Інформаційний етап

1. Мовна культура та культура спілкування як складові загальної культури особистості.

Культура ділового спілкування є цілісною систе­мою елементів, яка охоплює зовнішню культуру, куль­туру мовлення, культуру почуттів, культуру поведін­ки, етикет.

Зовнішня культура. Часто людині вистачає одного погляду для висновку про особистість партнера по спіл­куванню, оскільки його манери, постава, хода, одяг, прикраси дають багато різноманітної інформації про характер, ставлення до себе, навіть про ділові якості. Всі ці елементи свідчать про зовнішню культуру осо­бистості.

Зовнішня культура — видимі, візуально сприйняті елементи, що характеризують особистість.

При першій зустрічі з людиною передусім звертають увагу на її одяг. Якщо він свідчить про невибагливий смак, низьку культуру, неповагу до себе та оточення, то від такої людини мало хто сподіватиметься конструк­тивної співпраці.

Культура мовлення. На ефективність ділового спілкування значною мірою впливає вміння його учас­ників використовувати лексичне багатство, виражальні можливості мови. Уміння правильно обрати інтонацію, слово, репліку є важливим аспектом культури мовлен­ня особистості.

Культура мовлення — володіння учасниками спілкування норма­ми усного і писемного літературного мовлення, уміння використо­вувати зображувальні засоби мовного коду в різних умовах і сфе­рах спілкування відповідно до мети і змісту комунікації.

Культура почуттів. У процесі спілкування люди­на не тільки повідомляє, сприймає, інтерпретує інфор­мацію, а й виявляє певні емоції, почуття. Вміння керу­вати ними, дбаючи про те, щоб вони узгоджувалися з контекстом розмови, відповідали особистим інтересам та інтересам справи, не посягали на особистісну сферу співрозмовника, тобто культура почуттів, є особливо важливою передумовою продуктивності ділового спіл­кування.

Культура почуттів — рівень розвитку, уміння особистості керува­ти своїми психічними станами, емоційними ставленнями до на­вколишньої дійсності.

У діловому спілкуванні культура почуттів виявля­ється в адекватності емоційних реакцій комунікативній ситуації, умінні точно обирати інтонації, експресивно забарвлену лексику і відповідно реагувати на неї, вияв­ляти вмотивований емоційний резонанс, співпережи­вання.

Почуття є продуктом життєвого, суспільного досві­ду особистості, її спілкування й виховання

Почуття — форма відображення дійсності, в якій виявляється стій­ке суб'єктивне ставлення людини до предметів, явищ, які вона пі­знає і змінює.

Важливим фактором спілкування, регулятором по­ведінки людей є емоції.

Емоція (лат. — збуджую, хвилюю) — чуттєва реакція, що виникає у відповідь на зовнішні і внутрішні сигнали, які виклика­ють зміни у фізіологічному стані організму.

Головним у культурі почуттів є змістове їх наповнен­ня, тобто доброзичливе ставлення до оточення, зацікав­лене і відверте співпереживання. Навіть найблагородніші спонукання, виявлені у грубій, розв'язній формі, не будуть сприйняті. Людські почуття і переживання де­монструють взаємозв'язок етичної й естетичної поведін­ки індивіда. Наприклад, привітним, сердечним, добро­зичливим поглядом можна підтримати, спонукати люди­ну до натхненних дій. І навпаки, іронічний, нахмурений, пихатий погляд образить і відштовхне.

Культура поведінки. Якщо морально-етичні норми визначають зміст вчинків (те, що люди повинні або не повинні робити), то культура поведінки відображає конкретну реалізацію вимог моралі, рівень органічнос­ті й невимушеності злиття цих норм зі стилем життя людини.

Культура поведінки — сукупність форм поведінки людини у про­цесі спілкування, в яких виявляються певні моральні й естетичні норми.

У процесі спілкування культура поведінки характе­ризує духовний і морально-естетичний образ людини, свідчить, наскільки глибоко й органічно вона засвоїла культурні надбання людства. Наприклад, повага до співрозмовника виявляється у ввічливості, делікатнос­ті, тактовності, в умінні цінувати чужий час. Обов'язко­вість з точки зору культури поведінки у спілкуванні оз­начає своєчасність і точність у виконанні домовленос­тей, обіцянок, повернення позиченого тощо. Чесність за формою вияву збігається з відвертістю. Естетичну скла­дову культури поведінки відображає вміння одягатися відповідно до обставин, а також міміка, манери, жести, які можуть приваблювати чи відштовхувати інших учасників спілкування