесу);

  • впровадження (виробництво);

  • поширення інновацій у базовій сфері;

  • поширення інновацій на суміжні галузі;

  • оцінку ефекту й ефективності інновацій.

• Тип 2. «Інновація – удосконалення». В узагальненому вигляді даний тип передбачає:

  • вибір якостей (процесів), що потребують удосконалення на основі аудиту будь-якого об’єкта та визначення проблем, які необхідно вирішити;

    • генерацію ідей щодо вдосконалення; вибір базової ідеї вдосконалення;

    • формування технічного завдання з удосконалення;

  • тестування удосконалення;

  • коригування удосконалення;

  • впровадження вдосконалення;

  • комерціалізацію вдосконалення;

  • поширення на інші об’єкти;

  • оцінку ефективності вдосконалення.

• Тип 3. «Інновація – модифікація». В узагальненому вигляді даний тип передбачає:

  • з’ясування потреби у модифікації;

  • вибір і конкретизацію параметру, який необхідно модифікувати;

    • формування технічного завдання;

  • тестування модифікації;

  • впровадження модифікації;

  • комерціалізацію модифікації;

  • поширення на інші об’єкти;

  • оцінку ефективності.

5. Модель інноваційного процесу на підприємстві.

Можна виокремити дві основні моделі інноваційного процесу.

• Перша — це модель дифузії нововведення на макрорівні в межах всієї економіки.

Дифузія — це поширення вже колись опанованої і використовуваної інновації в нових умовах або нових галузях виробництва, у нових країнах.

Унаслідок дифузії зростає кількість як виробників, так і споживачів.

Головною метою при цьому є оцінка чинників середовища, які сприяють поширенню інновацій серед більшої кількості виробників, компаній, організацій чи гальмують його.

До основних чинників, які визначають темпи і масштаби дифузії нововведень на макрорівні, належать:

• Інтернаціональність науки

• Розвиток матеріально-виробничої бази

• Розвиток експериментальної бази

• Кваліфікація робітників

• Розвинена інфраструктура

• Друга модель поширення інновацій характеризує нутрішьоорганізаційний шлях нововведення в окремо взятій фірмі (підприємстві) чи організації.

На думку Й. Шумпетера, тільки очікування надприбутку є рушійною силою прийняття рішення про впровадження нововведення на підприємстві. До основних видів нововведення на підприємстві можна віднести:

• інновації продукції;

• технологічних процесів;

• персоналу;

• управлінської діяльності.