1518 Р. До Юкатану вирушила нова експедиція у складі 240 чоловік на

чотирьох каравелах під командуванням Хуана Гріхальви.

Експедиція просунулась далі чим попередня і добралася до країни ацтеків

Теночтітлану, там їх прийняли за богів і щедро обдарували золотом.Після

повернення експедиції Гріхальву жорстоко покарали за те що він не

завоював багату країну. Іспанці відразу ж почали готуватися до

завойовницького походу. Керівником призначили молодого дворянина Ернана

Кортеса. Вибір губернатора Еспаньйоли Дієго Веласкеса був невипадковий.

Ернан Кортес встиг повоювати проти Гранади, вліз в борги. Веласкес не

відпускав його на материк, але каравели вже вийшли в море коли в порт

прибули солдати заарештувати державного злочинця Кортеса. Експедиція

зупинялася в портах Тринідад і Гаванна, де поповнилася провізією та

людьми. 18 квітня 1519 р. експедиція дійшла до узбережжя Мексики.

Відразу ж було засноване місто Веракрус. Місцевий правитель за наказом з

Теночтітлану щедро обдарував іспанців золотом та рабинями,

Кортес заявив що іспанці хворіють хворобою від якої одні ліки - золото

і, що він повинен зустрітися з правителем Теночтітлану тлатоані

Монтесумою. Переляканий тлатоані наказав затримати чужинців, даруючи їм

золото. [20;89] В середині серпня 1519 р. конкістадори почали наступ на

Теночтітлан. До іспанців приєдналися армії двох племен: тотонаків і

тлашкаланців. Першою жертвою стало місто Чолула. 8 листопада 1519 р.

Кортес вступив до Теночтітлана.Іспанці вступили до величного міста, населення якого нараховувало

близько 120 000 чоловік (на той час Лондон - 40 000, Париж - 65 000).

Тим часом з Веракруса надійшла тривожна звістка - Веласкес вислав 900

солдат, з них 100 кавалеристів з суворим наказом заарештувати Кортеса і

доставити його на Кубу. Очолював експедицію друг губернатора Панфіло

Нарваес.

Кортес віддав частину свого золота солдатам, а потім взявши 70 солдатів

виступив назустріч Нарваесу. В Теночтітлані з армією залишився Педро

Альварадо [8; 342]. В Теночтітлані спалахнуло повстання. В травні 1520

р. ацтеки звернулися до Альварадо з пропозицією: в обмін на право

скористатися храмом вони обіцяли зняти облогу. Після початку

богослужіння Альварадо наказав знищити ацтеків, що й було виконано. Коли

по місту пронеслася чутка про новий злочин іспанців, десятки тисяч людей

панців, десятки тисяч людей

взялися за зброю, розпочався відчайдушний штурм палацу. Керував

повсталими племінник Монтесуми Куаутемок. Саме в цей момент в місто

ввійшов Кортес, якого пропустили в палац без перешкод. Іспанці опинилися

в пастці. Гіганські втрати несли тлашкаланці та тотонакі, гинули і

іспанці.

Полонених іспанців на очах товаришів приносили в жертву. 30 червня 1520

р. конкістадори вбили Монтесуму. В ніч на 1 липня іспанці пішли на

прорив, коли добралися до каналів, виявилось, що мости зруйновані. Поки

будували переправу з усіх боків вдарили ацтекські воїни.

Загинуло 800 іспанців, було втрачено всю артилерію. [6;198] Лише на

початку 1521 р. Кортес зібрав нову армію, лише в червні після боїв з

перемінним успіхом Кортес зміг приступити до штурму. Обложене місто

протрималось до 13 серпня 1521 р., після чого тлатоані Куаутемок здався,

перед тим встигши заховати скарби. У війні проти іспанців загинуло понад

300 000 ацтеків.

Про існування легендарної «золотої» країни Біру іспанці дізналися під

час походу Бальбоа. Ця країна стала мрією Франціско Піссаро, іспанського

конкістадора. В 1513-1535 рр. брав участь у завоюванні Панами й Перу,

відкрив частину Тихоокеанського узбережжя Південної Америки із затокою

Гуаякіль і Західну частину Кордильєрів, Анд, розграбував і знищив

державу інків Тауантинсуйу, заснував міста Ліма й Трухильо. [22; 105]

У листопаді 1524 р. зібравши невеличкий загін Піссаро з компаньйонами

відправилися на південь, але експедицію спіткала невдача. 10 березня

1526 р. каравели знову вирушили на південь і дійшли до інкського міста

Тумбес. У 1528 р. з Панами прибув корабель, але без солдатів. 26 липня

1529 р. король підписав з Піссаро угоду. Піссаро був призначений

генерал-капітаном, тобто правителем ще не завойованої країни. [23;39]

В січні 1531 р. експедиція відправилась у Перу……………………………………………………..Значення Великих географічних відкриттів в історії людства величезне.

