Східно – сибірська нгп

В тектонічному відношенні Сибірське плоско гір»я , площа 2,5 млн км2. Зх. границя по р. Єнісей , з пд, пд-зх і пд-сх обмежена спорудами Саян і Байкальськими складчастими спорудами (в межах Анабарський, Алданській щит). На докембрії залягають рифейські, вендські і кембрійські утв. з яким пов’язують нг-носність.

Фундамент, крім щитів, залягає від 2-3 до 10 км. В осадовому чохлі виділяється 3 структурні яруси 1)рисей-венд, місцями низи палеозою; 2) верхній палеозой та низи Т; 3)тріас, юра,К.

Палеозойські платформні карбонатні та частково теригенні фації, висотою в км. Хар. Особливість – наявність у нижньому мезозої-Т трапових формацій.

Основні тектонічні елементи: Анабарський та Алданський щити, Тунгузька синекліза з потужними відкладами середнього структурного ярусу. На сх. Виділяється Непсько-Батуобинська антекліза. Залежно від структурно-тектонічної будови та співвідношення структурних ярусів тут виділ низка НГ Обл.

Основні структурні елементи: Непсько-Ботуобська, Байкитська антекліза та Ангаро-лєнська. Разом вони утв. Іркутський амфітеатр. Особливість – наявність потужної соленосної товщі кембрію до 300 м і виділяється під сольовий і над сольовий структурні поверхи. Потужна відклади венду та кембрію – карбонатні товщі, доломіти, вапняки, ангідрити.

В пд частині Непсько-Батуобинської антеклізи до 759м Усольська світа(кембрій).

У розрізі непсько-батуобської НГ Обл виділ. нг-носні комплекси: 1)рифейський карбонатний, 2)вендський-теригенний, 3) кембрійський карбонатно-теригенний.

Марківське родовище відкрито 1962р. промислові припливи н з кембрійських порід. 500км пн. від І(Я)кутська?.3 структурні поверхи: під сольовий, сольовий, над сольовий. Підсьльовий 500м, теригенно-карбонатні породи, солбовий – усольська світа, кембрій до 2 км. При буріння харківської опорної свердловини з глибини 2164м отримали потужний фонтан н, 1 тис т на добу та 500 м3 на добу газу з осинського горизонту усольської світи. Н дуже легка 830 кг на м3 червоноколірна у тріщинуватих вапняках.

Середньоботуобінське нгк родовище . відкрито в 1978р. Полога структура 60 на 30 км з невеликими кутами падіння , на крилах кут 1. Нижній горизонт на глибині 1900м: слабозцементовані карбонатні пісковики, пористість до 19%, дебіт г 950 м3 на добу, запаси г більше 150млрд м3. Верхній горизонт на глибині 1,5 км аналог осинського. Дебіти г 400 тис м3 на добу. Поклади склепінні.

Лєно – вілюйська нгп

Захід республіки Сахар. Лівобережжя р Лєна та басейн лівою притоки р Вілюй. У тектонічному відношенні відповідає одноіменній синеклізі.

У 1956р отримано до 2 морд м3 на добу г з мезозойських відкладів Усть-Вілюйського гк род. Кристалічний фундамент занурений глибоко, осадовий чохол до 12 км. Структурні поверхи: 1) нижній: протерозой середній-верхній,2)середній: венд – С1 відклади, 3)мезо-кайнозойські відклади. Бурінням відкрито теригенну перм і мезозой, У Р2, юрі і К поширені прошарки вугілля.

Основні структури: у субширотному напрямку вздовж р Вілюйпростягається Хапчаганський мегават, з ним пов»язують основну нг-носність. У його межах Р залягає на глибині 3-4 км, виділяються крупні брахіантикліналь ні складки субширотного простягання , амплітуда 400м.

Вілюйська НГ Обл. тут 99% розвіданих запасів даної НГП. Г-комплекси: 1) верхньо-Р(третина запасів), 2)Т1 до 60% запасів, 3)Т3-юра1 до 10%. Виділяються 20 г-носних піщаних колекторів.

Середньовілюйське гк родовище. Міститься в брахіантикліналь ній складці 18на11км, амплітуда 300м. кути падіння на крилах 3-4. Продуктивні породи Р2-юра3. Говний продуктивний горизонт Т1 (висота 70-85м), з нього припливи г до 2 млн м3 на добу.