Завдання до виконання роботи

1. Опрацювати теоретичні відомості лабораторно–практичного заняття.

2. Вивчити будову, правила експлуатування і педагогічні можливості обладнання, набути навички демонстрування навчально-інформаційних матеріалів.

3. Скласти звіт за такою формою: а) назва й мета роботи, обладнання; б) зобразити схеми діа– та епіпроекції; в) користуючись теоретичними відомостями і технічними паспортами до апаратів, законспектувати технічні характеристики й умови використання технічних засобів статичної проекції.

4. Скласти план–конспект уроку (за фахом обраної спеціальності), на якому передбачається використати статичну проекцію.

5. Виготовити кодопозитив (епіоб’єкт) до розробленого заняття.

Питання для самоконтролю

1. Які педагогічні можливості технічних засобів статичної проекції?

2. Які вимоги ставляться до проведення занять із використанням технічних засобів статичної проекції?

3. Який вид проекції називають діаскопічним? Епіскопічним?

4. Яке призначення елементів освітлювально-проекційних систем апаратів?

5. Від чого залежить розмір зображення на екрані?

6. Який з елементів оптичної схеми впливає і на розмір, і на чіткість зображення?

7. У чому полягає педагогічна цінність кодоскопів?

8. Який прилад (із розглянутих вище) доцільно використати на уроці, якщо вчителеві необхідно спроектувати на екран малюнки й фотографії?

9. Що таке кутовий розмір зображення?

10. Назвати основні вимоги до застосування статичних зображень.

11. Назвати основні вимоги до виготовлення навчально-інформаційних матеріалів.

12. Які умови потрібно забезпечити під час застосування проекційних приладів?

Лабораторно–практичне заняття 2 методика застосування Технічних засобів запису та відтворення звуку

Мета роботи: а) засвоїти фізичні основи механічного, магнітного й оптичного звукозапису;

б) вивчити будову, основні технічні характеристики, правила експлуатування та педагогічні можливості CD–Радіокасетофона “Thompson TM 9035“;

в) набути навички створювати дидактичні звукові посібники за допомогою технічних засобів запису та відтворення звуку;

г) засвоїти методику застосування звукотехнічної апаратури у навчально–виховному процесі.

Обладнання: CD–Радіокасетофон “Thompson TM 9035“ з технічним паспортом, аудіокасета, СD–диск.

Теоретичні відомості

1. Загальні відомості про звук. Відомо, що звук – це механічні коливання повітря, які людина сприймає за допомогою органів слуху. Частота таких коливань знаходиться у межах від 16 до 20 000 Гц (20 кГц), тому цінність звукової апаратури, яка використовується у навчально-виховному процесі, визначається її відносно простими технічними можливостями записувати й відтворювати цей діапазон частот.

У наш час досить розповсюдженими є механічна, фотографічна (оптична) і магнітна системи запису та відтворення звуку. Назва системи коротко характеризує фізичну сутність зміни носія, яка приводить до утворення фонограми. Кожна з таких систем може бути реалізована різними способами.

2. Механічний звукозапис. Одним із перших був винайдений механічний спосіб запису звукових сигналів. Його винайшов у 1877 році французький учений Ш. Кром, який запропонував наносити спіральну звукову доріжку на диск або циліндр.

Механічний звукозапис – це такий спосіб запису звуку, при якому звукові коливання перетворюються у механічні коливання різця, який діє на звуконосій, що рівномірно рухається, і вирізає на ньому звукову доріжку – механічну фонограму.

Досконалішим є електромеханічний звукозапис, загальний принцип якого використовували при виготовленні грамплатівок (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Функціональна схема електро-механічного звукозапису: 1 – мікрофон; 2 – підсилювач; 3 – рекордер; 4 – звуконосій (диск).

На мікрофон діють звукові хвилі, які перетворюються ним у коливання змінного електричного струму звукової частоти (16 – 20 000 Гц). Змінний електричний струм звукової частоти з мікрофона подається на підсилювач, а згодом потрапляє на рекордер. Сапфіровий або алмазний різець рекордера вирізає на лаковому дискові звукову доріжку (механічну фонограму).