Вони ознаменували нову еру в географічному дослідженні Землі, дали

поштовх до розвитку багатьох областей природознавства, сприяли

інтенсифікації світової торгівлі. Лише після цих видатних відкриттів

були стерті «білі плями» на географічній карті Землі.

Таким чином, Великі географічні відкриття послужили змінам в економіці і

соціальній структурі суспільства багатьох країн світу.

Список використаних джерел

1. Бейклесс Дж. Америка очима першовідкривачів. - М: Політіздат, -

1969. - 328с.

2. Бекер Дж. История географических открытий. - М., 1960.

3. Великие тайны океана: В 2 т.: Энциклопедия / Пер. с фр. Л.

Деревянкиной, А.Григорьева. - М.: ЭКСМО, 2002.

4. Большая Советская Энциклопедия: В 30 т. - М., 1971. - Т. 4. - 600 с.

5. Варшавский Анатолий, Колумбы каменного века. – М., - Знание, - 1978.

6. Верн Жюль. История великих путешествий. - М.,1993.

7. Всемирная история. Учебник для вузов. / Под ред. Г.Б. Поляк, А.Н8. Гарсіласо де Ла Вега, Історія держави інків. - Москва: - АСТ, - 2005

- 408с.

9. Гришин Ю.А. История мореплавания. – М., Транспорт, 1972.

10. Гумилевская М.В. Как открывали мир: Из истории путешествий и

открытий.- М., 1977. - 366 с.

11. Кабеса де Вака. Кораблекрушения. – М., 1975. – 115 с.

12. Корней Коломов. Таинственный пилот экспедиции Васко да Гамы //

Зеркало недели. - № 17, - 2002., с. 15 – 19.

13. Крижанівська О.О., Крижанівський О.П. Історія середніх віків. - К.,

2004. - 368 с.

14. Крип'якевич І.П. Всесвітня історія: У 3 кн. - К., 1995. - Кн. 2. -

424 с.

15. Кунін К.І., Магеллан - Москва: - Політіздат, - 1958 - 402с.

16. Ланге Пауль Вернер. Подобно солнцу... Жизнь Фернана Магеллана и

первое кругосветное плавание. - М., 1988.

17. Лієлайс А. Конкістадори. - Київ: - Україна, - 1996 - 367с.

18. Лебедєв М.К. Вперше навколо землі. Подвиг Магеллана. - К., 1950.-48

19. Магидович И.П. История открытия и исследования Северной Америки в

5-ти т. - М., 1962. - 476 с.

20. Магидович І.П. Нариси по історії географічних відкриттів. - М:

Віче, - 2000. - 389с.

21. Маркс и Энгельс. Сочинения, т. Х.

22. Моррісон С.Е. Христофор Колумб, мореплавець - Москва: - Політіздат

, - 1958 - 412с.

23. Муромов И.А. Сто великих путешественников.– М.: Вече, - 2001. - 656

24. Мюллер В.К. Путешествия Христофора Колумба. - М., 1960.

25. Пащук В.В. Викрадення континенту - Київ: - Україна, - 1991 - 320с.

26. Пигафетта Антонио. Путишевствия Магеллана. – М., 1950.

27. Путешествия Христофора Колумба. Дневники, письма, документы / Пер.

с испан. Света Я.М. / Под ред. Магидовича И.П. - М., 1961. - 515 с.

28. Ревзин Г. Колумб. - М., 1947. - 362 с.

29. Свет. Я.М. История открытия и исследования Австралии и Океании. –

ия открытия и исследования Австралии и Океании. –

М., 1966. – 400 с.

30. Семенов В.Ф. Історія середніх віків. Пер. з рос. - К., 1975. - 528

31. Сенкевич Ю.А., Шумилов А.В. Их позвал горизонт. - М., 2002. - 234

32. Фрадкин Н.Г. С четырех сторон горизонта. - М., 1962. - 142 с.

33. Хазанов А.М. Португалия и мусульманский мир (XV–XVI вв.) - М.,

2003.

34. Хазанов А.М. Путешествие Васко де Гамы. - М., 2000.

35. Хрестоматія з історії середніх віків: У 3 т. / За ред.

Граціанського М.П., Сказкіна С.Д. - К., 1953. - Т. 3. - 340 с.

36. Эрдёди Януш. Борьба за моря. Эпоха Великих географических открытий.

– Будапешт, - 1979. - с. 163.

37. http://savelaleksandr.narod.ru/

38. http://spain.com.ua/ua/islas_canarias_espana

39. http://www.geografia.ru/Gama8.html