3. Типи слухання

Слухання є активним складним про­цесом і має різне спрямування. З огляду на це виділя­ють чотири його типи:

1. Слухання заради задоволення: слухання музики, трансляцій спортивних матчів, вистав тощо; розмови на дружніх вечірках, товариські дискусії. Інтелектуальна або ж інша користь від такого слухання є не запланова­ною.

1. Уважне, вдумливе слухання: слухання лекцій, но­вин по радіо, інструкцій з певних проблем тощо. Мета такого слухання — розуміння і запам'ятовування. У ра­зі безпосередньої інтеракції важливою умовою є парт­нерська, симетрична комунікація.

2. Критичне слухання: наявне у разі невпевненості в достовірності інформації, її тенденційності й однобіч­ності; критично слухають людину, погляди якої відверто неприйнятні тощо.

4. Емпатичне (англ.— співчуття, співпере­живання) слухання: має місце у тому разі, коли слухач прагне увійти в ситуацію мовця і його слова сприймає крізь призму його (мовця) досвіду, почуттів тощо; сприяє дружнім стосункам між людьми, робить слухача «грос­мейстером» спілкування.

Отже, основою міжособистісного спілкування, вер­бальної комунікації загалом є процеси породження і сприйняття мовлення. Обидва процеси є когнітивно зу­мовленими, інтенціональними і передбачають один од­ного. Результатом процесу породження адресантом мов­лення є тексти (дискурси); результатом процесу сприй­няття — інтерпретація їх адресатом

Самостійна робота (2 год.)

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Чому вчені великого значення у спілкуванні надають умінню слухати.

2. Яке слухання називається нерефлексивним?

3. Яке слухання називається рефлексивним?

4. Поясніть, чому від рівня нашого володіння технікою спілкування залежить думка оточуючих про нас?

5. У чому полягає принцип використання етикетних формул?

6. Повести (зіграти в особах) телефонну розмову (не менше 8 реплік) оператора туристичної фірми і клієнта, використовуючи способи рефлексивного слухання.

Література: 1, 2, 5,6, 7, 9, 12, 13, 17, 19, 20, 23, 24, 25

4