56. Яка мета накопичення золотовалютних резервів країни?

Золотовалютні резерви - це запаси іноземних фінансових активів та золота, які належать державі і перебувають у розпорядженні органів грошово-кредитного регулювання і можуть бути реально використані на регулятивні та інші потреби, що мають загальноекономічне значення. Ці потреби визначають цілі накопичення золотовалютних резервів. Основними з них є:

- забезпечення країни достатнім запасом міжнародних платіжних засобів, з тим щоб держава, її окремі структури та недержавні економічні агенти могли своєчасно розрахуватися за своїми зовнішніми зобов'язаннями.

- забезпечення державі можливості проводити інтервенції на валютному ринку та ринку грошей, з тим щоб підтримувати на потрібному рівні на них попит і пропозицію та обмінний курс національної валюти.

Досягнення цих цілей залежить від достатності обсягу золотовалютних резервів та ефективності механізму їх використання.

57. Охарактеризуйте фактори, що впливають на валютний курс

Валютний курс- це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу, або «ціна» грошової одиниці однієї країни, що визначена в грошовій одиниці іншої країни.

Всі фактори, що впливають на валютний курс, можна поділити на дві групи:

1. Кон’юнктурні або тимчасові, відносяться: зміна представницької влади та рівень довіри до неї з боку суб’єктів ринку, політична ситуація, кон’юнктура світового ринку, участь у воєнних діях чи внутрішня соціальна нестабільність, психологічні фактори.

2. Структурні або довгострокові . належать:

— зростання обсягу національного доходу, який зумовлює підвищення попиту на іноземні товари. Водночас товарний імпорт може збільшувати відплив іноземної валюти;

— рівень інфляції — чим вищі темпи інфляції в країні, тим нижчий курс державної валюти;

— стан платіжного балансу – активне сальдо платіжного балансу сприяє підвищенню обмінного курсу національної валюти, оскільки збільшується попит на неї з боку зовнішніх боржників;

— діяльність на валютних ринках та здійснення спекулятивних валютних операцій.

— ступінь використання певної валюти на ринку і в міжнародних розрахунках;

— рівень довіри до валюти на національному та світовому ринках, який визначається економічною та політичною ситуацією в країні, станом економічного зростання, інфляційними процесами, купівельною спроможністю валюти, співвідношенням попиту і пропозиції валюти та перспективами їх співвідношення;

— валютна політика, яка визначає державне регулювання валютного курсу, спрямованого на його підвищення або зниження, виходячи із завдань валютно-економічної політики держави;

— рівень розвитку фондового ринку — виступає конкурентом валютного ринку. Тому безпосереднє залучення іноземної валюти, а також залучення національної валюти для купівлі іноземної валюти на валютному ринку впливає на співвідношення попиту і пропозиції на валютному ринку.

58. У яких випадках застосовуються і як реалізують себе фіксовані та плаваючі курси?

Фіксований курс валюти – це курс, який на певний термін установлюється як незмінний, незалежний від поточних змін у попиті та пропозиції валюти. Зміна фіксованого курсу здійснюється офіційно шляхом підвищення курсу національної валюти (ревальвація) або його зниження (девальвація).

переваги:– забезпечення для фірм та підприємств чіткої основи, коли вони планують діяльність і здійснюють політику ціноутворення;– можливість здійснювати досить ефективну грошово-кредитну політику в умовах, коли в країні ринок валюти, банківська система та інфраструктура ринку ще недостатньо розвинуті.

недоліків:– необхідність мати значні валютні резерви для підтримання курсу в умовах дії чинників, які ведуть до відхилення реального курсу від фіксованого;– можливість втрат в умовах виникнення спекулятивного руху валюти з однієї країни в іншу;– неможливість точного визначення на будь-який момент оптимального для країни співвідношення реального і фіксованого валютних курсів.

Плаваючий валютний курс – це такий режим валютного курсу, за якого він змінюється під впливом попиту і пропозиції. Види:

він може бути вільно плаваючим, тобто не залежати від валютного курсу будь-якої іншої країни і визначатися як співвідношення попиту та пропозиції на певну валюту.

валютний коридор- що центральний банк установлює верхню і нижню межі можливих коливань національної валюти.

режим колективного, спільного плавання- країни – члени певного угруповання разом змінюють курси своїх валют щодо валют країн, які не входять до цієї групи.