Для одержання необхідної кількості копій фонограми спочатку з лакового диска знімали матриці, а вже з них виготовляли грамплатівки. Якісними, тобто тими, що забезпечували мінімальні спотворення звуку і мали низький коефіцієнт шуму, були грамплатівки, виготовлені з вініліту (штучної смоли). Необхідна частота обертання диска при відтворенні була вказана на самих грамплатівках (16, 33, 45 і 78 об/хв.).

3. Магнітний звукозапис. У 1900 р. в Парижі датський інженер В.Паульсен уперше продемонстрував магнітний запис звуку на стальний дріт, але лише в 30-х роках ХХ ст. цей метод був відроджений, коли почала інтенсивно розвиватися радіотехніка.

Відомо, що деякі матеріали (залізо, нікель, хром) легко намагнічуються і довго зберігають магнітні властивості (залишковий магнетизм). Саме цю властивість використано у магнітному методі запису (рис. 2.2) і відтворення звуку (рис. 2.3).

Рис. 2.2. Схема запису фонограми Рис. 2.3. Схема відтворення магнітної магнітним способом: 1 – мікрофон; фонограми: 1 – магнітна стрічка; 2 – відтво-

2 – підсилювач; 3 – записуюча магнітна рююча магнітна головка; 3 – підсилювач; головка; 4 – магнітна стрічка. 4 – гучномовець.

Звуконосієм магнітних плівок є тонкий шар сполук: Fe₂O₃, СrO₂ тощо. Найбільш якісними є фонограми, які записані на магнітну плівку, що виготовлена на основі діоксиду хрому.

Під час запису звуку магнітним способом звукові коливання, які розповсюджуються від джерела звуку, потрапляють на мікрофон 1. Перетворюючись там у коливання змінного електричного струму звукової частоти, потрапляють на підсилювач 2, а потім – на записуючу магнітну головку 3. Проходячи по обмотці магнітної головки, яка є електромагнітом, змінний електричний струм звукової частоти створює в її зазорі змінне магнітне поле. Воно намагнічує феромагнітний шар плівки 4, яка рівномірно рухається поблизу.

При відтворенні такої фонограми магнітна плівка 1, рівномірно рухаючись, притискується до зазору відтворюючої головки 2. Змінне магнітне поле намагніченого феромагнітного шару збуджує в обмотці відтворюючої головки електричні коливання. Ці коливання, підсилені у підсилювачі 3, подаються на гучномовець 4, який перетворює їх у механічні коливання повітря (звукові коливання).

Перевагою магнітного запису є те, що він не потребує додаткової обробки. Одразу після перемотування плівки, фонограму можна відтворити. Магнітні плівки необхідно зберігати у вертикальному положенні, не допускати потрапляння на них прямих сонячних променів і дії магнітних полів, виникають навколо працюючих електродвигунів, трансформаторів, телевізорів, програвачів та інших пристроїв.

4. Оптичний звукозапис. Оптичний метод запису та відтворення звуку використовується у процесі виготовлення кінофільмів з оптичною фонограмою.

Оптичний (фотографічний) запис звуку здійснюється за допомогою спеціального апарату, зображеного на рис. 2.4.

Рис. 2.4. Схема оптичного методу запису звуку.

При цьому способі коливання змінного електричного струму звукової частоти, створені мікрофоном 4 і підсилені підсилювачем 3, потрапляють до записуючого пристрою. Він являє собою світлонепроникну камеру 2, в якій за допомогою стрічкопротягувального механізму рівномірно, із швидкістю 456 мм/с рухається світлочутлива кіноплівка 1. На неї з джерела світла 5 через конденсор 6 і вузьку щілину 7 спрямовують «записуючий» світловий штрих.

На шляху світла до світлочутливої кіноплівки знаходиться модулятор, який змінює світловий штрих відповідно до електричних коливань звукової частоти, що поступають від підсилювача.

