1.1 Передумови Великих географічних відкриттів

Кінець XV – перша половина XVІI ст. - це час Великих географічних

відкриттів, коли люди нової епохи шукали нових шляхів для досліджень над

світом і природою. «Пробуджується бажання пізнати ближче тайни природи,

невідомі країни, цілу землю з її незнаними просторами й таємничими

океанами» [4; 163]. Взагалі Великі географічні відкриття - це комплекс

найвизначніших відкриттів на суші і на морі, зроблених протягом майже

всієї писемної історії людства [1;407]. Фінікіяни, греки й римляни у

прадавні часи пізнали вже значні простори старого світу; у середньовіччі

поширили географічний світогляд араби, нормани й учасники хрестових

походів. А скільки ще має бути відкрито? Ще сплять у своїх пограбованих

склепах люди невідомих нам племен. Чекають своїх «дослідників» джунглі

Амазонії і басейни інших річок, приберегові пустелі і високогірні райони

Мексики і Гватемали та інших баготочисельних куточків Нового Світу.

Однією з передумов Великих географічних відкриттів був розвиток техніки,

який у XV-XVI ст. досяг великих успіхів. Селяни і ремісники продовжували

нагромаджувати трудовий досвід і поліпшувати знаряддя праці. У гірництві

й ремеслі почали застосовувати водяний двигун. Це давало можливість

копати глибші шахти і добувати більше руди. Істотні поліпшення відбулися

у виплавці та обробці металів. Із XIV ст. почали будувати домни - великі

плавильні печі. З добутого таким чином чавуну виплавляли залізо і сталь.

Металу тепер виплавляли значно більше, ніж раніше. Його обробляли на

спеціальних верстатах: токарних, шліфувальних, гвинторізних. Багато

чавуну і заліза потрібно було для виробництва зброї. Було вдосконалено

ручну вогнепальну зброю, з'явилися пістолети, важкі рушниці - мушкети.

Тривалий час європейці не зважувались на далекі плавання у відкритому

морі. Не маючи досконалих карт і морських приладів, мандрівники звичайно

плавали в морях, що омивали Європу. Місцезнаходження корабля визначали

тільки в ясну погоду за розміщенням зірок. Виходити у відкрите море

стало безпечніше після того, як у моряків з'явився компас.

Перші ужили його, мабуть, китайці за дві тисячі років до н.е і

використовували для визначення напрямку у пустелях; в ХІІІ-XIV ст. він

був удосконалений і поширився по всій Європі, проте обладнання його

залишалось дуже простим – магнітна стрілка, прикріплена до пробки і

поміщена у посуд з водою. Ужиття компасу забезпечувало повернення

кораблів додому, перед безцільною блуканиною по безкраїх морях, що

давніше часто траплялося. [4; 164] Відкриття компаса призвело до

перевороту у мореплавстві, як порох – у військовій справі, а

перероблюваний процес – у металургії. Було винайдено також прилад -

астролябію для визначення місцезнаходження корабля. Поліпшено також

географічні карти, так, що моряк міг використати досвід давніших

поколінь.

У часи середніх віків будова кораблів перейшла всесторонній розвиток.

Галери, галони, каравели й інші судна італійців, турків, іспанцівXV ст. було створено швидкохідний легкий парусник - каравелу. Це були

рухливі, місткі і міцні судна. Вони мали три щогли з прямими й косими

вітрилами й могли рухатися в потрійному напрямі не тільки при ходовому,

а й при боковому і навіть зустрічному вітрі. На каравелах можна було

вирушити в далекі морські подорожі. В 1459 р. перший корабель подібної

конструкції з'явився на Балтиці. Всі кораблі з таким кріпленням

обшивання в розмовній мові стали називатися «каравелами» від

італійського cara bella («гарна форма»). Можна зробити висновок, що

каравели як особливого типу судів (на зразок шхуни, барка або фрегата) у

точному значенні цього слова ніколи не існувало. Це поняття завжди було

трохи розмите. У часи Колумба вони вже були значно крупніше. Каравелою,

між іншим, могли охрестити неф, якщо він мав гладке обшивання. Зважаючи

на все, саме так обстояла справа із самою знаменитою каравелою -

флагманським кораблем Колумба «Санта-Марією», що сам адмірал називав нао

(неф).

За свідченням Пантеро-Пантера, каравела – «дуже легке й бігке судно.

Вона порівняно невелика, має чотири мрії...» [38] Вибираючи судно для

своєї експедиції, Колумб свідомо віддав перевагу каравел.

«Санта-Марія» мала водотоннажність близько 130 тон. Висота грота-щогли

становила 28 м.

Були в географічних відкриттів і політичні передумови. Приміром, потужна

морська держава Португалія володіла дещо невеликою територією на заході

Європи. Затверджуючи свою могутність, португальці всіма силами

намагалися розширити свою державу за рахунок заморських земель. Причому,

зусилля ці були настільки енергійними, що португальський принц.