Питання 8

Останнім етапом методології аналізу ризику є інформування про

ризик. Iнформування про ризик - це прав и розповсюдження

результатів визначення ступеня ризику для здоров'я людини і рішень

щодо його контролю.

На їх основі органи санепідслужби спільно з адміністративними

органами, з огляду на пріоритетність як окремих джерел

забруднення, так і провідних чинників, які формують найбільш

високий і небезпечний рівень ризику для здоров'я населення та

стану навколишнього природного середовища, розробляють комплекс

профілактичних заходів і черговість їх впровадження.

Цей аспект є принципово новим і відрізняє концепцію ризику

від попередніх концепцій, що використовувались при оцінці

небезпеки впливу шкідливих факторів оточуючого середовища на

населення.

Інформування про ризик. Інформування громадськості про можливий ризик, який містять у собі проблеми, що виникають, набуває все більшого значення в процесі управління проблемами. За своєю суттю інформування про ризик – це прав и збирання науково обгрунтованих даних, пов’язаних з небезпекою для здоров’я людей і довкілля, а також доведення цих даних до відома широкої громадськості у зрозумілій та зваженій формі.

Останнім часом фахівцями розроблені моделі інформування про ризик, які виходять із загального посилання, що «перцепція (сприйняття) – це реальність», тобто вони базуються на концепції, яка вже давно стала органічною частиною методологічних підвалин паблік рілейшнз. Справді, інформування про ризик (прав и комунікації з приводу ризику) та паблік рілейшнз як дисципліни мають багато спільного. Процес комунікації з питань ризику, так само як і паблік рілейшнз, має справу з станом високоемоційного людського сприйняття. Зокрема, коли йдеться про екологічні проблеми, їх супроводжують почуття страху, збентеження, розчарування та роздратування, полум’я яких може бути збите лише за допомогою авторитетної інформації про дані проблеми. Важливо пам’ятати, що вчасне поширення вивіреної інформації про ризик, який несуть з собою ті або інші проблеми, вже є важливим засобом зняття емоційної напруги, управління прав из розгортання проблеми.

Але нерідко трапляється й так, коли збурення емоцій може викликати не тільки відсутність інформації, але й нерозуміння висновків науки про певний істотний ризик соціального змісту. Тому постійне і наполегливе інформування необхідне і для просвіти населення, і для приглушення емоційної напруги. Перше і найголовніше правило реагування на усвідомлений громадськістю ризик можна було б сформулювати так: «стався до прав из усією відповідальністю».

3 тема

Питання 1

Природні небезпеки – це природні явища, які мають надзвичайний характер (стихійні лиха), порушують нормальну життєдіяльність населення, спричиняють загибель людей, руйнування і нищення матеріальних цінностей. Це вулкани, землетруси, посухи, селеві потоки, повені, буревії, снігові лавини, зсуви, обвали, смерчі, масові торф’яні та лісові пожежі, снігові замети, довгочасні заливні дощі, сильні стійкі морози, а також епідемії, епізоотії, масове розповсюдження шкідників лісового і сільського господарства.

Деякі стихійні лиха (пожежі, обвали, зсуви і т.і.) можуть виникнути в результаті дій людини, але наслідки їх завжди є результатом дії сил природи.

Для кожного стихійного лиха характерна наявність властивих йому уражаючих факторів, що несприятливо діють на здоров’я людини.

Найбільших збитків завдають повені (40%), буревії (20%), землетруси і посухи (по 15%). Близько 10% загальної шкоди припадає на інші види стихійних лих.

У наш час людина здатна полетіти на Місяць, ми багато знаємо про інші планети, але сили природи нашої власної планети все ще нами не підкорені. Людство залишається залежним від природних явищ, які досить часто мають катастрофічний характер. Виверження вулканів, землетруси, посухи, селеві потоки, снігові лавини, повені спричиняють загибель багатьох тисяч людей, завдають величезних матеріальних збитків.

Найбільш серйозні збитки з усіх стихійних лих спричиняють:

повені - 40%, тропічні циклони - 20%, землетруси та посухи - по 15%.

Стихійні лиха - це природні явища, які мають надзвичайний характер і призводять до порушення нормальної діяльності населення, загибелі людей, руйнування і нищення матеріальних цінностей.

За місцем реалізації стихійні лиха поділяють на:

літосферні - тектонічні (виверження вулканів, землетруси, зсуви, селі);

гідросферні - топологічні (повені, снігові лавини, шторми);

атмосферні - метеорологічні (урагани, зливи, ожеледі, блискавки).

Питання 2

Літосферні стихійні лиха

Вулкани є найнебезпечнішими для життєдіяльності людства. Вони виникають на стиках тектонічних плит (платформ), де внаслідок тертя і зсуву між плитами з надзвичайною силою виривається рідка порода – магма. На Землі є близько 20 таких платформ і біля 600 активних вулканів.

Землетруси – це сильні коливання земної кори внаслідок переміщення і зіткнення тектонічних плит. При цьому в осередку землетрусу виникають сейсмічні хвилі (пружні коливанняземної кори), які слабшають в напрямку від епіцентру (на поверхні Землі) до периферії. Сейсмічно небезпечними є молоді гірські пояси: Альпи, Апенніни, Карпати, Кавказ, Гімалаї, Крим, Кордильєри, Анди.

Вторинними вражаючими факторами землетрусів можуть бути пожежі, затоплення водою значних територій суші, радіоактивне, хімічне забруднення місцевості та інші фактори.