У простому модуляторі використовують постійний магніт 8, між полюсами якого знаходиться стрічка 9, на яку подаються підсилені електричні коливання звукової частоти. Залежно від звукових коливань, які потрапляють на мікрофон, стрічка модулятора, знаходячись у магнітному полі, буде коливатися (перекривати світловий штрих). Освітлення плівки змінюється і ці зміни відображаються на кіноплівці у вигляді фонограми.

Потім промодульований «читаючий» світловий штрих спрямовується на фотодіод, де коливання інтенсивності світла перетворюються у коливання змінного електричного струму звукової частоти. Підсилені електричні коливання потрапляють на гучномовець, де перетворюються у звукові коливання.

5. Опис CD-Радіокасетофона “Thompson TM 9035“. Сьогодні у навчально-виховному процесі використовують навчально-інформаційні матеріали нового покоління, зокрема магнітні й цифрові звуконосії. Для практичного використання таких навчально–інформаційних матеріалів потрібні різноманітні пристрої, серед яких удалою конструкційною побудовою та значними дидактичними можливостями (порівняно з іншими) виділяються CD–Радіокасетофони.

На 2.5 зображено CD–Радіокасетофон “Thompson TM 9035“, який призначений для відтворення фонограм з компакт дисків і магнітних носіїв (аудіокасет), а також для сприймання радіостанцій, які працюють у діапазонах ультракоротких (FM), середніх (MW) і довгих хвиль (LW).

Рис. 2.5. Зовнішній вигляд CD–Радіокасетофона “Thompson TM 9035“.

Живлення CD–Радіокасетофона “Thompson TM 9035“ здійснюється від мережі 220 В або від автономного джерела, напругою 12 В . За допомогою нього можна записувати на аудіокасету радіопередачі та звукову інформацію з оптичних компакт дисків з наступним відтворенням.

Експлуатація пристрою у режимі магнітофона

1. Для використання пристрою в режимі магнітофона, встановіть селектор у положення “TAPE“.

2. Кнопки на верхній панелі пристрою мають таке призначення: “PAUSE” – тимчасова зупинка магнітної стрічки; “STOP/EJ” – вимикання всіх режимів магнітофона і відкривання підкасетника; “F.FWD“ – перемотка магнітної стрічки вліво (вперед); “REW” – перемотка магнітної стрічки вправо (назад); “PLAY” – відтворення запису; “RECORD” – запис.

Експлуатація пристрою у режимі радіоприймача

1. Установіть селектор у положення “RADIO”.

2. Для вибору відповідного частотного діапазону необхідно натиснути кнопку “BAND”.

3. Затримайте у натиснутому положенні кнопку “TUNE” більше, ніж на одну секунду і блок радіоприймача автоматично зупиниться на наступній радіостанції. При необхідності операцію повторити.

4. Для занесення в пам’ять частоти бажаної радіостанції натисніть кнопку “MEMORY PROG” і на індикаторній панелі з’явиться відповідний напис. Кнопкою “MEMORY UP” здійснюють вибір бажаного місця обраної радіостанції (1–10). Повторне натискання кнопки “MEMORY PROG” приводить до запису частоти радіостанції.

5. Щоб увімкнути занесену в пам’ять радіостанцію, необхідно натисканням кнопки “MEMORY UP” знайти відповідний її номер.

6. Для запису радіопередачі на магнітну стрічку, користуйтеся кнопками “RECORD” і “PAUSE“

Режим CD–програвача

1. Установіть селектор у положення “CD”.

2. Натисніть кнопку “OPEN” у верхній частині пристрою.

3. Після піднімання касети для CD, встановіть компакт–диск і закрийте її.

4. Для управління режимами роботи СD–програвача, користуйтеся кнопками біля індикаторної панелі.

5. Щоб записати звукову інформацію з оптичного компакт-диска, необхідно встановити касету в блок магнітофона і натиснути кнопку “RECORD”